27. Макроекономіка.

Макроекономіка як одна із складових частин економічної теорії є наукою про поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічних коливань і взаємозв'язок динаміки обсягів виробництва, рівня інфляції та безробіття.

Призначення: досліджує функціонування економічної системи в цілому та її крупних секторів.

Об'єкт вивчення:

• національний дохід і громадський продукт,

• економічне зростання,

• загальний рівень зайнятості,

• сукупні споживчі витрати та заощадження,

• загальний рівень цін і інфляція.

В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси,

тому:

• макроекономічні показники є результатом зведення показників

економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;

• макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;

• при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;

• макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних аґентів та економічної політики держави.

Економічна політика — це цілеспрямований вплив та регулювання з

боку держави виробництва, доходів, зайнятості, інфляції та інших макроекономічних параметрів за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків та державних витрат.

Макроекономічні фактори - такі, як рівень ринкової процентної ставки, інфляції, безробіття тощо - впливають на рішення домогосподарств про заощадження, інвестиції, споживчі витрати, що, в свою чергу, визначає величину і структуру сукупного попиту. Тому мікро- і макроекономічні про- цеси тісно взаємопов'язані.

На відміну від мікроекономіки, макроекономіка використовує у своєму аналізі аґреґовані величини: валовий внутрішній продукт (а не випуск окре- мої фірми), середній рівень цін (а не ціни на конкретні товари), ринкову процентну ставку (а не ставку процента окремого банку), рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо.

Основними макроекономічними показниками є:

• темп зростання реального ВВП;

• рівень інфляції;

• рівень безробіття.

Методи макроаналізу.

При аналізі та моделюванню макроекономічних подій використовуються загальні методи економічної теорії: позитивний та нормативний, аналіз, синтез, індукція, дедукція та інші. Але, окрім них, вживаються специфічні методи,. передусім цє - аґреґування та принцип рівноваги.

1. аналіз статистичних даних, який дозволяє оцінювати результати економічної діяльності, виявляти проблеми і негативні явища, розробляти економічну політику для їх вирішення і подолання, проводити порівняльний аналіз економічних потенціалів різних країн;

2) прогнозне моделювання економічних процесів і явищ на основі певних теоретичних концепцій, що дозволяє визначити закономірності розвитку економічних процесів і виявити причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами і змінними.

У своєму аналізі економічних процесів макроекономіка використовує ті ж принципи, що і мікроекономіка:

• принцип раціональності поведінки економічних агентів, що означає, що агент вибирає оптимальне рішення, зіставляючи вигоди і витрати;

принцип "за інших рівних умов", що полягає в допущенні, що всі інші змінні за винятком тих, які розглядаються в даний момент, не змінюються;

принцип абстрагування, тобто відволікання від несуттєвих для аналізу даного процесу або явища факторів і виділення тальку найбільш значущих;

поєднання позитивної економічної теорії, що відбиває фактичний стан справ, з нормативною економічною теорією, яка б показала, як повинні розвиватися економічні процеси;

поєднання індуктивного методу, за допомогою якого економісти збирають, систематизують і узагальнюють факти, і дедуктивного методу, що дозволяє висунути ту чи іншу гіпотезу, тобто логічний умовивід, в якому пояснюється небудь економічний процес;

широке використання графіків для ілюстрації економічних закономірностей, зв'язків між змінними та ін