- •1. Поняття культури та її структура.
- •2. Функції культури.
- •3. Етнічна та національна культура.
- •4. Основні чинники ґенези української культури.
- •5. Періодизація розвитку української національної культури.
- •6. Українська культура в діаспорі.
- •7. «Національний характер» українців.
- •8. Обереги і символи української культури.
- •9. Образ України у світі.
- •10. Герої українського народу.
- •11.Етнокультура, її складові та механізм функціонування.
- •12.Етнічність та її ознаки.
- •13 Специфіка української міфології.
- •14. Персоналії «Українського духовного Олімпу».
- •15. Українські обереги.
- •18. Первісне мистецтво на тер України. "Кам*яна могила".
- •22. Києворуська мозаїка, фреска, іконопис: символічне відображення смисложиттєвих уявлень.
- •23. Пам’ятки архітектури, малярства та іконопису Галицько-Волинського князівства.
- •24. Архітектура Львівського Ренесансу
- •29. Архітектура і пошуки національного стилю кінця хіх початку хх століття: неоукраїнський стиль, необароко, модерн.
- •0. Український художній авангард.
- •31. Постмодернізм в сучасному українському образотворчому мистецтві.
- •32. Музика - вид мистецтва, розрахований на слухове сприйняття і відрізняється прямим і особливо активною дією на почуття людей
- •33. Місце музики у християнській культурі. Київський знаменний спів та його специфіка..
- •34. Укр народна пісня та її жанри. Думи та істор пісні.
- •35. Партесний спів як вершина укр. Барокової музики.
- •6. Творчість композиторів д.Бортнянського, м.Березовського, а.Веделя
- •37.Музика хіх ст.: формування самобутньої композиторської школи (Семен Гулак-Артемовський, Микола Лисенко та ін.).
- •38.Історія створення українського гімну.
- •39.Класики української музики початку хх ст.: м. Леонтович, к. Стеценко, я. Степовий.
- •40.Видатні українські співаки с.Крушельницька, б.Гмиря, і.Козловський та ін.
- •41.Українська музика радянської доби (б. Лятошинський, г. Верьовка, г. І п. Майборода).
- •43. Фестивальний рух в Україні: «Червона рута», «Шешори» (АртПоле) тощо
- •44. Феномен українського року.
- •45. Сучасна укр. Академічна муз (м. Скорик, в. Сильвестров)
- •47. Зародження та ранні форми українського театру.
- •XVII—XVIII століття
- •XIX століття
- •48. «Театр корифеїв» у часовій ретроспективі та перспективі.
- •50.Пошуки укр. Режисури 1990-2000 х у контексті розвитку укр. Театру
- •51.Сучасний укр. Театр , його традиції та новітні форми.
- •52.Сучасний український театр, його традиційні та новітні форми. Творчий шлях Олександра Довженка.
- •53. Творчість Сергія Параджанова: особливості існування авторського кіно в радянському кінематографі.
- •2. Переслідування та арешти
- •54. Поетична школа українського кіно: виникнення, філософсько-естетичне підґрунтя, найвідоміші представники.
- •55. Українські актори та фільми радянської доби.
- •56. Новітнє українське кіно
- •57. Виникнення знань, що узаг життєдіяльність людини та фіксували досвід взаємодії з природою
- •58.Зародження освіти та наукових знань на укр. Землях за часів Київської Русі.
- •59.Виділення науки в самостійну галузь духовної культури.
- •60.Впливи античної та візантійської науки на розвиток філософії та фізики. Прикладний характер математики, хімії, астрономії, біології.
- •61. Братства як феномен нац. Культури: роль братських шкіл у розвитку освіти та збережені етнокультурної ідентичності.
- •62. Видатні освітні осередки України за часів Речі Посполитої.
- •63. Києво-Могилянська академія та її роль у розвитку освіти і науки.
- •64. Наука і освіта в період укр культ відродження хiх ст.
- •65. Університети хіх ст. На українських землях.
- •66. Нтш як прообраз української академії наук.
- •67. Принципи радянської системи освіти та виховання.
- •68. В идатні укр. Чені та наукові відкриття і винаходи, що збагатили світову науку.
- •69.Особливості розвитку сучасної української науки.
- •70. Особливості розвитку сучасної української освіти.
- •71. Зародження фізичної культури і спорту на українських землях.
- •72. Фізичний гарт та бойове мистецтво запорізьких козаків.
- •73. Розвиток фізичної культури і спорту (кінець XIX ст. — початок хх ст.).
- •74.Видатні українські спортсмени радянських часів
- •75. Дебют спортсменів України самостійними командами у міжнародному спорті.
- •76. Олімпійські традиції в українському спорті.
- •77. Досягнення українського спорту за часів незалежної України.
- •78. Проведення в Україні фіналу «Євро-2012» з футболу та його вплив на розвиток сучасного українського спорту.
- •79. Нові види спорту в сучасній Україні.
11.Етнокультура, її складові та механізм функціонування.
Етні́чна культу́ра (етнокультура) - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (наприклад, світові релігії).
Етнос (Етнічна група, народ) — етимологічно «група своїх людей». Етнічність можна уявити як форму соціальної організації культурних відмінностей, що складається з тих характеристик, які самі члени етнічної спільності вважають для себе значимими, і які лежать в основі їх самосвідомості.
Ознаки етнічності: - наявність спільної назви; - спільні елементи культури, - уявлення про спільне походження і, як наслідок - наявність спільної історичної пам'яті.; - асоціація себе з особливою географічною територією - почуття групової солідарності.
Етнічна кульура - народна культура. Етнокультура є результатом колективної творчості. Вона охоплює міфи, звичаї, фольклор, народне ремесло, мову..
До етнокультури входять 3 групи чинників:
- матеріальна сфера культури (народна архітектура, вбрання, різні види творчої діяльності (ужиткові) тощо),
- сферою духовної діяльності народу (мова, усна народна творчість у різних гранях прояву, народне мистецтво тощо)
- пов’язана з феноменом найскладнішим і остаточно невизначеним: менталітет або етнопсихологічні риси етносу (етноментальність).
Етноментальність - це сукупність психічних настанов і мотивацій щодо світу, які формуються і функціонують як взаємодія свідомого і позасвідомого в індивідуальній і соціальній психіці людей. Етноментальність - це особливий стиль світосприйняття – стиль мислення і поведінки, властивий тільки даному етносу. Етноментальність виступає традиційним ядром кожної етнонаціональної культури, має потенціал самозбереження, саморозвитку та самоорганізації навіть у несприятливих умовах. Культурна ментальність етносу закріплена у мові, фольклорі, традиціях, звичаях, обрядах.
Механізм функціонування етнокультури: етнокультурна інформація передається за допомогою етнічних стереотипів (зафіксовані у свідомості людей духовні надбання, емоційно забарвлені образи передають знання, котрі втілюють у собі елементи опису, оцінки, тобто стандартизований образ). Це усталені форми етнічної поведінки, Етнічні стереотипи є кодом етнічної культури. Етнічне кодування характерне не тільки для традиційно-побутової, а й для сучасної культури, виявляється не стільки в зовнішніх ознаках, скільки у внутрішніх, чуттєвих чи поведінкових.
12.Етнічність та її ознаки.
У західній, передусім американській, соціології термін "етнічність" - найчастіше застосовується для характеристики етнічних меншин і діаспорних груп. Поряд з цим із вуст її представників нерідко лунають скептичні заяви, буцімто, етнічність є "комічною реальністю", "парадоксальною на практиці, невловимою в теорії" (М. Новак).
Щодо вчених пострадянських країн, то вони широко використовують її визначення, дане у вступній статті згадуваного журналу "Етнічність" (1974). Його суть зводиться до трактування етнічності як суміші спільних і тривких цінностей, вірувань, норм, смаків, самосвідомості, що визначають природу певної етнічної суспільності, яка для продовження існування прагне зберегти свою ендогамність.
Отже, поняття "етнічності" складає сукупність і нерозривну єдність обов'язкових специфічних ознак етносу. Їхню суть розкривають три головні взаємопов'язані аспекти;
• етнічність завжди передбачає ідентифікацію між різними етнічними групами за принципом «ми» - «вони», а також самоідентифікацію етнофора всередині етнічної спільноти. Підходячи до цієї проблеми з історико-ретроспективного погляду, зауважимо, що кровній спорідненості (антропологічним ознакам) тут відводиться дедалі менша роль порівняно зі зростаючою значущістю комплексу етнокультурних рис. Для етнічної типологізації особливе значення має історична батьківщина, адже представники різних етнічних груп (наприклад, цигани, евенки та ін.) усвідомлюють свою відмінність на основі країни народження та приналежності до різних локальних груп;
• етнічність не може існувати поза взаємостосунками між окремими спільнотами, тому вона проявляється, передусім, через їхнє порівняння. Вирішальним фактором існування етнічності є самоусвідомлення своєї самобутності (приналежності), тому для її збереження не є обов'язковими спільність мови, території та деяких культурних елементів. Етнічність залишається реальністю до того часу, доки одна етнічна група усвідомлює свою відмінність від іншої;
• етнічність є тією системою традиційних символів, що сприяють збереженню внутрішньої єдності та консолідації членів етнічної спільноти.
