3. Суб’єкти спадкових відносин, право на спадкування та обов'язки спадкоємців Суб'єкти спадкових відносин

• Спадкодавці – фізичні особи, незалежно від віку, статі тощо, власне майно яких після смерті переходить у спадщину до інших осіб. Спадкодавець, що складає заповіт, повинен бути дієздатним.

• Спадкоємці – суб'єкти приватного та публічного права, юридичні та фізичні особи, держава. Фізичні особи повинні бути живими на день смерті спадкодавця або зачатими за його життя та народженими живими після відкриття спадщини.

• До кола суб’єктів спадкових відносин належать також відказоодержувачі, виконавець заповіту, особи, що усуваються від права на спадкування законом або заповітом, та інші особи.

Спадкові відносини не можна назвати відносинами між спадкодавцем та спадкоємцем з правами та обов’язками. Як різновид абсолютних відносин спадкові відносини виникають окремо між спадкодавцем та всіма оточуючими особами та спадкоємцем та всіма оточуючими особами. Відносини спадкового договору є винятком із абсолютних відносин. Спадкування як юридичний факт є підставою для виникнення права власності.

Право на спадкування за заповітом виникає у осіб, визначених у заповіті.

Право на спадкування за законом виникає у разі:

• відсутності заповіту,

• визнання його недійсним,

• неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом,

• у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.

Не мають право на спадкування особи, які:

• умисно намагалися позбавити життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців, (усунення не здійснюється, якщо спадкодавець, знаючи про замах, все ж призначив її своїм спадкоємцем за законом);

• умисно перешкоджали спадкодавцеві виявити волю щодо заповіту – перешкоджали скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

• є батьками дитини-спадкодавця, щодо якої вони є позбавленими батьківських прав, за певними винятками;

• є особами, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця або надання допомоги (батьки, усиновлювачі, повнолітні діти, усиновлені, подружжя);

• знаходились зі спадкодавцем у відносинах, що булі визнані недійсним шлюбом, за певним винятком;

• ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані (ст. 1224 ЦК).

Обов'язки спадкоємців

• виконувати частину обов'язків спадкодавця пропорційно до одержаних ними прав;

• відшкодувати майнову шкоду (збитки), неустойку та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем, у межах вартості спадкової маси;

• відшкодувати розумні витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця не більш як за три роки до його смерті, а також витрати на поховання спадкодавця.

4. Спадкування за заповітом

Заповіт – це односторонній правочин, оформлений у нотаріальному порядку, за яким фізична особа-спадкодавець з повною цивільною дієздатністю надає комплекс особистих розпоряджень на випадок свої смерті. У заповіті спадкодавець визначає юридичну долю свого майна після смерті, може надати інші розпорядження, у тому числі немайнового характеру (наприклад, заборона бути на похоронах певній особі). Правові наслідки заповіту пов'язуються як зі смертю заповідача, так і з волею осіб, які названі у ньому спадкоємцями. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Тестаментоздатність, тобто право на складення заповіту має фізична особа з повною дієздатністю, це право здійснюється особисто (ст. 1234 ЦК).

Абсолютне право заповідача може бути обмежено після його смерті правом на обов’язкову частку малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатної вдови (вдовця), непрацездатних батьків, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Заповіт треба відмежовувати від спадкового договору, що укладається спадкодавцем з однією або з декількома особами. За договором ці особи мають право на отримання певного майна спадкодавця після його смерті та зобов’язані вчинити певні дії, спадковий договір зобов’язує сторони з моменту його укладення і не може бути розірваний в односторонньому порядку.