11.Етнокультура, її складові та механізм функціонування.

Етні́чна культу́ра (етнокультура) - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (наприклад, світові релігії).

Етнос (Етнічна група, народ) — етимологічно «група своїх людей». Етнічність можна уявити як форму соціальної організації культурних відмінностей, що складається з тих характеристик, які самі члени етнічної спільності вважають для себе значимими, і які лежать в основі їх самосвідомості.

Ознаки етнічності: - наявність спільної назви; - спільні елементи культури, - уявлення про спільне походження і, як наслідок - наявність спільної історичної пам'яті.; - асоціація себе з особливою географічною територією - почуття групової солідарності.

Етнічна кульура - народна культура. Етнокультура є результатом колективної творчості. Вона охоплює міфи, звичаї, фольклор, народне ремесло, мову..

До етнокультури входять 3 групи чинників:

- матеріальна сфера культури (народна архітектура, вбрання, різні види творчої діяльності (ужиткові) тощо),

- сферою духовної діяльності народу (мова, усна народна творчість у різних гранях прояву, народне мистецтво тощо)

- пов’язана з феноменом найскладнішим і остаточно невизначеним: менталітет або етнопсихологічні риси етносу (етноментальність).

Етноментальність - це сукупність психічних настанов і мотивацій щодо світу, які формуються і функціонують як взаємодія свідомого і позасвідомого в індивідуальній і соціальній психіці людей. Етноментальність - це особливий стиль світосприйняття – стиль мислення і поведінки, властивий тільки даному етносу. Етноментальність виступає традиційним ядром кожної етнонаціональної культури, має потенціал самозбереження, саморозвитку та самоорганізації навіть у несприятливих умовах. Культурна ментальність етносу закріплена у мові, фольклорі, традиціях, звичаях, обрядах.

Механізм функціонування етнокультури: етнокультурна інформація передається за допомогою етнічних стереотипів (зафіксовані у свідомості людей духовні надбання, емоційно забарвлені образи передають знання, котрі втілюють у собі елементи опису, оцінки, тобто стандартизований образ). Це усталені форми етнічної поведінки, Етнічні стереотипи є кодом етнічної культури. Етнічне кодування характерне не тільки для традиційно-побутової, а й для сучасної культури, виявляється не стільки в зовнішніх ознаках, скільки у внутрішніх, чуттєвих чи поведінкових.

12.Етнічність та її ознаки.

У західній, передусім американській, соціології термін "етнічність" - найчастіше застосовується для характеристики етнічних меншин і діаспорних груп. Поряд з цим із вуст її представників нерідко лунають скептичні заяви, буцімто, етнічність є "комічною реальністю", "парадоксальною на практиці, невловимою в теорії" (М. Новак).

Щодо вчених пострадянських країн, то вони широко використовують її визначення, дане у вступній статті згадуваного журналу "Етнічність" (1974). Його суть зводиться до трактування етнічності як суміші спільних і тривких цінностей, вірувань, норм, смаків, самосвідомості, що визначають природу певної етнічної суспільності, яка для продовження існування прагне зберегти свою ендогамність.

Отже, поняття "етнічності" складає сукупність і нерозривну єдність обов'язкових специфічних ознак етносу. Їхню суть розкривають три головні взаємопов'язані аспекти;

• етнічність завжди передбачає ідентифікацію між різними етнічними групами за принципом «ми» - «вони», а також самоідентифікацію етнофора всередині етнічної спільноти. Підходячи до цієї проблеми з історико-ретроспективного погляду, зауважимо, що кровній спорідненості (антропологічним ознакам) тут відводиться дедалі менша роль порівняно зі зростаючою значущістю комплексу етнокультурних рис. Для етнічної типологізації особливе значення має історична батьківщина, адже представники різних етнічних груп (наприклад, цигани, евенки та ін.) усвідомлюють свою відмінність на основі країни народження та приналежності до різних локальних груп;

• етнічність не може існувати поза взаємостосунками між окремими спільнотами, тому вона проявляється, передусім, через їхнє порівняння. Вирішальним фактором існування етнічності є самоусвідомлення своєї самобутності (приналежності), тому для її збереження не є обов'язковими спільність мови, території та деяких культурних елементів. Етнічність залишається реальністю до того часу, доки одна етнічна група усвідомлює свою відмінність від іншої;

• етнічність є тією системою традиційних символів, що сприяють збереженню внутрішньої єдності та консолідації членів етнічної спільноти.