1. Передумови побудови технології багатоаспектного системного аналізу об’єктів і процесів комп’ютеризації організаційних агс:

• кожне підприємство є складною організаційною антропогенною системою (АГС);

• підприємство складається з багатьох елементів, що мають деякі властивості і знаходяться в деяких відношеннях між собою та елементами зовнішнього середовища;

• будь-яке визначення системи є визначенням її деякої моделі, а не визначенням самої системи тому, що її визначення завжди є її відображенням в уявленні системного аналітика, тобто є моделлю;

• в сукупність елементів моделі будь-якої системи включаються елементи зовнішнього середовища(ЕЗС) навіть тільки якимось окремими своїми властивостями (характеристиками, показниками вимог та обмежень);

• елементами будь-якої моделі системи можуть бути або предмети, або явища (процеси);

• заздалегідь визначені відношення (зв’язки) між елементами є основним системотворним фактором тому, що вони визначають обмеження ступені свободи поведінки елементів в системі;

• властивості цілісності (емерджентності) будь-якої системи є суттєвими при її визначенні тому, що надходять до сукупності цільових вимог;

• при зміні суттєвих заданих відношень і фіксованих властивостей, навіть при збереженні сукупності елементів моделі системи, суб’єкту системного аналізу доводиться мати справу з іншою системою (чи її моделлю);

• зміна призначення, цілей, функцій системи та/або її моделі визначаються цільовими вимогами до неї суб’єкта системного аналізу.

2. Комплексність і технологічність системного аналізу організаційних агс полягає в ітеративному використанні принципу багатоаспектності на основі:

• припущення здійснення вертикальної і горизонтальної взаємоузгоджених декомпозицій: цілей організаційних АГС; функцій АГС в межах УЕ, ОУ, ЕЗС; технологій виконання функцій (бізнес-процесів); організації АГС (організаційних елементів).

• інтересів суб'єкта системного аналізу і спрямування на максимально повне врахування цілей і задач, ним сформульованих на кожному етапі досліджень, проектування, розробки, впровадження та експлуатації організаційних АГС;

• засобів системного опису моделей об'єктів і процесів, методів та засобів вирішення проблем на розроблених моделях для конкретних ситуацій.

• Розглянемо основні принципи технології багатоаспектного аналізу предметних областей та створення сучасних інформаційних управляючих систем і технологій на всіх її етапах.

ЕТАП 1. ЦіЛЬОВИЙ АНАЛІЗ

• Принципи технології цільового аналізу врахування емерджентних властивостей і цілей організаційних АГС:

• Принцип врахування регульованості – як однієї з основних емерджентних властивостей організаційних АГС. Він означає, що будь яка керуюча дія (керуючий вплив) в системі повинен бути направленим на глобальну мету - виживання системи в зовнішньому середовищі раціональним чином.

• Принцип обмеження цілей на основі побудови умовно-замкнутих моделей системи управління організаційною АГС. Він означає, що не можна собі уявити модель будь-якої організаційної системи управління, що складається менш ніж з трьох елементів, одним з яких завжди є зовнішнє середовище. Спроби позбутися цього елемента завжди призводили до краху творців перпетуум-мобіле. Жодна абсолютно замкнута модель, а тим більш реальна система, не спроможна формулювати цілі і функціонувати, оскільки таке функціонування можливе лише в зовнішньому середовищі.

• Створення умовно-замкнутих моделей систем можливе (часто необхідно), але ступінь їх адекватності дійсності насамперед знаходиться в прямій залежності від кількості і якості урахування в моделі елементів зовнішнього середовища через їх істотні взаємодії (відношення і властивості, цілі, вимоги) з функціонуючою або з тією, що створюється, організаційною АГС.

• Принцип технології врахування цільової взаємодії елементів умовно-замкнутої моделі АГС.

Вище було показано, що задані емерджентні властивості організаційних АГС відносяться до цільових вимог, які визначаються суб'єктом системного аналізу таких систем. Отже, можна сказати, що задані емерджентні властивості організаційних АГС повинні бути узгоджені із сформульованими цілями їх функціонування. Організаційні АГС функціонують як системи управління (ОСУ). Тому їх цілі функціонування повинні визначатися з позицій управляючого елемента (УЕ) і обов'язково з урахуванням заданих емерджентних властивостей АГС.

• Емерджентні властивості системи формулюються (задаються) при системному аналізі суб'єктом (замовником) у вигляді сукупності умовно незалежних якостей системи, яким вона повинна відповідати в процесі свого функціонування і взаємодії із зовнішнім середовищем.

• Цільове функціонування організаційної АГС можна сформулювати, застосувавши на початку базову максимально укрупнену модель організаційної АГС у вигляді "узагальненої моделі. Здійснення такого формулювання потребує врахування характеру типів відношень, елементів і властивостей, що використовуються в різних моделях ОСУ.

• Аналіз узагальненої моделі ОСУ показав, що:

• по зв'язках типу Iuv через УЕ реалізуються цілі функціонування ОСУ як цілого в зовнішньому середовищі, тобто будь-який керуючий вплив на ОУ має бути спрямованим на забезпечення виживання системи в зовнішньому середовищі (досягнення глобальної цілі);

• по зв'язках типу Ivv через УЕ реалізуються цілі ЕЗС, тобто будь-які пропозиції системи щодо співробітництва з елементами ЕЗС мають походити з цілей задоволення їх потреб;

• по зв'язках типу Ivn реалізуються обмеження, що виникають у ЕЗС, тобто будь-які ініційовані цими елементами цільові запити до системи повинні враховувати можливості ЕЗС (ресурсні, часові, регламентовані правом і інші обмеження в конкретній ситуації);

• по зв'язках типу Ios реалізуються обмеження, що виникають в ОУ, тобто будь-яка фактична інформація про стан ОУ в момент часу t, завжди відображає обмежувальний (цільовий) аспект використання наявних ресурсів в конкретній ситуації;

• по зв'язках типу Pgp реалізуються потреби (цілі, задоволення) ЕЗС в матеріальних потоках (у готовій продукції) в конкретних ситуаціях;

• по зв'язках типу Pm реалізуються потреби (цілі, задоволення) ОУ в матеріальних потоках (в сировині, матеріалах, комплектуючих) в конкретних ситуаціях.

• Характер властивостей тих чи інших елементів і відношень у моделях ОСУ, що цікавлять системного аналітика, настільки різноманітний, що на рівні аналізу узагальненої моделі ОСУ можна тільки намітити їх зміну залежно від зміни ситуацій.

• Відношення між сукупностями елементів УЕ з ЕЗС і ОУ з ЕЗС практично завжди більше схильні до змін, в той час як відношення УЕ з ОУ утворюють деяку систему управління (СУ), тобто функціонально-структурну організацію, скажімо, підприємства.

• Відношення між елементами підприємства, як правило, менш схильні до змін:

- по-перше, через загальну ціль виживання в зовнішньому середовищі;

- по-друге, через істотну затратну складову таких змін.

• Принцип побудови дерева цілей – як елементу технології багатоаспектного системного аналізу організаційних АГС.

• Побудова дерева цілей ОСУ здійснюється з позицій УЕ і з урахуванням аналізу відношень УЕ з ЕЗС. Основним відправним моментом побудови дерева цілей ОСУ є формулювання основних емерджентних властивостей організаційної АГС, що забезпечують її виживання в зовнішньому середовищі та/або виконання поставлених ззовні вимог.

• Будь-яка ціль може бути сформульована як задоволення поставлених вимог або обмежень.

• При створенні нових організаційних АГС це стосується насамперед ЕЗС. Проте для існуючих ОСУ і тих, що розвиваються в процесі функціонування, це положення поширюється і на елементи внутрішньої структури організаційної АГС.

• Вище було доведено, що цільові вимоги можуть бути сформульовані у вигляді різних визначень: «позицій», «точок зору», «цілей», «призначень», «задач», «функцій», «заданих емерджентних властивостей» тощо.

• Це звичайно створює деякі труднощі їх вербального однозначного опису при побудові дерева цілей. Цього можна запобігти, якщо застосувати розглянуті раніше вербальні конструкції цільових моделей опису організаційних АГС та їх окремих якостей.

• Приклад. Розглянемо приклад цільового аналізу найважливішого (глобального) поняття, з якого починається цільовий аналіз будь-якої організаційної АГС. Таким поняттям є виживання організаційної АГС у зовнішньому середовищі. Покажемо які трансформації вербальних конструкцій і моделей цього поняття можуть використовуватися в системному аналізі. Якщо мова йде про виживання організаційної АГС у зовнішньому середовищі, ми розуміємо, що йдеться про її найважливішу «функцію» («призначення»). , що є близьким до поняття ціль. Якщо мова йде про забезпечення виживання організаційної АГС у зовнішньому середовищі, ми розуміємо, що йдеться про «цілі її функціонування» (життєдіяльності, експлуатації). Якщо мова йде про виживаність організаційної АГС у зовнішньому середовищі, ми розуміємо, що йдеться про найважливіші «властивості цілісності» (емерджентні) такої системи

• Якщо мова йде про забезпечення виживаності організаційної АГС у зовнішньому середовищі, ми розуміємо, що йдеться про «цілі створення» системи з такими властивостями і/або механізму підтримки системи з такими властивостями.

• Для подальшої декомпозиції встановлених основних емерджентних властивостей і глобальної та/або основних цілей функціонування АГС в зовнішньому середовищі визначається перелік основних цільових факторів, що необхідно враховувати для забезпечення основних емерджентних властивостей і досягнення виявлених цілей. Врахування цих факторів має забезпечити проведення декомпозиції виявлених глобальної та/або основних цілей вищого порядку. Розглянемо приклади.

• ПРИКЛАД. Проектується до створення деякий електронний портал в будівництві. Основними заданими емерджентними властивостями такого порталу як системи в цілому має бути його «здатність до виживання в зовнішньому середовищі», а також, скажімо, «задана галузева спрямованість». Якщо ці дві властивості задані суб'єктом-замовником строго, тобто обидві властивості вважаються незалежними одна від одної, то подальше виявлення глобальної і основних цілей вищого порядку має враховувати цю обставину.

• Здатність до виживання будь-якої системи в умовах ринку забезпечується досягненням такої глобальної цілі: «забезпечення найбільш ефективним чином потреб споживачів». Галузева спрямованість порталу фіксує деяку максимально можливу множину потенційних споживачів (користувачів порталу). Тому вищою ціллю, скажімо, може бути «залучення до числа реальних споживачів якомога більшої кількості потенційних користувачів». Основними незалежними факторами досягнення глобальної і вищої цілей можуть бути ціна за користування деякою інформацією порталу, а також, скажімо, його рубрики, що містять різноманітну інформацію, в якій зацікавлені ті або інші групи потенційних споживачів. Вибір оптимальної структури і обсягу рубрик порталу (як врахування фактора) може бути забезпечений, скажімо, ціллю наступного (низького) рівня: «підвищення якості матеріалу відповідно до рейтингу тієї чи іншої рубрики». Врахування фактора «ціна користування» може бути забезпечене, скажімо, ціллю: «збільшення обсягів необхідної довідкової інформації порталу за рахунок встановлення ефективної ціни користування». Далі аналогічно здійснюється декомпозиція цілей: "підвищення якості…" і "збільшення обсягів інформації…" і т.д.

• ПРИКЛАД. Готується проект реорганізації підприємства з ціллю підвищення його конкурентоспроможності на ринку. Основні емерджентні властивості реорганізованого підприємства заздалегідь задані і фіксовані: здатність до виживання в зовнішньому середовищі (та сама властивість, що й в попередньому прикладі) і, скажімо, збереження орієнтації на виробництво продукції, що випускалась раніше. Отже, його здатність до виживання в умовах ринку забезпечується досягненням тієї самої глобальної цілі (див. вище): забезпечення потреб споживачів найбільш ефективним чином. Збереження орієнтації на виробництво продукції, що випускалась раніше, забезпечується фіксуванням класів, видів і груп виробленої продукції. Тому вищою ціллю за цієї умови може бути, скажімо, розширення ринку і завоювання підприємством нових позицій. Розширення ринку і завоювання нових позицій може бути пов'язане з урахуванням наступних чинників: із запуском виробництва нової номенклатури продукції, зі зміною якісних характеристик продукції, що випускалась раніш, зі зміною цінової політики.

• Тому для досягнення вищої цілі може знадобитися досягнення цілей наступного рівня:

• скорочення термінів і засобів запуску нової номенклатури продукції;

• поліпшення якості продукції, що вже випускається;

• підвищення ефективності системи управління підприємством.

• Далі аналогічно проводиться декомпозиція цих цілей і т.д.

• ПРИКЛАД. Керівництво підприємства, аналізуючи діяльність підприємства на деякому рівні декомпозиції своїх цілей, дійшло висновку, що для забезпечення потреб споживачів найбільш ефективним чином (глобальна ціль) однією з важливих задач є підвищення ефективності управляючої системи підприємством (ціль деякого рівня). Під час аналізу існуючої управляючої системи можуть бути виявлені такі основні фактори (властивості):

• складність її функціонально-структурної організації;

• застаріла інформаційна технологія;

• велика інертність і негнучкість функціонування;

• великі затрати на її функціонування, тобто велика частка даних витрат в структурі собівартості продукції.

При побудові дерева цілей на наступних рівнях необхідним може бути досягнення таких цілей:

• підвищення якості функціонально-структурної організації управляючої системи;

• підвищення гнучкості і динамічності інформаційної технології;

• зниження питомих затрат на функціонування управляючої системи підприємства, які припадають на одиницю продукції, що випускається.

Далі аналогічно необхідно провести аналіз факторів, за рахунок яких можна забезпечити досягнення виявлених цілей, задати емерджентні властивості управляючої системи в цілому й окремих її складових і здійснити декомпозицію цілей на наступних рівнях.

Результатом такого аналізу може бути побудована цільова модель предметної області у вигляді дерева цілей.

ЕТАП 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ

До основних принципів технології функціонально-структуного аналізу відносяться:

• Принцип врахування функціонально-структурного підходу до організаційних АГС. Існують два підходи до аналізу організаційних АГС.

• Перший базується на розгляданні АГС як моделі структурно-функціональної організації (СФО). При цьому підході первинними вважаються структурні (організаційні) елементи АГС, а функції є вторинними.

• Другий розглядає АГС насамперед як моделі функціонально-структурної організації (ФСО). При цьому підході первинними вважаються функції, а організаційні елементи АГС вторинними.

• В технології багатоаспектного системного аналізу об’єктів і процесів комп’ютеризації прийнято, що агрегативні функції можуть виконуватися на множині організаційних елементів. Тому функції розглядаються як первинні, тобто використовується підхід до аналізу АГС як до моделей ФСО.

• Принцип врахування цільових, основних і додаткових функцій організаційної АГС.

• Виявлені в процесі декомпозиції цілі функціонування організаційної АГС можуть бути досягнуті, як уже було зазначено вище, деякою сукупністю варіантів агрегативних функцій (ФУЕ, ФОУ, ФЕЗС).

• Постійна видозміна або розширення функцій є закономірністю розвитку сучасної організаційної АГС. Всі функції в розумінні призначення, реалізовані в рамках УЕ, ОУ, ЕЗС складної моделі ОСУ, можуть бути умовно розділені на три групи:

• цільові (в розумінні призначення);

• основні;

• додаткові.

• Цільові функції організаційної АГС в розумінні призначення відповідають основним функціональним призначенням системи як цілого, що діє в зовнішньому середовищі.

• Основні функції відображають орієнтацію діяльності системи в зовнішньому середовищі і являють собою сукупність макрофункцій, які реалізує система в цілому та/або її окремі елементи.

• Цільові і основні функції обумовлюють існування (виживання) систем певного класу в зовнішньому середовищі. В деяких випадках, наприклад, в однорівневих системах, цільові і основні функції можуть співпадати.

• Додаткові функції розширюють функціональні можливості систем, сферу їх існування, застосування і сприяють поліпшенню показників якості організаційної АГС. Зазвичай додаткові функції можуть розглядатись як сервісні функції, що підвищують ефективність і рівень функціонування організаційної АГС.

• Розглянемо деякі прості відомі всім приклади, які надають можливість здійснити деякі асоціативні порівняння з дійсно складними частинами, скажимо, бізнес-систем:

• ПРИКЛАД. Організаційна АГС: "лікар - медичний прилад тонометр – пацієнти". Глобальною ціллю даної системи (її цільовою функцією – призначенням) з позицій лікаря (УЕ) є: одержання найбільш достовірної інформації про стан артеріального тиску у пацієнта для подальшого встановлення діагнозу захворювання.

• Управлінською функцією УЕ стосовно ОУ в даному випадку може бути прийняття лікарем рішення по використанню в створеній організаційній АГС саме цієї функції тонометра (як ОУ). Управлінською функцією УЕ стосовно пацієнтів може бути формування черги залежно від їх загального самопочуття.

• Цільовою функцією (в розумінні призначення) тонометра (як ОУ) є діагностика параметрів тиску в системі кровообігу людини. Її основні функції:

• вимірювання верхнього артеріального тиску;

• вимірювання нижнього артеріального тиску;

• вимірювання пульсу.

• Його додатковими функціями можуть бути:

• автоматичне закріплення манжети;

• цифрова індикація і реєстрація параметрів, що вимірюються;

• збереження значень параметрів, що вимірюються у базі даних;

• порівняння отриманих значень з нормою конкретного пацієнта;

• документування результатів виміру.

• Цільовою функцією того чи іншого конкретного пацієнта (ЕЗС) може бути:

• потреба у встановленні за допомогою лікаря і тонометра діагнозу свого захворювання;

• перевірка стану верхнього та нижнього артеріального тиску;

• перевірка пульсу.

• Його додатковою функцією може бути одержання послуги за якомога коротший час (додаткова функція – обмеження). Додатковою функцією може бути також можливість документування результату (додаткова функція – задоволення в матеріальному потоці).

• ПРИКЛАД. Організаційна АГС: "Оператор – інформаційна технологія, що реалізується редактором "Word" – клієнти".

• Глобальною метою цієї системи (її цільовою функцією - призначенням) з позицій оператора (як УЕ) є: забезпечення потреб клієнтів, що замовили підготовку макетів друкарської продукції, найбільш ефективно.

• Управлінською функцією оператора (як УЕ) може бути прийняття ним рішення про використання редактора "Word" у створеній АГС як ОУ. Управлінською функцією УЕ стосовно клієнтів може бути, вибір найбільш вигідного клієнта в заданому проміжку часу.

• Цільовими функціями (в розумінні призначення) цієї інформаційної технології (як ОУ) є:

• формування й обробка текстів;

• формування таблиць;

• формування графічних схем і рисунків.

• Основними функціями цієї системи є:

• створення, відкриття і збереження файлу;

• функції створення та коригування текстів;

• функції вставок, вибору форматів і т.п.

• Додатковими функціями цієї системи є:

• організація друку текстів;

• перетворення одного стилю тексту в інший;

• перетворення розмірів елементів тексту і т.д.

• Цільовою функцією (в розумінні призначення) того чи іншого конкретного клієнта (як ЕЗС) може бути вибір оператора (як системи АГС в цілому) для підготовки макета рукопису до видання. Його додатковою функцією може бути одержання послуги за якомога коротший термін (додаткова функція – обмеження), а також можливість документування результату на тому чи іншому друкувальному пристрої (додаткова функція – задоволення в матеріальному потоці).

• ПРИКЛАД. Організаційна АГС: "заводоуправління – цехи будівельних матеріалів – клієнти".

• Глобальна ціль даної системи в цілому (її цільовою функцією – призначенням) з позицій заводоуправління (як УЕ) – найбільш ефективне забезпечення потреб клієнтів у будівельних матеріалах, що випускаються.

• Цільовою функцією в розумінні призначення (функціонування) всієї АГС і цехів, зокрема, є забезпечення (здійснення поставок)потреби ринку будівельними матеріалами.

• Управлінськими функціями заводоуправління (як УЕ) стосовно цехів як до ОУ в даному випадку є:

• управління фінансами;

• управління ресурсами цехів;

• постачання сировини й ін.

• Управлінськими функціями УЕ стосовно клієнтів можуть бути:

• організація маркетингу на підприємстві;

• ведення договірних відносин в процесі збуту готової продукції;

• організація сервісного обслуговування реалізації готової продукції в заданому часовому інтервалі.

• Основними функціями цехів (як ОУ) є:

• виробництво будівельних матеріалів;

• розфасовка і упаковка готової продукції.

• Додатковими функціями такої системи (ОУ) можуть бути:

• збереження сировини, матеріалів і готової продукції;

• доставка готової продукції споживачу;

• експлуатація власного транспорту і т. ін.

• Цільовими функціями того чи іншого конкретного клієнта (як ЕЗС) можуть бути:

• організація системи закупок будівельних матеріалів на підприємстві;

• вибір схем поставок.

• Його додатковими функціями можуть бути, наприклад, забезпечення поставок у встановлені строки (додаткова функція – обмеження), а також можливість поставок транспортом підприємства (додаткова функція – задоволення в матеріальному транспортному потоці).

• Принцип побудови дерева функцій системи – як елементу технології багатоаспектного системного аналізу організаційних АГС.

Дерево функцій(ДФ) є ієрархічною функціональною моделлю

декомпозиції організаційної АГС. ДФ формується для детального

дослідження функціональних можливостей системи й аналізу

сукупності функцій на різних рівнях ієрархії системи. ДФ

використовується також дляформування структури системи на

основі її функціональних модулів. Структура системи, побудована

у вигляді системи моделей її функціональних модулів, може стати

основою для проектування, конструювання і створення ФСО АГС.

• Таким чином, етап побудови ДФ є одним з найвідповідальніших етапів не тільки при аналізі, але і при синтезі структури системи.

• Помилки на даному етапі можуть призвести до створення моделей систем, а пізніше і реальних систем, нездатних до повної функціональної адаптації з іншими системами, користувачами, зовнішнім середовищем і навколишнім світом.

• Часто суб'єкт-замовник обмежується формулюванням тільки найбільш важливих функцій системи. В цьому випадку суб'єкт-розроблювач, консультант (системний аналітик) повинен старанно проаналізувати повну сукупність функцій, що має бути реалізована системою з урахуванням всіх аспектів її функціонування, а також питання взаємодії її із зовнішнім середовищем. Вихідними для формування ДФ є:

• вимоги до системи, сформульовані суб'єктом-замовником, суб'єктом-аналітиком у вигляді цілей виживання системи в зовнішньому середовищі, цілей її функціонування (досягнення цілей виживання в зовнішньому середовищі), обмежень заданих суб'єктом-замовником (ресурсних, правових, технологічних, фінансових,ін.), емерджентних властивостей системи як цілого;

• виявлені цільові, основні та додаткові функції системи як цілого.

• Декомпозиція у вигляді ДФ дозволяє проводити аналіз функцій призначення ОАГС як в цілому, так і її окремих частин.

• ПРИКЛАД. Розглянемо декомпозицію функцій у системі обліку і руху матеріальних цінностей на складі підприємства. Облік матеріальних цінностей на складі є однією з основних цільових функцій у системі управління підприємством. Його призначенням є ефективний облік залишків на складі, облік надходжень матеріальних цінностей на склад і відпуск їх зі складу, аналіз стану якості матеріальних цінностей, що зберігаються на складі. Реалізація даної функції передбачає взаємозв'язки з функціями інших підрозділів підприємства, зокрема з бухгалтерією. Ця взаємодія складу і бухгалтерії забезпечується потоками документів інформаційного, дозвільного, розпорядчого (управлінського) характеру. Тому система обліку матеріальних цінностей на складі, крім зазначених вище основних функцій, має містити функції підготовки, забезпечення, збереження і ведення документованої інформації. В даному прикладі для спрощення ми не будемо розглядати функції складу, що забезпечують матеріальні потоки: навантаження, розвантаження, розміщення матеріальних цінностей на складських площах і т.п.

• Дерево функцій може мати такий вигляд:

• 1-й рівень

• F1 – цільова функція призначення системи обліку матеріальних цінностей на складі підприємства: ефективний облік і організація руху матеріальних цінностей на складі;

• 2-й рівень

• F11 – облік залишків на складі;

• F12 – облік надходжень на склад;

• F13 - облік відпуску матеріальних цінностей зі складу;

• F14 – аналіз якості, матеріальних цінностей, що зберігаються на складі;

• F15 – ведення документованої інформації;

• 3-й рівень

• F111 – оперативний облік залишків матеріальних цінностей на складі;

• F112 – інвентаризація матеріальних цінностей на складі на встановлену дату;

• F113 – підготовка актів на списування матеріальних цінностей і т.д.

• F121 – аналіз документації з одержаних на склад матеріальних цінностей;

• F122 – аналіз характеристик одержаних на склад матеріальних цінностей (обсягів, ваги, кількості, відповідності паспортним даним, сертифікату якості і т.п.);

• F123 – оформлення одержаних на склад матеріальних цінностей;

• F131 , F132 , F133 аналогічно декомпозиції функції F13 і т.д.

ЕТАП 3. СИТУАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ АГС

• Принцип визначення ситуацій, що потребують регулюючих впливів в організаційних АГС, як результату активізації відношень між елементами системи і зовнішнім середовищем.

Характеристики типів відношень, елементів і властивостей ОАГС змінюються в різних її моделях. Ці зміни можуть бути викликані тією чи іншою ситуацією (що моделюється), в якій знаходиться ОСУ відносно до зовнішнього середовища. Раніше було встановлено, що в кожній конкретній ситуації виникає необхідність враховувати в моделі ОСУ ту чи іншу сукупність елементів зовнішнього середовища, ті чи інші відношення між елементами моделі ОСУ, ті чи інші властивості елементів, відношень і ОСУ в цілому.

• Будь-яка ситуація, що моделюється в ОСУ, завжди виникає під впливом змін у внутрішній структурі ОСУ та/або в сукупності елементів зовнішнього середовища.

Цей вплив, тобто створення ситуації, може визначатися:

• зміною стану елементів, відношень і властивостей сукупності ЕЗС, раніше зафіксованої в моделі;

• зміною складу сукупності елементів ЕЗС через необхідність доповнення її новими елементами ЕЗС та/або вилучення старих;

• зміною стану елементів, відношень і властивостей у внутрішній структурі ОСУ в процесі її діяльності;

• зміною стану АГС в цілому в зовнішньому середовищі в процес її діяльності.

• Модель опису будь-якої ситуації в діяльності організаційної АГС завжди повинна включати елементи, зв'язки та властивості, як елементів внутрішньої структури системи, так і елементів зовнішнього середовища.

• Принцип ініціювання ситуації

Існування будь-якої складної мінливої системи супроводжується постійною зміною ситуацій, пов'язаних як із змінами у зовнішньому середовищі, так і у внутрішній функціонально-структурній організації АГС.

• Виникнення ситуації в результаті деяких змін, тобто активізація відношень між внутрішніми і зовнішніми елементами, може ініціюватися деякими елементами одного типу, наприклад, керівництвом підприємства (у складі Муе); замовниками, споживачами, державними органами, що регламентують діяльність (у складі Мезс); виконавцями, цехами, фахівцями (у складі Моу). Може ініціюватися також сукупністю елементів різних типів. Така активізація відношень між елементами Муе, Моу, Мезс , тобто ситуація, завжди пов'язана із кількісними та/або якісними змінами властивостей цілісності системи або властивостей окремих її елементів, тобто сукупністю змін станів елементів внутрішньої структури та зовнішнього середовища.

• Продемонструємо це на деяких прикладах:

• ПРИКЛАД. У випадку зміни попиту на ринку тих чи інших будівельних матеріалів в зв’язку зі зміною цілей споживачів як елементів Мезс може бути ініційована така ситуація у відношеннях з деяким підприємством, що вимагає радикальних змін його елементів Муе і Моу).

Вирішення проблем в цій ситуації може зачепити зміни як цілей Сі , властивостей цілісності Рс підприємства в цілому, так і відношення і властивості окремих його цехів (тобто груп його елементів {M U R : Pm(mi), Pr(ri)}).

Зокрема, ці зміни можуть вплинути на функціонально-структурну організацію (ФСО) підприємства, на структури інформаційних об'єктів і процесів, на схеми операційних і процедурних технологій виробництва, господарювання і управління, на структуру затрат у процесі функціонування підприємства, тобто ініційована споживачами ситуація буде такою, що для її вирішення будуть задіяні (активовані) різні елементи внутрішньої структури і зовнішнього середовища.

• ПРИКЛАД. У випадку виходу з ладу основної частини устаткування (змін в ньому) в деякому цеху залізобетонних конструкцій може виникнути ситуація (ініційована керівництвом цеху), що здатна призвести до зміни цілей керівництва підприємства та до прийняття рішення, наприклад, про необхідність втрати частини ринку.

Для підприємства в даному разі виникає ситуація з частковою втратою ринку, що може спричинити зміни в цілях виробництва та економії ресурсів. Така ситуація призводить до змін в середині підприємства, які знову ж можуть вплинути на функціонально-структурну організацію (ФСО) підприємства, на структуру інформаційних об'єктів і процесів, на схеми операційних і процедурних технологій виробництва, господарювання і управління, на структуру затрат у процесі функціонування підприємства, тобто ініційована керівництвом цеху ситуація потребує вирішення кількох різних, але взаємопов'язаних задач.

• ПРИКЛАД. Зміна цілей керівництва підприємства може змусити його створити нову технологію виробництва і випуску нових видів будівельних матеріалів. Для підприємства в даному разі виникає ситуація, ініційована керівництвом підприємства, появи на ринку пропозиції нового товару, що може спричинити зміни в цілях споживачів. Вирішення цієї ситуації може вимагати використання можливостей постачальників сировини для нових будівельних матеріалів, тощо.

Успішне вирішення внутрішніх проблем в даній ситуації сприяє успіху підприємства на конкурентному ринку. Досягнення успіху на ринку може призвести до змін в середині підприємства: у функціонально-структурній організації (ФСО) підприємства, в структурі інформаційних об'єктів і процесів, в схемах операційних і процедурних технологій виробництва, господарювання і управління, в структурі затрат у процесі функціонування підприємства.

Таким чином ініційована керівництвом підприємства ситуація потребує активізації відношень багатьох елементів внутрішньої структури підприємства і багатьох елементів зовнішнього середовища.

• Загальним висновком з викладеного може бути те, що предметом системного аналізу організаційних АГС в умовах їх функціонування в зовнішньому середовищі, що постійно змінюється від ситуації до ситуації, є керований процес зміною цих ситуацій в напрямку досягнення цілей, що також змінюються.

• Принцип необхідності ідентифікації ситуацій.

Ситуації можуть бути ідентифіковані (класифіковані) за різними умовами:

• за характером підготовки і прийняття рішення в деяких конкретних обставинах;

• за видом ситуації;

• класифікація ситуацій за характером задач, що вирішуються в тих чи інших ситуаціях: оптимізаційні, звітні, узгодження;

• Ідентифікація ситуації за характером підготовки і прийняття рішення в деяких конкретних обставинах.

• Для прийняття управлінського рішення часто достатньо ідентифікувати ситуацію, тобто встановити її учасників, їхні зв'язки між собою в даній ситуації, їхні цілі та обмеження. Інформація про ситуацію, що виникла, аналізується, після чого необхідно прийняти рішення, а це можна іноді зробити і не застосовуючи складних модельних інструментів опису ситуації та розв'язання задачі. В цьому випадку в організаційній АГС використовується вольовий принцип підготовки і прийняття рішення в деякій конкретній ситуації.

Однак таке рішення не буде гарантоване найкращім або оптимальним. Це особливо стосується ситуацій, які пов’язані з вибором деякого варіанту управлінського впливу.

• Для таких ситуацій існує другий принцип підготовки і прийняття рішення(варіанту впливу) – критеріальний. Таким чином, перший принцип використовується при відсутності формалізованих моделей. Другий принцип використовується, коли необхідно розглядати варіанти і вибирати з них один на основі обраного критерію. Необхідність вибору найкращого варіанта робить його оптимальним, а задачу його пошуку оптимізаційною. Критерій оптимізації називають цільовою функцією (не плутати цільову функцію оптимізаційної задачі з цільовою функцією призначення), функцією цілі, функціоналом. Задачі управління економічною організаційною системою найчастіше пов'язані із знаходженням умовного екстремуму цільової функції при відомих (описаних) обмеженнях, що накладаються на її змінні. Всі такі задачі, різні за своїм функціональним змістом, відносяться до того чи іншого класу економіко-математичних моделей.

• Класифікація ситуацій за їх видом.

Ситуації можуть бути повні і поточні, типові і нетипові.

• Якщо позначити повну ситуацію через Si, де i – розпізнавальний номер повної ситуації, а поточну ситуацію через Qj, де j – розпізнавальний номер поточної ситуації, то можна представити собі деяку модель вирішення ситуації. Якщо в економічній системі при виникненні Qj є n різних способів впливу на елементи, що беруть участь в такій ситуації (позначимо ці впливи через Uk, де k – розпізнавальний номер впливу), то елементарний акт вирішення ситуації можна зобразити в наступному вигляді:

Si; Qj => Ql ,

Uk

• де Ql – нова поточна ситуація.

• Смисл даного співвідношення полягає в тому, що коли в системі склалася ситуація Qj і стан системи, а також її функціональна і технологічна схема управління, які визначають Si, допускають використання впливу Uk, то він (вплив) застосовується. Поточна ситуація Qj перетворюється в даному випадку в нову поточну ситуацію Ql. Такі правила називатимемо логічними правилами трансформації ситуацій (ЛПТС).

• Тут виникає необхідність класифікації таких правил на кожному технологічному рівні управління економічними системами. Класифікація ситуацій, тобто об'єднання їх в класи при використанні однокрокових рішень, може бути здійснена на суб'єктивній основі, оскільки первісна інформація про різні ситуації може бути одержана тільки від експертів. Це необхідно віднести і до класифікації правил поведінки системи в тих чи інших ситуаціях. Можна уявити такі можливі види ситуацій в системі відносно станів системи на моменти часу To, та T+1:

Ситуація	Стан на момент To	Стан на момент T+1
S1	Регламентований	Регламентований
S2	Регламентований	Нерегламентований
S3	Нерегламентований	Регламентований
S4	Нерегламентований	Нерегламентований

• Коли має місце ситуація виду S1, система знаходиться в регламентованому стані. Тут діють регламентовані (стандартні) (типові) (ЛПТС), і система переходить у новий регламентований стандартний стан. Отже виконуються правила вирішення ситуації, що мають характер локальних моделей опису і прийняття рішень (або вимог до зворотного зв’язку, або вимог до узгоджень) в типових ситуаціях.

• Коли має місце ситуація виду S2, виникає необхідність використання таких ЛПТС і моделей опису ситуацій, які виводять систему з регламентованого стандартного стану у новий нерегламентований нестандартний стан. Такі ситуації можуть виникати, наприклад, у випадку виникнення необхідності збільшення обсягів виробництва і реалізації готової продукції за рахунок урахування різноманітних нових факторів (ресурсних, технологічних, організаційних і т.п.).

• Коли має місце ситуація виду S3, виникає необхідність використання таких ЛПТС і моделей опису ситуацій, які з нерегламентованого нестандартного стану переводять систему в регламентований стандартний стан. Такі ситуації можуть виникати, наприклад, у випадку виникнення істотних відхилень фактичних показників від планових і в необхідності залучення одноразово додаткових ресурсів з метою переведення системи в стан, що відповідає її раніш встановленим плановим показникам.

• Коли має місце ситуація виду S4, виникає необхідність використання таких ЛПТС і моделей опису ситуацій, які є унікальними, оскільки вони є моделями так званого перехідного періоду.

• В таких ситуаціях S4 задачі вирішуються, в теперішній час, засобами інжинірингу і реінжинірингу бізнесу і зачіпають всю систему в цілому, тобто такі моделі ситуацій можуть бути застосовані або до окремих великих функціональних блоків системи, або до системи в цілому. До таких моделей відносяться, як правило, насамперед аналітичні моделі перебудови системи в цілому, що не є частиною відомого циклу прийняття управлінських рішень, тому що в таких ситуаціях необхідний насамперед перехід системи в цілому в новий якісний стан з точки зору зміни системи управління.

• Класифікацію тих чи інших типових (або нетипових) ситуацій, в яких вирішуються задачі впливу на учасників активної взаємодії, можна здійснити за такими ознаками:

• за характером функцій впливу та складу задач, тобто при реалізації яких функцій можуть виникнути типові (або нетипові) ситуації, що вимагають вирішення деяких задач (аналітичних, оптимізаційних, звітних, узгоджень);

• за класом економіко-математичних моделей задач, що вирішуються в тій чи іншій ситуації.

• Для врахування характеру функцій впливу, при реалізації яких може виникнути типова (або нетипова) ситуація, Д.О.Поспєлов запропонував поняття ситуаційного управління як методу, що оснований на введенні поняття ситуації, їх класифікації і перетворення. Ним запропоновані визначення двох видів ситуацій: поточної і повної.

• Під поточною ситуацією розуміється сукупність всіх знань про структуру об'єкта управління і його функціонування в даний момент часу, що відповідає виконанню деякої конкретної функції ОСУ.

• Під повною ситуацією розуміється сукупність, що складається з поточної ситуації, знань про стан системи(ОСУ) в цілому і знань про технології управління.

• Звернемо увагу, що повна ситуація у визначені відрізняється від поточної наявністю деякого технологічного механізму підготовки і прийняття управлінського рішення, тобто тим, що виявляється при реалізації функцій на етапі операційно-процедурного системного аналізу.

• В будь-якій ситуації активізація (як мінімум) трьох різнотипних елементів (УЕ,ОУ,ЕЗС) призводить до необхідності находження способів впливу на ці елементи з метою розв'язання ситуації, що виникла в деякий момент часу. Деякі впливи носять характер управляючого впливу (УЕ прямо впливає на ОУ), інші впливи носять характер зворотних зв'язків (ОУ звітує перед УЕ), треті носять характер узгоджень (УЕ узгоджує свої рішення з рішеннями та/або обмеженнями ЕЗС). Таким чином виникаючі ситуації можна за характером функцій впливу та складу задач поділити на три групи:

• ситуації (1 група), в яких готуються та здійснюються рішення управляючого впливу на елементи ОСУ при реалізації функції планування, аналізу, обліку, контролю, оперативного управління (наприклад, постановка задачі розробці планів діяльності ОУ, постановка задачі (або вимоги до) аналізу стану різних ЕЗС з метою прийняття управлінських рішень для ОСУ в цілому, постановка задачі (або умови) оцінки та вибору постачальника сировини та матеріалів та інше);

ситуації (2 група), в яких готуються вимоги до реалізації функцій зворотних зв’язків (наприклад, вимоги до звітів керівництву про виконання планів робіт, вимоги до звітів податковій інспекції, вимоги до звітів партнерам про виконання договірних зобов’язань та інше);

• ситуації (3 група), в яких готуються та здійснюються вимоги до функцій узгодження взаємодії між учасниками ситуації (УЕ, ОУ, ЕЗС). (наприклад, узгодження договірних відносин, узгодження оперативних рішень з термінів та умов транспортування товарів тощо).

• Чи повинні сучасні інформаційні управляючі системи підприємств містити моделі опису таких ситуацій (S4) і технологій прийняття рішень для них? Відповідь на це запитання сьогодні знаходиться не стільки в можливостях побудови і програмування таких моделей, скільки в можливостях конкретної економічної системи знаходити для цього необхідні фінансові ресурси і час, що можуть бути зіставлені з бажаним і очікуваним ефектом.

• Методи і засоби формування моделей опису ситуацій (для груп S1, S2, S3) і прийняття в них управлінських рішень з позицій їхнього аналізу і використання в економічних системах достатньо глибоко викладаються в інших дисциплінах (“Дослідження операцій”, “Підготовка та прийняття управлінських рішень”, “Моделювання систем” тощо).

• Класифікація ситуацій за характером задач, що вирішуються в тих чи інших ситуаціях.

В тій чи іншій предметній області організаційних АГС

класифікація ситуацій також повинна враховувати склад задач, що вирішуються в тій чи іншій типовій (або нетиповій ситуації).

До складу задач, що вирішуються в тій чи іншій ситуації, включаються наступні групи задач:

• оптимізаційні;

• аналітичні;

• звітні;

• узгодження.

• Наступний аспект класифікації ситуації стосується класів економіко-математичних моделей. Їх можна класифікувати за такими її елементами:

• за вихідними даними: детерміновані, імовірні, моделі задач в умовах невизначеності;

• за змінними, що знаходяться: безперервні, дискретні;

• за залежностями, що описують мету задачі (моделювання) і обмеження: лінійні та нелінійні.

• Залежно від властивостей цільових функцій і обмежень економіко-математичні методи розглядаються як ряд самостійних розділів, що вивчають методи розв'язання визначених класів задач:

• математична економія (або економетрія): економіко-математичне моделювання, виробничі функції, міжгалузевий баланс, теорія економічного зростання, моделі вільної конкуренції, моделі економічного циклу та інше;

• теорія оптимального функціонування економіки: методи оптимізації попиту та споживання, теорія оптимального ціноутворення, оптимальне виробниче планування;

• економіко-статистичні методи: математична статистика і її додатки, теорія економічного експерименту;

• дослідження операцій (оптимальне програмування): теорія управління запасами, теорія масового обслуговування, теорія ігор, сітьові методи планування і управління, програмно-цільові методи і ін.;

• економічна кібернетика: системний аналіз ергономіки, теорія економічної інформації, методи машинної імітації, методи реального економічного експерименту.

• В управлінні підприємством виникає багато ситуацій, ефективне вирішення яких без застосування спеціального математичного апарату неможливе.

• Таке ситуаційне моделювання здійснюється відомими засобами наприклад, засобами математичного моделювання в управлінні підприємством. Приклад класифікації деяких задач оптимізації в управлінні підприємством наведений в табл.

Класифікація оптимізаційних задач, що вирішуються

в управлінні підприємством

Функції, групи ситуацій	Задачі оптимізації	Клас економіко-математичних моделей
Технічна та організаційно-технологічна підготовка виробництва	1. Моделювання запасів матеріалів, виробів, комплектуючих 2. Оптимізація розміщення збірних конструкцій на будівельному майданчику 3. Організаційно- технологічне моделювання процесів зведення споруд 4. Оптимізація маршрутів доставки матеріалів на будівельні майданчики і т.п.	Дискретне (цілочислове) програмування Лінійне програмування Теорія графів Сітьове планування та управління Імітаційне моделювання Динамічне програмування та ін.
Техніко-економічне планування	1. Побудова зведеного плану і прогнозування показників розвитку підприємства 2. Оптимізація портфеля замовлень і програми дій 3. Оптимізація розподілу виробничої програми за плановими періодами	Балансові (матричні) моделі "затрати-випуск" Кореляційно-регресійний аналіз Екстраполяція тенденцій Лінійне програмування та ін.
Оперативне управління основним виробництвом	1.Оптимізація календарно-планових нормативів 2. Оптимізація використання наявних машин і механізмів 3. Оптимізація короткотермінових планів виробництва	Нелінійне програмування; Імітаційне моделювання Лінійне програмування Цілочислове програмування та ін.

• Принцип етапності формування й аналізу ситуаційних моделей.

Використовуючи відомі методи і моделі, можна запропонувати таку схему формування й аналізу ситуаційних моделей для інформаційних управляючих систем і технологій.

• Етап 1. 1)На основі виявлених на етапах цільового і функціонально-структурного аналізу глобальних цілей і альтернатив функцій призначення самого верхнього рівня розглядаються сукупності груп макроситуацій S1, S2, S3, що відносяться до системи, з позицій її функціонування в зовнішньому середовищі як цілого.

2) Здійснюється класифікація їх з точки зору однорідності інформаційного, математичного і технологічного забезпечення. 3) Для кожної групи однорідних ситуацій розробляються вимоги до моделей опису таких ситуацій.

4) Вимоги до економіко-математичних моделей опису ситуацій і прийняття в них управляючих рішень узгоджуються з різними цілями на даному рівні.

Одним з прийомів перевірки повноти виявлених економіко-математичних моделей підготовки і прийняття рішень на самому верхньому рівні є встановлення їх відповідності цілям, критеріям і обмеженням елементів Муе, Моу, Мезс для забезпечення ефективної взаємодії між системою і зовнішнім середовищем.

На даному етапі треба враховувати, що попередньо поставлені цілі, критерії та обмеження системи (як цілого) можуть бути не узгодженими із зовнішнім середовищем.

Визначення таких узгоджень повинно базуватися на встановлені в першу чергу основних правил функціонування різних груп елементів зовнішнього середовища і тільки після цього встановлення їх для системи в цілому і її окремих груп елементів (Моу).

• Слід пам'ятати, що на наступних етапах системного аналізу результати прийнятих рішень на вищих рівнях повинні враховуватися в якості обмежень для нижчих рівнів.

• Етап 2. Після виявлення макроситуацій системи як цілого постає задача їх декомпозиції на нижчих рівнях. Ця задача зводиться до вирішення проблеми такої деталізації моделей ситуацій, що дозволяє довести їх до рівня простих математичних моделей-операторів, що можуть бути використані для раніше виявлених функцій. При цьому на кожному кроці декомпозиції необхідно враховувати зв'язки з інформаційним і операційно-процедурним аналізом.

З одного боку, необхідно враховувати вимоги до інформації і технології підготовки і прийняття рішень, що задаються економіко-математичними моделями ситуацій, з другого боку, повинні бути враховані можливості і вимоги технології управління до застосованих економіко-математичних моделей ситуацій.

Алгоритмізація даного процесу системного аналізу зводиться до здійснення ітераційного багатоступінчастого процесу декомпозиції ситуацій та економіко-математичних моделей шляхом, перевірки узгодження їх цілей, критеріїв і обмежень на кожному рівні декомпозиції. Для цього здійснюється аналіз можливості об'єднання та/або розподілення ситуацій і моделей їх опису в рамках тієї чи іншої технології підготовки і прийняття рішень.

ЕТАП 4. ІНФОРМАЦІЙНИЙ І ОПЕРАЦІЙНО-ПРОЦЕДУРНИЙ АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ АГС

• Принцип врахування інформаційної складової організаційних АГС.

Він базується на існуючої концепції вагомості інформаційної складової організаційних АГС. Важливість врахування інформаційної складової особливо стосується таких організаційних АГС, як сучасні бізнес-системи (підприємства), що функціонують в умовах конкуренції.

Сучасні бізнес-системи, що динамічно розвиваються, все більше реорганізуються і удосконалюються під впливом і з урахуванням їх інформаційної складової, тобто тих видів діяльності, які безпосередньо пов'язані з системною обробкою інформації найрізноманітнішого призначення.

Фактично, інформаційна складова в бізнес-системах стає найважливішою на шляху досягнення кінцевих результатів, а також для виживання самих бізнес-систем у зовнішньому середовищі.

Тому сьогодні вже не можна говорити про комп’ютеризацію тільки існуючих інформаційних і управляючих систем підприємств. Вже не стоїть питання "треба чи не треба впроваджувати комп'ютерні інформаційні технології управління на підприємстві “.

Сьогодні постає питання про те, як створювати самі бізнес-системи, що відповідатимуть сучасним вимогам, як їх реорганізовувати і удосконалювати на базі постійно зростаючої ваги їх інформаційної складової.

Під інформаційною складовою бізнес-систем розумітимемо весь комплекс інформації, а також засобів її обробки, включаючи інформаційне моделювання бізнес-процесів всіх видів операційно-процедурної діяльності (управлінської, виробничої, проектної, дослідницької та інших), засобів передачі, використання і збереження інформації, що забезпечують всі внутрішні і зовнішні потреби бізнес-системи (підприємства) з метою її виживання в зовнішньому середовищі

Результати аналізу деяких західних дослідників показують, що вага інформаційної складової стає іноді настільки великою, що в загальній вартості бізнесу нерідко значно перевищує вартість його іншої (матеріальної) складової: будівель і споруд, обладнання, матеріальних ресурсів і т.п. Це пояснюється тим, що в досягненні кінцевих результатів саме інформаційна складова стає визначною.

Якщо раніше говорили, що інформація являється товаром і має ціну, то сьогодні можна з упевненістю говорити, що сам бізнес має високу вартість і ціну часто завдяки цій інформаційній складовій, яка стає дуже вагомою. Саме цю обставину враховує новий напрямок інжинірингу і реінжинірингу бізнесу, який займається підвищенням якості бізнесу в цілому за рахунок якісного удосконалення його інформаційної складової.

Переорієнтація підприємств на врахування цієї обставини пояснюється такими причинами:

• завершенням періоду автоматизації існуючих окремих підрозділів і їх функцій;

• орієнтацією підприємств на моделювання бізнес-процесів, які мають цінність з точки зору елементів зовнішнього середовища, тобто є комплексними процесами, що включають операції і процедури різноманітних видів діяльності; вони починаються у зовнішньому середовищі, виконуються у внутрішній структурі бізнес-системи і завершуються в зовнішньому середовищі;

• появою на ринку як зарубіжних, так і вітчизняних фірм, що мають досвід розробки і впровадження комплексних інформаційних управляючих систем і технологій;

• появою мережі Інтернет, що надає якісні і своєчасні послуги по поставках нової інформації і передачі будь-якої бізнесової інформації за прийнятними цінами.

• Принцип врахування специфіки інформаційного моделювання операцій і процедур циклу підготовки та прийняття управлінських рішень в організаційних АГС.

Однією з особливостей процедур підготовки і прийняття управлінського рішення є їх циклічність. Загальна схема розкриття процедур підготовки і прийняття управлінського рішення в організаційних АГС, розглянута раніше (розділ 3).

• Ця схема

• Принцип врахування єдності моделювання інформаційної складової і операційно-процедурної складової в діяльності організаційних АГС на основі бізнес-процесів.

Для технології системного аналізу об’єктів і процесів комп’ютеризації організаційних АГС врахування цієї єдності не можливо переоцінити.

Під операційно-процедурною складовою організаційних АГС будемо розуміти весь комплекс засобів інформаційного моделювання операцій і процедур управлінської, виробничої, проектної, дослідницької та інших видів їх діяльності.

Системному аналітику, що займається аналізом об’єктів та процесів комп’ютеризації організаційних АГС, доводиться постійно враховувати існуючи зв’язки інформаційної декомпозиції операцій і процедур управлінської, виробничої, проектної, дослідницької та інших видів їх діяльності з інформаційною декомпозицією власне об’єктів, що стосуються цих видів діяльності.

Саме для реалізації цієї задачі у світі створено багато технологічних методологій, що стосуються створення та розвитку інформаційних управляючих систем і технологій підприємств.

По за циклом підготовки та прийняття управлінських рішень постійно або періодично виконуються, а іноді безпосередньо включаються до нього операції і процедури виконання інших функцій, що відносяться до управлінської діяльності підприємства.

До них відносяться: моделювання економічних, технологічних, організаційних, дослідницьких, виробничих і проектних процесів; процесів нормування, створення нормативних та довідкових баз даних, мотивації, стимулювання, та інші.

Всі вони є функціями діяльності підприємств і забезпечують регульованість організаційних АГС з урахуванням впливу зовнішнього середовища. Ці функції виконують важливі задачі з підготовки і прийняття управляючих рішень.

Однак вони не обов'язково безпосередньо мають входити в розглянутий цикл підготовки, прийняття і реалізації управлінського рішення тому, що частіше виконуються ззовні цього циклу і враховуються в ньому у вигляді деяких наперед розроблених правил та обмежень (норм, нормативів, стандартів, регламентів тощо) в рамках інформаційних моделей, так званих, бізнес-процесів.

Бізнес-процес це сукупність об'єднаних однією кінцевою метою різнорідних операцій і процедур, що виконуються его учасниками (елементами внутрішнього і зовнішнього середовища системи).

Можна виділити два підходи до моделювання бізнес-процесів:

• модель бізнес-процесу базується на моделях операцій і процедур дослідницької, економічної, проектної, виробничої видів діяльності організаційних АГС з включенням до них деяких елементів моделей операцій і процедур з циклу підготовки та прийняття управлінських рішень;

• модель бізнес-процесу базується на моделі операцій і процедур циклу підготовки та прийняття управлінських рішень з включенням до них деяких елементів моделей операцій і процедур дослідницької, економічної, проектної, виробничої видів діяльності організаційних АГС.

• Існуючий напрямок «інжинірингу та реінжинірингу бізнесу», що базується на моделюванні бізнес-процесів, враховує цю обставину. Але декларація, викладена в роботах Чампи, що моделювання бізнес-процесу повинно починатися і закінчуватися в зовнішньому середовищі, по різному розуміється багатьма розробниками в області інформаційних технологій.

• Тут важливою є та обставина, що в процесі декомпозиції (моделювання) будь якого об’єкту чи процесу комп’ютеризації в умовно-замкнутій структурній моделі ОСУ в якості елементів зовнішнього середовища можуть бути розглянуті не тільки, власно, елементи зовнішнього середовища (ЗС) такої системи, але і деякі інші об’єкти і процеси самої системи управління (СУ), якщо для них результат моделювання має деяку кінцеву цінність.

• Приклад ХХ. В звісній системі BAAN 4 в якості бізнес-функцій, що моделюються, розглядаються ………., а в якості бізнес-процесів …….

• Приклади, коли в бізнес-процес включаються операції і процедури циклу підготовки і прийняття рішень і навпаки, коли сам цикл підготовки і прийняття рішення розглядається як бізнес-процес з включенням до нього операцій і процедур дослідницького, проектного, виробничого характеру

•  

• Суттєвою складовою частиною системного аналізу організаційних АГС є такий напрямок системного аналізу, що займається вивченням, дослідженням, проектуванням, розробкою й експлуатацією сучасних інформаційних технологій для організаційних АГС, що діють в умовах постійної зміни ситуацій.