
- •«Саркоптоз свиней»
- •Огляд літератури
- •Цикл розвитку
- •Епізоотологічні дані
- •Патогенез
- •Лікування
- •Профілактика та заходи боротьби
- •Власні дослідження
- •Власні спостереження
- •Лікувально-профілактичні заходи
- •Календарний план заходів по ліквідації саркоптозу свиней на свинофермі свк «Андрівський»
- •Аналіз проведених заходів та їх наукове обґрунтування
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Кафедра паразитології і тропічної ветеринарії
Курсова робота
на тему:
«Саркоптоз свиней»
Роботу виконала:
студентка 4 курсу 3 групи
Остапенко Н.В.
Перевірив:
Митрофанов С.В., аспірант
Київ-2012
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 4
1.1. Збудник 4
1.2. Цикл розвитку 5
1.3. Епізоотологічні дані 6
1.4. Патогенез 6
1.5. Ознаки та перебіг хвороби 7
1.6. Діагноз 8
1.7. Лікування 9
1.8. Профілактика та заходи боротьби 9
2. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 11
2.1. Характеристика господарства та епізоотичної ситуації 11
2.2. Власні спостереження 14
2.3. Лікувально-профілактичні заходи 16
2.4. Аналіз проведених заходів та їх наукове обґрунтування 20
2.5. Економічний збиток завданий господарству 21
ВИСНОВКИ 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 24
ВСТУП
Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні — це і важлива державно-економічна проблема, й соціально-політичне завдання, розв’язання якого дасть змогу задовольнити потреби населення у продуктах харчування.
Свинарство — традиційна для українців галузь, одна з найпопулярніших у сучасних фермерських господарствах. Ефективність цієї галузі формує ряд факторів, серед яких найважливішими є рівень племінної справи, якість кормів, кваліфікація спеціалістів, обслуговуючого персоналу, система забезпечення благополуччя щодо інфекційних й особливо інвазійних хвороб.
Разом з тим свинарству завдається значна шкода паразитичними хворобами і, в тому числі, саркоптозом. У результаті перехворювання цим захворюванням молодняк свиней виснажується, що в подальшому призводить до зниження продуктивності, зниження несприятливості до інфекційних хвороб, або й до загибелі.
Що може призвести до значних збитків для господарства, які виражаються в недоотриманні продукції, збитках від загибелі, витратах на проведення заходів по ліквідації захворювання, збитках унаслідок карантинно-обмежувальних заходів.
Метою даного дослідження було:
закріпити знання про біологію та поширення збудника;
висвітлити теоретичні аспекти хвороби;
показати заходи боротьби та профілактики на прикладі конкретного випадку.
Огляд літератури
Саркоптоз (Sarcoptosis, свербіжна короста) — інвазійне захворювання викликане кліщами Sarcoptes suis та S. Parvula (рис. 1-2) родини Sarcoptidae, надродини Sarcoptoidea, підряду Sarcoptiformes, ряду Acariformes, класу Arachnidea, типу Arthropoda [13], супроводжується хронічним запаленням шкіри із симптомами свербежу, утворенням складчастості та щільних кірок та прогресуючим виснаженням тварин.
Збудники
Кліщі S. suis та S. parvula — дрібні, непомітні неозброєним оком, овальної форми, приплюснуті у дорсо-вентральному напрямку. За зовнішнім виглядом нагадують черепаху. Розміри самців — від 0,25 до 0,34 мм довжини і 0,17-0,24 мм ширини, а самок — відповідно 0,34-0,51 мм і 0,28-0,36 мм. Спереду тіла кліща розташований короткий хоботок, що складається з тонких хеліцер і тричленистих пальп. Ротові отвори гризучого типу. Трахеї, очі, кровоносна система відсутні. Дихають кліщі всією поверхнею тіла. Зовнішній покрив — складається з м’якої покресленої в поперечному напрямі кутикули. На спинній стороні є луски та жорсткі щетинки, які звернені вістрями назад. Таке розміщення їх перешкоджає руху кліща назад у ходах шкіри [1].
Рис.1-2. Кліщі — Sarcoptes suis
Черевна сторона саркоптеса гладенька, без шипів і щетинок. На вентральній стороні тіла є чотири пари коротких, товстих і конусоподібних кінцівок, з яких дві пари спрямовані вперед, а решта назад. Більш розвинені передні кінцівки. У самок вони з невеликим присосками, розташованими на коротких нечленистих стрижнях. Задні кінцівки мають не присоски, а довгі щетинки. У самця перша, друга та четверта пара ніг закінчуються присосками, а третя пара — довгою щетинкою.
При розгляді кліща під мікроскопом з дорзальної сторони, як правило, задніх кінцівок не видно, але помітні довгі щетинки. Статевий диморфізм у саркоптесів виражений порівняно слабо. Задній кінець тіла у них округлий. У самців відсутні копулятивні горби. Статевий і анальний отвори розташовані на черевній стороні тіла.
Колір тіла кліщів залежить певною мірою від фази розвитку: у личинок він світло-сірий, у німф і статевозрілих паразитів — більш темний (бурий).
Статева система самців складається із сім’яників, сім’япроводів і парувального органу, який має підковоподібну форму і розміщений на вентральній стороні між основою четвертої пари кінцівок.
Статева система самок — яєчників і яйцепроводу, який відкривається між четвертою парою кінцівок статевим отвором. Анальний отвір знаходиться за ним.
Яйця свербунів досить великі (0,08х0,15 мм), овальної форми, злегка затуплені на полюсах, з двоконтурною оболонкою, сірувато-білого кольору, незрілі [8].