КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра паразитології і тропічної ветеринарії

Курсова робота

на тему:

«Саркоптоз свиней»

Роботу виконала:

студентка 4 курсу 3 групи

Остапенко Н.В.

Перевірив:

Митрофанов С.В., аспірант

Київ-2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 4

1.1. Збудник 4

1.2. Цикл розвитку 5

1.3. Епізоотологічні дані 6

1.4. Патогенез 6

1.5. Ознаки та перебіг хвороби 7

1.6. Діагноз 8

1.7. Лікування 9

1.8. Профілактика та заходи боротьби 9

2. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 11

2.1. Характеристика господарства та епізоотичної ситуації 11

2.2. Власні спостереження 14

2.3. Лікувально-профілактичні заходи 16

2.4. Аналіз проведених заходів та їх наукове обґрунтування 20

2.5. Економічний збиток завданий господарству 21

ВИСНОВКИ 22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 24

ВСТУП

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні — це і важлива державно-економічна проблема, й соціально-політичне завдання, розв’язання якого дасть змогу задовольнити потреби населення у продуктах харчування.

Свинарство — традиційна для українців галузь, одна з найпопулярніших у сучасних фермерських господарствах. Ефективність цієї галузі формує ряд факторів, серед яких найважливішими є рівень племінної справи, якість кормів, кваліфікація спеціалістів, обслуговуючого персоналу, система забезпечення благополуччя щодо інфекційних й особливо інвазійних хвороб.

Разом з тим свинарству завдається значна шкода паразитичними хворобами і, в тому числі, саркоптозом. У резуль­та­ті пе­ре­хво­рю­ван­ня цим захво­рю­ван­ням мо­ло­д­няк сви­ней ви­сна­жу­єть­ся, що в по­да­ль­шо­му при­зво­дить до зни­жен­ня про­ду­к­ти­в­но­с­ті, зни­жен­ня не­спри­я­т­ли­во­с­ті до ін­фе­к­цій­них хвороб, або й до за­ги­бе­лі.

Що може призвести до зна­ч­них зби­т­ків для господарства, які виражаються в недо­от­ри­ман­ні продукції, зби­т­ках від за­ги­бе­лі, ви­тратах на прове­ден­ня за­хо­дів по лі­к­ві­да­ції за­хво­рю­ван­ня, зби­т­ках уна­с­лі­док ка­ра­н­тин­но-об­ме­жу­ва­ль­них захо­дів.

Ме­тою да­но­го до­слі­джен­ня було:

1. за­крі­пи­ти знан­ня про біо­ло­гію та по­ши­рен­ня збу­д­ни­ка;

2. ви­сві­т­ли­ти те­о­ре­ти­ч­ні ас­пе­к­ти хво­ро­би;

3. по­ка­за­ти за­хо­ди бо­ро­ть­би та про­фі­ла­к­ти­ки на при­кла­ді кон­к­ре­т­но­го випад­ку.

1. Огляд літератури

Саркоптоз (Sarcoptosis, свербіжна короста) — інвазійне захворювання викликане кліщами Sarcoptes suis та S. Parvula (рис. 1-2) родини Sarcoptidae, надродини Sarcoptoidea, підряду Sarcoptiformes, ряду Acariformes, класу Arachnidea, типу Arthropoda [13], супроводжується хронічним запаленням шкіри із симптомами свербежу, утворенням складчастості та щільних кірок та прогресуючим виснаженням тварин.

1. Збудники

Кліщі S. suis та S. parvula — дрібні, непомітні неозброєним оком, овальної форми, приплюснуті у дорсо-вентральному напрямку. За зовнішнім виглядом нагадують черепаху. Розміри самців — від 0,25 до 0,34 мм довжини і 0,17-0,24 мм ширини, а самок — відповідно 0,34-0,51 мм і 0,28-0,36 мм. Спереду тіла кліща розташований короткий хоботок, що складається з тонких хеліцер і тричленистих пальп. Ротові отвори гризучого типу. Трахеї, очі, кровоносна система відсутні. Дихають кліщі всією поверхнею тіла. Зовнішній покрив — складається з м’якої покресленої в поперечному напрямі кутикули. На спинній стороні є луски та жорсткі щетинки, які звернені вістрями назад. Таке розміщення їх перешкоджає руху кліща назад у ходах шкіри [1].

Рис.1-2. Кліщі — Sarcoptes suis

Черевна сторона саркоптеса гладенька, без шипів і щетинок. На вентральній стороні тіла є чотири пари коротких, товстих і конусоподібних кінцівок, з яких дві пари спрямовані вперед, а решта назад. Більш розвинені передні кінцівки. У самок вони з невеликим присосками, розташованими на коротких нечленистих стрижнях. Задні кінцівки мають не присоски, а довгі щетинки. У самця перша, друга та четверта пара ніг закінчуються присосками, а третя пара — довгою щетинкою.

При розгляді кліща під мікроскопом з дорзальної сторони, як правило, задніх кінцівок не видно, але помітні довгі щетинки. Статевий диморфізм у саркоптесів виражений порівняно слабо. Задній кінець тіла у них округлий. У самців відсутні копулятивні горби. Статевий і анальний отвори розташовані на черевній стороні тіла.

Колір тіла кліщів залежить певною мірою від фази розвитку: у личинок він світло-сірий, у німф і статевозрілих паразитів — більш темний (бурий).

Статева система самців складається із сім’яників, сім’япроводів і парувального органу, який має підковоподібну форму і розміщений на вентральній стороні між основою четвертої пари кінцівок.

Статева система самок — яєчників і яйцепроводу, який відкривається між четвертою парою кінцівок статевим отвором. Анальний отвір знаходиться за ним.

Яйця свербунів досить великі (0,08х0,15 мм), овальної форми, злегка затуплені на полюсах, з двоконтурною оболонкою, сірувато-білого кольору, незрілі [8].