Лекція № 3. Реєстрація друкованих змі. Форми організації медіабізнесу.

1. Реєстрація друкованих ЗМІ в Україні та світі.

2. Реєстраційний збір.

3. Вимоги до друкованих ЗМІ.

4. Роздержавлення друкованої преси.

5. Економічні передумови заснування видання.

6. Проблеми власності та форми організації медіа-бізнесу.

1. Реєстрація друкованих змі в Україні та світі.

Ринок друкованих ЗМІ в Україні розширюється. На 1.07.2003 - було зареєстровано лише 17 371 друкованих ЗМІ. На початку червня 2009 року – 27 696, на кінець 2010 року Держреєстр друкованих засобів масової інформації містив 30 482 друкованих ЗМІ. Станом на 15 листопада 2012 року в Україні зареєстровано 42 573 друкованих видання різної сфери розповсюдження. Таку інформацію Інститут Медіа Права отримав від Державної реєстраційної служби України у відповідь на запит на інформацію. Таким чином в Україні продовжується тенденція появи нових друкованих ЗМІ. Водночас, не зважаючи на динаміку зростання кількості друкованих ЗМІ, фактична кількість ЗМІ продовжує падати. Так, за даними Української асоціації видавців періодичної преси в Україні за останні 4 роки кількість видань зменшилася зі 4 200 до 3 100, що становить 7,3% від загальної кількості зареєстрованих друкованих ЗМІ. Не порахувати теле- та радіоканалів.

Перелік ЗМІ Чернівецької області на сайті «Платинова Буковина» подає 53 видання. Проте 12 вже втратили реєстрацію («Вечірні Чернівці», «Ділова Буковина», «Погляд правди» - Веренчанка, «Чернівці ділові», «Соціальна Сервісна Служба «Допомога людям», «Путівник» - Магала, «Будівництво. Ремонт. Дизайн», «Базар», «Візитка. Ділові контакти. Квартет», «СЯЙКО» - смт. Берегомет, «Бізнес в Україні», «Стара митниця»). З решти 42 теж є проблемні видання, які на межі закриття.

Цифри свідчать, що хоч ЗМІ і реєструються в значній кількості, проте не всі витримують умови конкуренції. Сайт Мінюсту стверджує, що щорічно реєст-рується понад 2 тисячі нових газет та журналів (http://www.minjust.gov. ua/0/29593 ). Тому редакційно-видавнича діяльність має стати сферою хорошого менеджменту, в медіабізнесі можна домогтися успіху лише забезпечивши високопрофесійний рівень діяльності. Інформаційний ринок не пробачає порушення його законів, економічної безграмотності, грубих помилок. Редактори мають розуміти ЗМІ як підприємство, що заробляє кошти.

Засновник отримує право заснувати ЗМІ лише при дотриманні закону.

Всі друковані засоби масової інформації в Україні можуть виходити лише після державної реєстрації, яку проводить Міністерство юстиції України (щодо ЗМІ загальноукраїнської сфери розповсюдження) та його відділення на місцях (щодо ЗМІ місцевої сфери розповсюдження). В області Державна реєстрація видання проводиться ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ЮСТИЦІЇ у Чернівецькій області http://minjust.cv.ua/index.php?page=/1342074298/1342074461/1342077331

Право на заснування друкованого засобу масової інформації належить:

• громадянам України, громадянам інших держав та особам без громадянства, не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності;

• юридичним особам України та інших держав;

• трудовим колективам підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).

Реєстрація не залежить від тиражу видання, як, наприклад, у Росії, де видання тиражем до 1000 екземплярів реєстрації не підлягають. В Україні головним критерієм для необхідності реєстрації є повторюваність під однаковою назвою.

Відповідно до статті 14 Закону про пресу, не підлягають реєстрації „законодавчі, офіційні нормативні та інші акти, бюлетені судової та арбітражної практики, що видаються органами законодавчої, судової та виконавчої влади”. Наприклад, видання „Відомості Верховної Ради України”, в якому друкуються закони, виходить без державної реєстрації. Також можна не реєструвати видання, які видаються організаціями „з метою використання їх у своїй діяльності”. Тобто йдеться про „внутрішні” видання організацій.

Як відбувається реєстрація?

Органу, що реєструє, подається заява, в якій мають бути вказані:

1) засновник (співзасновники) видання;

2) вид видання;

3) назва видання;

4) мова видання;

5) сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів;

6) програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість;

7) передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання;

8) юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити;

9) місцезнаходження редакції.

До заяви про реєстрацію друкованого ЗМІ додаються документи, якими підтверджується цивільна правоздатність, цивільна дієздатність засновника (співзасновників). Для юридичної особи такими документами є: копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту (положення), установчого договору, засвідчені нотаріально; протокол або витяг з протоколу рішення загальних зборів (конференції) у разі заснування друкованого ЗМІ трудовим колективом; установчий договір між співзасновниками друкованого ЗМІ (засвідчений нотаріально, якщо одна із сторін – фізична особа); довіреність, доручення (якщо заяву та/чи установчий договір, угоду між засновником і правонаступником підписує особа, якій таке право не надано правовстановлювальними документами). Для фізичної особи таким документом є копія паспорта (сторінок, що містять дані про громадянство та реєстрацію місця проживання).

Строки розгляду заяви.

Заява розглядається за 1 місяць з дня її одержання. За результатами розгляду заяви приймається одне з таких рішень: про державну реєстрацію; про відмову в державній реєстрації; про зупинення строку розгляду заяви про державну реєстрацію; про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ. У разі виявлення відсутності (неточного або неправильного зазначення) в заяві відомостей, які передбачені чинним законодавством про друковані ЗМІ, реєструвальний орган за 10 днів письмово повідомляє про це засновника (співзасновників). Якщо засновників декілька, вони обов’язково повинні укласти установчий договір, причому якщо одна з осіб є фізичною, такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Окрім цих документів від засновників можуть зажадати продемонструвати лише паспорт (для фізичної особи) та статутні документи (для юридичної особи). Забороняється вимагати подання інших відомостей чи документів.

Зупинення строку розгляду заяви допускається реєструючим органом не більше ніж на 3 місяці, якщо:

засновник (співзасновники) не подав(ли) до органу реєстрації всі документи, якими підтверджуються його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздат-ність;

між співзасновниками не укладено установчого договору, передбаченого стат-тею 9 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні ";

виникли обставини, за яких з незалежних від реєструючого органу причин своєчасне проведення державної реєстрації неможливе (невідповідність поданих документів законодавству України, наявність ухвали суду про заборону розгляду заяви конкретних засновників або конкретного друкованого ЗМІ, якщо внаслідок ухвалення реєструючим органом рішення будуть порушені права і свободи фізичних чи юридичних осіб тощо).

Зупинений строк розгляду заяви про державну реєстрацію друкованого ЗМІ поновлюється з дня, коли заявник письмово повідомить реєструючий орган про усунення причин, що перешкоджали державній реєстрації видання.

Орган реєстрації може відмовити у реєстрації з таких підстав:

1) якщо назва друкованого засобу масової інформації, його програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість суперечать статтям 3 і 4 Закону про пресу; Стаття 3. Неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації: Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для: поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України "Про інформацію" (2657-12); закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропаганди війни, насильства та жорстокості; розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі; розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь. Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для: втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність; розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника. Стаття 4. Мова друкованих засобів масової інформації Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами. Стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається.

2) якщо орган, що реєструє, раніше вже видавав свідоцтво друкованому ЗМІ з тією ж назвою, за винятком видань, що виходять різними мовами;

3) якщо заяву подано до закінчення року з дня набрання законної сили рішенням про припинення діяльності друкованого ЗМІ. Подавати можна лиш через 1 рік.

Найцікавішою є перша підстава. Так, стаття 3 забороняє використовувати пресу, для розпалювання ворожнечі, розповсюдження порнографії, втручання в особисте життя громадян, а стаття 4 забороняє вживання лайливих і брутальних слів та визначає, що стиль і лексика друкованих ЗМІ мусять відповідати загальновизнаним морально-етичним нормам. Оцінювання відповідності цим статтям на етапі реєстрації, коли видання ще не виходить, може легко перетворитися на форму цензури.

У разі неподання засновником (співзасновниками) протягом 3 міс. письмового повідомлення про усунення причин, що перешкоджали державній реєстрації видання, реєструючий орган залишає заяву без розгляду та письмово повідомляє про це засновника (співзасновників).

Рішення про відмову в державній реєстрації друкованого ЗМІ або порушення встановленого порядку розгляду заяви про державну реєстрацію може бути оскаржене засновником (співзасновниками) у суді.

На відміну від України більшість країн Західної Європи не мають жодних вимог щодо реєстрації газет, та й взагалі не мають спеціального закону про пресу. Лише деякі країни, такі як Франція, Іспанія, Великобританія, мають мінімальні вимоги щодо реєстрації, при цьому влада взагалі не може відмовити їм у реєстрації. Ці вимоги ніколи не використовувалися як механізм цензури у Франції; у Великобританії не використовувалися протягом щонайменше кількох десятиліть, а з кінця періоду Франко – і в Іспанії. У Франції перед запуском будь-якого щоденного або періодичного видання потрібно подати заяву до канцелярії Державного Прокурора. У ній повинні бути вказані назва, ім’я та адреса видавця та друкарні. В Іспанії видавець повинен отримати реєстраційний номер, який на-дається автоматично. У Швеції видавець повинен реєструвати лише ім’я особи, яка є юридично відповідальною за зміст – головного редактора або редакцію; власник ЗМІ, який цього не зробить, особисто несе відповідальність за всі порушення, скоєні його виданням. У інших країнах газети та журнали видаються без жодної реєстрації.

Практично жодна із західноєвропейських країн не має окремого закону про пресу. Такі закони є лише в Австрії та Швеції. Водночас у Німеччині є ціла низка федеральних законів, що стосуються преси, кожна земля має окремий закон про пресу, і всі вони побудовані за єдиним зразком. У Франції діє низка законодавчих положень про пресу, але вони знаходяться у різних кодексах.

США, як і більшість країн Західної Європи, не мають жодних вимог до реєстрації друкованих видань, так само як і не мають спеціальних законів щодо преси.

У Росії права реєстрації не мають особи, які відбуває покарання у місцях позбавлення волі за вироком суду або психічнохворий, визнаний судом недієздатним, об'єднання громадян, установа та організація, діяльність яких заборонена законом. А також громадянин іншої держави або особа без громадянства, яка не проживає постійно в Російській Федерації.

Законодавство України не передбачає процедури підтвердження реєстрації або можливості скасування реєстрації тих видань, які не видаються.

Контроль за виходом видання із можливим скасуванням свідоцтва про державну реєстрацію здійснюється лише протягом першого року після державної реєстрації. Закон передбачає, що якщо засновники не розпочали видання протягом одного року з моменту реєстрації, вони втрачають право на таке видання, свідоцтво скасовується і підлягає поверненню органу, що реєструє.