- •2.1 Стан різних систем організму під час м`язової роботи
- •2.2 Фізичний і розумовий розвиток, взаємозв`язки між ними
- •2.3 Участь м'язового апарату у формуванні вегетативних функцій
- •2.4 Фізичні вправи та їх вплив на стійкість організму
- •3.1 Неперервність та системність процесу фізичного виховання
- •3.2 Поступове наростання тренувальних занять, їх динаміка
- •3.3 Врахування вікових особливостей при плануванні фізичного навантаження
2.2 Фізичний і розумовий розвиток, взаємозв`язки між ними
Фізичний розвиток людини в першу чергу визначається ступенем вдосконалення її рухового аналізатора. Останнім часом доведено, що руховий аналізатор бере безпосередню участь у міжаналізаторному синтезі. З цієї точки зору великий науковий інтерес має дослідження залежності розумового розвитку від рухової активності дітей.
І.М.Сєченов вперше подав думку про те, що в головному мозку проходить аналіз пропріорецептивних імпульсів, і показав, що м'язові чуття не тільки посилюють інші, але і об'єднують їх.
Те, що у цілісній діяльності мозку велику роль відіграє рухова зона кори великого мозку, довів у своїх працях В.М.Бехтєрєв. Формування будь-якого нового рефлекторного акту неодмінно пов'язане з участю рухового аналізатора. На жаль, в літературі є дуже мало даних про роль рухового аналізатора в функціональному розвитку мозку дітей, їхніх розумових здібностей.
Дані, одержані за допомогою електрофізіологічного методу, свідчать про те, що збудливість нервових клітин рухового аналізатора у новонароджених значно вища збудливості клітин інших сенсорних аналізаторних систем (слухової, зорової, шкірної чутливості та ін.) і що сенсорні механізми і рухового аналізатора вже з перших днів життя дитини беруть участь у діяльності інших аналізаторів. Згідно з даними М.М.Кольцової, у тих дітей, у яких під час ссання спостерігаються енергійні постійні ритмічні рухи стискання і розгинання пальців рук, значно раніше проходить вироблення умовних природжених рефлексів на положення тіла для годування, на вигляд і голос матері, ніж у тих дітей, у яких ці рухи не розвинені або проявляються слабше.
Про те, яку роль відіграють у розумовій діяльності дітей рухи пальців, свідчать дані, одержані на 5-7-річних дітях. Дослід було проведено на трьох групах дітей. В першу групу входили діти, які перед дослідом не виконували ніяких рухів. Діти другої групи перед дослідом робили присідання в ритмі 15 разів за хвилину. Третю групу складали діти, які перед дослідом протягом трьох хвилин стискали і розтискали пальці рук в ритмі 15 разів за хвилину. В усіх дітей виробляли позитивний умовний рефлекс на один і той же звуковий подразник і диференціювання до нього. Умови вироблення рефлексів у дітей всіх цих груп були однакові.
Тонкі рухи пальців мають дуже великий вплив на розвиток мовної функції. М.М.Кольцова виявила надзвичайно сильний вплив пропріорецептивних імпульсів з м'язів і сухожиль пальців рук на розвиток моторної мови дітей. Діти у віці 1-2 років, які не вміли говорити, вже через тиждень після початку тренування пальців почали давати реакції диференційованого звуконаслідування.
Рухова активність дітей має великий вплив на розвиток предметного мислення. І. П. Павлов визначав предметне мислення як "мислення в дії".
М.М.Кольцова та її школа встановвили, що ті діти, яким давали в руки різні предмети і дозволяли з ними гратися, значно швидше засвоювали їхню назву і призначення, ніж ті діти, яким тільки показували ці предмети і говорили, як вони називаються. Таким чином, з наведених прикладів ми бачимо, яку роль відіграє кінестезичний фактор у розвитку предметного мислення і сенсорної мови дітей.
Детальний аналіз складних координованих рухів у дітей різного віку, наприклад вироблення рухових навичок на уроках фізкультури в школі, показав, що програма дій формується на основі тих кінестезій, які використовуються в даному випадку. Необхідні рухи, їхня послідовність тут закріплюються за механізмом вироблення рухового стереотипу.
Все це говорить про те, що руховий аналізатор повинен розглядатися як один з найсуттєвіших механізмів, що забезпечує цілісну інтегровану діяльність великого мозку.
Дослідження у дітей умовних рефлексів показало, що вони у них виробляються і закріплюються швидше, ніж у дорослих, але виробляються набагато швидше у тих дітей, які мають кращий фізичний розвиток. Для цих учнів досить кількох збігів індиферентного подразника з безумовним, щоб перший набув властивості специфічного стимулу - сигналу.
Відомо, що у дітей спостерігається значно ширша іррадіація нервових процесів по структурах мозку, ніж у дорослих. Лише поступово, з віком процеси збудження і гальмування стають більш сильними, зрівноваженими і концентрованими. Проте у дітей, які мають вищий ступінь фізичного розвитку, нервові процеси досягають вищого розвитку, ніж у дітей з ослабленим здоров'ям. У фізично розвинених дітей гальмівний процес досягає розвитку на один-два роки раніше, ніж у дітей фізично слаборозвинених. У зв'язку з тим, що у перших краща зрівноваженість збудливого і гальмівного процесів, у них не так швидко, як у дітей з достатнім фізичним розвитком, наростає втома під час занять у школі.
