Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
otvety_iuk.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
212.31 Кб
Скачать

32. Музика - вид мистецтва, розрахований на слухове сприйняття і відрізняється прямим і особливо активною дією на почуття людей

Музичний жанр (з французької — рід, вид, тип, манера) — багатозначне поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців тощо) Існують різні способи класифікації музичних жанрів.

Музикознавець Т. В. Попова пропонує класифікувати жанри за умовами їх побутування і виконання. За цією класифікацією розрізняють жанри:

  • Народної музики (музичний фольклор)

  • Розважальної музики (в тому числі музика сучасної естради)

  • Камерної музики (що виконується камерними ансамблями)

  • Симфонічної музики (виконується великими оркестрами)

  • Хорової музики (виконується хоровими колективами)

  • Театральної музики (в тому числі опери, музики до спектаклів, кінофільмів тощо)

Музичний стиль - сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або творчого напрямку.

  • Авторський стиль - стиль того чи іншого конкретного композитора чи виконавця. В кожному конкретному випадку авторський стиль може бути незмінним або змінюватись разом з еволюцією митця. В цьому разі говорять про «ранній», «зрілий» чи «пізній» і т.п. стилі.

  • Національний стиль може виражатися у використанні певних впізнаваних елементів національного музичного фольклору або, в складнішому випадку - національний стиль відбиває певні соціокультурні або соціопсихологічні особливості тієї чи іншої національної культури.

  • Історичний стиль - стиль, в якому знаходять втілення теоретичні уявлення про мистецтво і філософію, світовідчуття, естетику певного часу. Генетична єдність історичного стилю є найбільш проблематичною.

33. Місце музики у християнській культурі. Київський знаменний спів та його специфіка..

Вивчення історії пісенного мистецтва свідчить, що перші церковні наспіви на Русі записувалося спеціальними грецькими знаками, які називалися знаменами.

Незважаючи на наявність грецьких текстів церковного співу, присутність чужоземних музикантів, у грецькі церковні наспіви поступово проникали елементи народної руської пісні, тісно пов'язаної у слов'ян із землеробством і сімейно-побутовою сферою.

Спочатку церковні ієрархи намагалися чинити опір народним пісенним мотивам, але згодом на Русі утвердився такий церковний спів, основі якого був відомий київський знаменний розспів, тісно пов'язаний з мотивами народних обрядових пісень.

Давньою і досить унікальною формою вітчизняної культури є дзвонова музика. Дзвони повідомляли про нашестя ворога, пожежі, військові перемоги, скликали народ на віче, викликали у людей почуття радості або скорботи, надії, тривоги, страху тощо. Багатство і різноманітність інструментарію свідчать про високий рівень музичного мистецтва доби Київської Русі.

Основою знаменного розспіву стали "гласи" — хорові монодії, мелодія наближалася до речитації. Знаменний розспів був чисто вокальний, без супроводу. Його краса і самобутність викликали захоплення у багатьох іноземних мандрівників.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]