Цикл розвитку
Кліщі належать до внутрішньошкірних паразитів. У поверхневих шарах епідермісу вони утворюють ходи, живлячись клітинами епідермісу і тканинними соками. Тут дорослі самки відкладають від двох до восьми яєць, із них через 3-5 діб вилуплюються шестиногі личинки, які двічі линяють з інтервалом у 3-5 діб, перетворюючись послідовно на восьминогих протонімфу та телеонімфу. Останні залишають материнські ходи й з’являються на поверхні шкіри, де самці після заключного линяння роблять нові великі ходи, з яких виповзають на поверхню для копуляції. Самки спарюються на стадії телеонімфи, після чого переміщуються на іншу ділянку шкіри, утворюючи нові ходи, линяють, перетворюються на дорослу самку, яка протягом життя відкладає 40-60 яєць. Повний цикл розвитку кліща триває 10-20 діб, а життя самок 6-8 тижнів. У навколишньому середовищі — зберігають життєдіяльність не більше 15 діб [8;9].
Рис. 3. Самка і відкладене нею яйце у прогризеному ході рогового шару шкіри
Епізоотологічні дані
Паразитують на свинях у різні пори року, але найвищий рівень інвазії буває в осінньо-зимовий періоди. Молодняк хворіє частіше і тяжче. Поширення інвазії спричиняють неповноцінна годівля, утримання тварин при значному скупченні у темних, брудних і вологих приміщеннях. У літній період хворобу реєструють рідко. Інсоляція, сухість повітря зумовлюють загибель значної частини кліщів, але самовилікування не настає. Свербуни інколи адаптуються на тілі неспецифічних живителів, можуть викликати захворювання, але потомства не дають. Іноді хворіють люди, які обслуговують тварин.
У поросят і підсвинків паразитує S. suis, який уражує всю шкіру, у свиноматок і кнурів — S. parvula, локалізується на внутрішній поверхні вух, стегнах, нижній стінці живота [4;5;8].
Особливе значення мають носії, чи перехворілі тварини на шкірі яких можуть знаходитися кліщі. Перенос саркоптесів інколи можуть здійснювати дрібні тварини, мухи [3].
Патогенез
Свербуни прогризають численні горизонтальні і вертикальні ходи в шкірі тварини, руйнують капіляри та нервові закінчення, що зумовлює порушення основних функцій шкіри і створює умови для проникнення патогенної мікрофлори. Ускладнює ситуацію й інтенсивний свербіж, внаслідок якого травмується шкіра, порушується її дихання. Виникає запалення, щетина випадає, шкіра набрякає, потовщується, втрачає еластичність, збирається у складки, тріскається. Продукти розпаду клітин і метаболізму кліщів проникають у кров з ділянок ураженої шкіри, спричинюючи інтоксикацію, що призводить до порушення функцій серцево-судинної та нервової систем. Тривалий перебіг хвороби, недостатня й неповноцінна годівля сприяють зниженню резистентності організму, постійний свербіж виснажує, а інтоксикація призводить до загибелі тварин [8;12;21].
Клінічні ознаки
Хвороба протікає гостро і хронічно. Інкубаційний період триває 10-15 діб і більше. Перші ознаки захворювання з’являються на шкірі голови, потім — шиї, грудях, спині, череві. У поросят спостерігається сильний свербіж. Із часом на шкірі утворюються вузлики і капсули, вона запалюється, ущільнюється, тріскається. Тварини втрачають вгодованість, розвивається кахексія. Через 4-6 тижнів у молодняку може бути уражена вся шкіра. При ускладнені патологічного процесу спостерігаються ознаки інтоксикації і деякі тварини гинуть. У поросят до 4-місячного віку, а іноді й у віці 5-6 міс виявляють генералізовану форму саркоптозу. Вона може закінчуватися летально або набувати хронічного перебігу, який має місце у племінних свиней та у тварин на відгодівлі.
У дорослих свиней хвороба характеризується генералізованим або локальним ураженням шкіри голови, вух, шиї, нижньої стінки черева, статевих органів у кнурів та деяких інших ділянок тіла. Шкіра вкривається лусками, грубішає, поступово погіршується загальний стан. Тварини худнуть. При незначному ураженні шкіри дорослі свині не виявляють ознак захворювання і тривалий час залишаються паразитоносіями — вони є основним джерелом інвазії на фермі. У літній період хвороба набуває субклінічного перебігу. У них настає нібито спонтанне видужування, але у вушних раковинах таких тварин виявляють значну кількість кірок сірувато-брудного кольору, розташованих глибоко у слуховому проході. У таких кірках знаходяться кліщі на різних стадіях розвитку [9].
Діагностика
Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та результати акарологічного дослідження зіскрібків, одержаних зі шкіри підозрілих щодо захворювання тварин. Матеріал відбирають скальпелем із свіжоуражених ділянок або на межі ураженої і здорової шкіри. Зіскрібки роблять глибокі, до сукровиці й транспортують у щільно закритій пробірці чи флаконі та досліджують у лабораторних умовах [15].
Із мортальних методів підготовки зіскрібків для мікроскопії використовують експрес-метод мацерації кірок М.П. Добичина, центрифужний метод Г.З. Шика, оригінальний метод Д.О. Приселкової, що ґрунтується на на використанні гасу, в якому кліщі залишаються рухомими протягом 4 год [18].
Рис.4. Кліщ S. suis у полі зору мікроскопа.
Саркоптоз у свиней диференціюють від демодекозу, сифункулятозу, стригучого лишаю, екзем і дерматитів незаразного походження. Так. При демодекозі у свиней свербіж відсутній. У глибоких зіскрібках із місць ураження знаходять дрібних, червоподібних демодексів. При сифункулятозі спостерігається сильний свербіж і дерматит. Оглядом на шкірі виявляють вошей. Стригучий лишай порівняно рідко реєструють у свиней. При ньому свербіж відсутній, уражується, головним чином, шкіра тулуба. При мікроскопії зіскрібків і щетини знаходять спори чи міцелії гриба-паразита. Дерматити незаразного походження, екзема виникають у будь-яку пору року і на різних ділянках шкіри. Диференціюють акарологічним дослідженням зіскрібків від підозрілих тварин [10].