68. В идатні укр. Чені та наукові відкриття і винаходи, що збагатили світову науку.

Національна академія наук України (НАН України) — вища наукова установа України з самоврядною організацією, заснована у 1918 році з ініціативи Наукового Товариства в Києві та підтримки гетьмана Скоропадського. Урочисте відкриття відбулося 24 листопада 1918 року. 

НАН України стала одним з визначних наукових центрів, збагативши вітчизняну і світову науку цінними відкриттями й винаходами: українські математики створили новий відділ математичної фізики — нелінійну механіку, вперше в СРСР була створена мала електронна обчислювальна машина,

• в Інституті фізичної хімії ім. Л.Писаржевського вперше здійснені дослідження по застосуванню важкого ізотопу азоту для вивчення механізму хімічних процесів та одержано важку воду,

• в Інституті органічної хімії АН УРСР синтезовано високоефективний антибіотик саназин, який широко використовується для лікування туберкульозу очей, кісткового туберкульозу та інших захворювань, значною була роль Академії у розвитку видобутку корисних копалин та виявленні нових родовищ,

• в Інституті електрозварювання ім. Є.Патона АН УРСР розроблено теорію зварювання та апаратуру для автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом для потреб машинобудування, суднобудування, апаратобудування і багатьох ін. галузей промисловості,

• мікробіолог і епідеміолог Д.Заболотний вперше розробив ефективні методи протичумної вакцинації.

• Широко відомі фітогормональна теорія тропізмів та інші наслідки досліджень М.Холодного; праці О.Палладіна з біохімії головного мозку, м'язової діяльності та вітаміну К3 і вікасолу; дослідження В.Любименка з фізіології хлорофілу і фотосинтезу; праці А.Сапєгіна з генетики; М.Стражеска з патології кровообігу; праці В.Філатова по пересаджуванню трупної рогівки, що зробили переворот у боротьбі з сліпотою.

В межах Академії були створені наукові школи в гуманітарній, економічній, математичній, фізичній, геологічній, медичній та інших науках

69.Особливості розвитку сучасної української науки.

В Україні, як і в інших державах на теренах колишнього СРСР, протягом останніх двох десятиліть тривав складний процес інституційних структурних і когнітивних змін у сформованій за радянські часи державно-адміністративній, специфічно організованій науковій системі.

Становлення нової наукової системи, що організується та фінансується в суверенній державі, в умовах переходу до ринкової економіки та демократичних принципів керування відбувалася повільно. Причини полягали, перш за все, в глибокій економічній кризі, що за порівняно незначний час існування Нової України призвела до економічних втрат.

Причиною негативних процесів, що супроводжувала трансформацію вітчизняної наукової системи, була її слабка підготовленість до швидкоплинних радикальних перетворень суспільства та запровадження нових функціональних механізмів (в політиці — перехід від тоталітаризму до демократії, в економіці — від адміністрування до ринку, в науці — від державного управління до автономії, самоорганізації і комерціоналізації)[7].

Однак, попри ці причини, українській науці вдалось зберегти повноцінну за секторальним розрізом структуру (академічний, галузевий, вузівський та заводський сектори науки), успадковану від СРСР. За структурною повнотою в Європі Україну випереджають тільки Франція, Велика Британія, Німеччина і Росія.

Кількість публікацій українських учених в реферованих виданнях свідчить про їхню здатність генерувати та засвоювати нові знання, забезпечувати розвиток та якість освіти, підтримувати певний інтелектуальний рівень українських еліт. Попри деякі недоліки в науковій сфері, все ж нині українська наука посідає гідне місце на міжнародній арені. Вітчизняні науковці демонструють свою конкурентоспроможність у виконанні спільних міжнародних наукових проектів