7. «Національний характер» українців.

Український народ у своєму розвитку пройшов величезний шлях. Народи відрізняються один від одного багатьма рисами, й важливе місце серед них займають особливості характеру громадян, своєрідність їхнього світосприйняття та моральної культури. З давніх-давен українці славляться своєю винятковою гостинністю та господарністю.  Неможливо, говорячи про українців, не згадати працьовитість. Загальновідомо, що це одна з найяскравіших та найкращих їх рис. Не можна не відзначити й таку рису національного характеру українців, як всеперемагаючий оптимізм. Важко знайти ще одну націю, яка б з такою легкістю могла долати будь-які, навіть найскладніші, перепони. І поряд з цими чудовими рисами характеру ми іноді бачимо такі, як заздрісність, необов’язковість, поверховість, надмірну мрійливість та інші непозитивні якості. Ось таким є національний характер (ментальність) українців.

Майже всі дослідники, колишні і теперішні виокремлюють такі типові риси українського національного характеру:

демократичність, волелюбство, емоційність, що виявляють у музичності наближеності українців до

природи, культі жінки і родини,

релігійності, толерантності до інших народів, працелюбстві, гостинності.

- Більшість дослідників схиляються до того, що українцям властива така психологічна риса, як інтровертованість. Ця особливість виявляється в певній спрямованості на свій власний внутрішній світ, на проблеми перш за все власного соціуму. Саме тому в українському суспільстві родина, найближча громада, відігравали велику роль і мали особливу цінність. Інтровертованість виявляється також у миролюбності, не схильності до агресії та насильства, зосередженості на своїй внутрішній свободі.

- Певна закритість для зовнішнього світу породжує особистісну стриманість, витривалість та впертість у досягненні задумів

. - Ще однією з домінуючих рис українського національного характеру є його емоційність. Дослідники вказують на підвищену чутливість української душі, її вразливості, схильність ображатися і відповідно слабку вольову регуляцію. - Підвищена ж чутливість до всього, що оточує, зокрема і до взаємин з іншими людьми інколи поєднується з українців з певною амбіційністю.

8. Обереги і символи української культури.

Символи у широкому розумінні – це образи, наділені невичерпно багатою значущістю. Вони виникають як результат пізнання людиною навколишнього світу та нероздільно пов’язані із світоглядом та життєвою практикою.

Рушник – ще один національний оберіг, народний символ України. Все життя українців пов’язане з рушником. Дідух — українська різдвяна прикраса.

Вишиванка — символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишита національна жіноча та чоловіча біла сорочка. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові — нареченому, чоловікові, хлопцеві; дівчині, заміжній жінці.

Вінок Для українського народу здавна традиційним оберегом Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності. Не лише дівчата прикрашали ним себе, а й досить часто його використовували як елемент декорування будинку.

Лелека. Найулюбленішим птахом українців, без сумніву, є лелека, який символізує батьківську любов, сімейні цінності, плодовитість. Це – символ сімейного благополуччя, миру, любові до рідної землі, Батьківщини. 

Символами влади військової старшини були клейноди, до яких належали корогва (прапор), бунчук, булава та її різновиди (тростина (палиця) та пірнач), каламар, литаври та печатка

Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме дерево пов'язує світ мертвих зі світом живих. Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного

Вишня — символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. вишня — це «божественне дерево», присвячене Сварогу

Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння.