Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра мостів та будівельної механіки
Розрахунково-графічна робота
з курсу
«Проектування мостових переходів»
Виконав:
ст. гр. МТТ–41
Катинський Т. І.
Перевірив:
Іваницький Я. Л.
Львів - 2014
ВСТУП
Мостовий перехід є складовою частиною автомобільної дороги і являє собою комплекс складних і дорогих споруд: 1) міст, що перекриває під час паводку (високої води) частину живого перетину річки, в яку обов'язково входить русло річки, 2) підходи до мосту, що складаються з укріплених земляних насипів; 3) регуляційні і захисні споруди, що влаштовуються з метою зміни руху річкового потоку у переходу і захисту його від пошкодження потоком.
Мостовий перехід потрібно розглядати не тільки як транспортний засіб, але і як гідротехнічну споруду, а, отже, розміри і форма мостового переходу в значній мірі обгрунтовуються гідрологічними, гідравлічними і русловими розрахунками.
При проектуванні мостового переходу необхідно одночасно вирішити такі завдання: 1) створити оптимальні умови для перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом; 2) забезпечити можливість надійної роботи мостового переходу протягом тривалого терміну його служби в умовах непостійності річкового стоку, природних руслових деформацій, порушення мостовим переходом природного режиму річки, 3) отримати економічно обгрунтоване проектне рішення, якому відповідає мінімальна величина будівельних та експлуатаційних витрат; 4) врахувати вимоги інших галузей народного господарства, насамперед, річкового транспорту; 5) звести до мінімуму несприятливий вплив на навколишнє середовище.
В проекті зроблені гідрологічні та морфометричні розрахунки: розрахунок отвору моста, визначення місцевих та загальних розмивів, розбивка моста на прольоти з урахуванням забезпечення судноплавства (II клас водяного шляху), проектування підходів та регуляційних споруд. Крім того в проекті запроектовано земляне полотно в повздовжнім і поперечних профілях, виходячи з категорії дороги (I - категорія).
Розділ І. Характеристика району розташування мостового переходу
Загальна характеристика клімату
Тернопільська область розташована у вологій, помірно теплій агро кліматичній зоні. Клімат помірно континентальний з вологим теплим літом і м'якою зимою з частими відлигами. Рівненська область лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області. Пересічна температура січня -4,8, -5,6°, липня +18,1, 18,6°. Період з температурою понад +10° становить більше 160 днів. Сума активних температур 2350 - 2950°. Опадів 600 - 650 мм на рік; основна кількість їх випадає у квітні-жовтні. Висота снігового покриву 12 - 14 см. Серед несприятливих кліматичних явищ - ожеледиця (до 15 днів взимку), посилення вітру до 15 м/с (частіше у південній частині області), тривалі бездощові періоди, зливи, відлиги (взимку часто спостерігаються 13 - 20 днів на місяць), заморозки (на поверхні ґрунту іноді до середини червня).
Рельєф місцевості
За висотою своєї поверхні область поділяється на північну частину, яка розташована в межах Поліської низовини, у тому числі Клесівської рівнини, (переважні висоти 140—180 м, мінімальна висота 134 м у долині річки Горинь), та південну частину, яка розташована на Волинській височині (переважні висоти 200—300 м). Найвищими її ділянками, що піднімаються понад 300 м, є Повчанська височина (до 361 м), Мізоцький кряж (до 342 м), а також Тернопільське плато і Гощанське плато. На крайньому півдні в межі області заходять схили Подільської височини, зокрема Вороняки, де розташована найвища точка Рівненщини — 372 м.
Грунтові умови
Ґрунтовий покрив області дуже різноманітний. Найпоширеніші опідзолені (ясно-сірі, сірі лісові, темно-сірі та чорноземи опідзолені; у лісостеповій частині, 27,1% загальної площі області) та дерново-підзолисті (піщані, глинисто-піщані, оглеєні; в основному на Поліссі, 20,4%) ґрунті. Чорноземи вкривають вододільні простори у лісостеповій частині (5,3%). Дернові ґрунти на елювії щільних карбонатних порід поширені на Південному Заході області. Знижені ділянки вододілів, терас, заплави річок і днища балок займають лучні, лучно-чорноземні, дернові (12%), болотні (7,8%), торфово-болотні ґрунти та торфовища (13,3%). Еродованих ґрунтів близько 146 тис. га..
Рослинність
Тернопільська область лежить у межах Західноукраїнської геоботанічної під провінції. Лісами (хвойними і мішаними на Півночі, широколистяними і мішаними на Півдні) вкрито 7,3 тис. км2. У поліський частині лісистість перевищує 45% (у Рокитнівському районі до 62%), у лісостепу - до 15%. Головні лісоутворюючі породи - хвойні (68% площі лісів; в основному сосна); є також дуб, граб, береза, вільха чорна, осика, клен гостролистий, липа, берест, ясен звичайний. Луки займають 12 - 15% площі області (на Поліській низовині межирічно-суходільні та низинні, в межах Волинської височини - заплавні).
Гідрологія та гідрогеологія
Гідрологічно Тернопільщина знаходиться в межах трьох артезіанських басейнів підземних вод: Волино-Подільського, Прип’ятського та Українського басейну тріщинних вод. Ресурси підземних вод області оцінюються в 3602,5 тис. м3/добу, в тому числі: Волино-Подільський артезіанський басейн – 3521,7 тис. м3/добу, Прип’ятський артезіанський басейн – 12,0 тис. м3/добу, Український басейн тріщинних вод – 68,8 тис. м3/добу. Балансові запаси підземних вод на розвіданих родовищах – 425,6 тис. м3/добу. Ріки області належать до басейну Прип’яті і живляться в основному за рахунок талих снігових вод, у меншій мірі — ґрунтових вод та атмосферних опадів. Найбільші з них — Горинь, Стир та притока Горині Случ. Основний напрямок течії — з півдня на північ — зумовлений загальним зниженням території від Волинського лесового плато до Поліської низовини. Найбільші серед озер — Нобель (4,7 км2) та Біле (4,5 км2). Нобель розташоване в заплаві Прип’яті; його максимальна глибина 11,9 м.