Висновок до модулю «Загальні положення про недоговірні зобов’язання. Відшкодування моральної шкоди»

Недоговірні зобов’язання – це такий різновид зобов’язань, підставою виникнення яких є не договір, а інші види юридичних фактів (односторонні правочини, делікти, інші юридичні факти чи закон). Види недоговірних зобов’язань:

• Зобов'язання із односторонніх дозволених дій (регулятивні):

• зобов'язання із публічної обіцянки винагороди;

• зобов'язання із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення;

• зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.

• Зобов’язання з неправомірних дій (охоронювальні):

• зобов'язання з усунення створеної загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

• зобов'язання відшкодування завданої шкоди;

• зобов'язання відшкодування безпідставного збагачення (відшкодування набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Відшкодування моральної шкоди – це наслідки правопорушення неекономічного змісту, наслідки завдання душевних чи фізичних страждань, це відшкодування може випливати не лише з цивільно-правових відносин (як договірних, так й недоговірних), а також з кримінально-правових, трудових, адміністративно-правових.

Тема 24. Загальні положення про відшкодування майнової шкоди

1. Поняття деліктних зобов'язань.

2. Способи та обсяг відшкодування шкоди майну

3. Елементи деліктного зобов'язання

4. Підстави та умови виникнення деліктних зобов'язань

5. Правомірне завдання шкоди

1. Поняття деліктних зобов'язань

Делікт – це порушення, спричинення шкоди особисто-немайновим та майновим правам суб’єктів цивільного права, не пов’язане з договором. Делікт як цивільне-правове порушення треба відрізняти від кримінального злочину, спільне полягає у тому, що це недозволена законом дія, але у кримінальному праві вона оцінюється з точки зору злочинця, його вини, психічного ставлення до скоєного, суспільної небезпеки, а в цивільному праві ця дія оцінюється з точки зору потерпілого, шкоди, що зазнала приватна особа. Цивільно-правова відповідальність не має каральної функції, не враховується ступень вини при вчиненні делікту, ступень суспільної небезпеки, оскільки це приватна справа, приватні відносини між правопорушником та потерпілим, тому головним буде організація відшкодування завданої шкоди для захисту інтересів потерпілої особи.

Майнова шкода, що належить відшкодуванню – це будь-яке знецінення, зменшення блага, що охороняється законом, завдана неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Мета цивільно-правової відповідальності за делікт – відносити порушений майновий стан потерпілого, компенсувати завдані збитки.

Деліктне зобов’язання – це таке цивільно-правове недоговірне зобов’язання, за яким потерпілий (кредитор) має право вимагати від заподіювача шкоди (боржника) відшкодування у повному обсязі протиправно завданої шкоди шляхом відшкодування її в натурі або відшкодування завданих збитків. Це спричинення шкоди не пов'язано з порушенням договору. В деліктних зобов’язаннях потерпіла особа виступає як кредитор, а заподіювач шкоди – як боржник.

Деліктне зобов'язання буде одночасно правовим наслідком порушення зобов'язання – не спричинювати шкоду іншим суб’єктам, та одночасно буде заходом (мірою) цивільно-правової відповідальності. Деліктне зобов’язання є правоохоронним, а тому одночасно має назву – деліктна відповідальність. Будь-яке цивільне зобов'язання виконується, якщо особа відповідально ставиться до своїх обов’язків, таке ставлення до обов’язків має назву позитивна відповідальність. При порушенні особою своїх обов’язків настає відповідальність у негативному значенні – заходах примусу, стягненні, покаранні.

Деліктна відповідальність регулюється імперативними нормами та ці правила не можуть змінюватися за згодою сторін. Деліктна відповідальність є солідарної, якщо заподіяна декількома особами. Якщо договірна цивільно-правова відповідальність – це відповідальність за порушення відносного зобов'язання, обов’язок нести таку відповідальність є додатковим та не змінює основні обов’язки за договором. На противагу цьому деліктна відповідальність настає за порушення юридичного обов'язку, що має абсолютний характер, входить в абсолютне правовідношення, змістом якого є необхідність утриматися від порушення суб'єктивного права або особистого блага.