1.2.3 Роль психологічної служби вишу у розвитку професійно важливих якостей майбутнього фахівця

Психологічна служба вищого навчального закладу розглядається Н.О.Євдокимовою як соціальний інститут, ініціюючий якісні суспільні зміни, інтегруючий елементи формальної та неформальної освіти, перетворюючий студента в активного суб’єкта власного розвитку, розвитку навчального закладу, самої системи освіти, соціуму.

На думку автора, психологічна служба є власне центратором освітнього простору, котрий поєднує між собою інші елементи, опосередковує їх взаємозв’язки, слугує їх розвитку, дає поштовх утворенню принципово нових джерел розвитку особистості майбутнього фахівця [278].

Психологічна служба, на думку науковця, ні якою мірою не повинна підміняти навчальний процес, проте ефективний соціально-психологічний супровід разом з ефективною навчально - професійною діяльністю дає потужний розвивальний ефект, слугує формуванню смислових контекстів професійної освіти та професіоґенези особистості [279]. За словами

Н.О.Євдокимової психологічна служба вишу покликана забезпечити реалізацію особистісного, професійного, творчого потенціалу особистості, творити умови для самореалізації особистості, надавати психологічну підтримку всім суб’єктам освітньої діяльності [283].

З точки зору автора, психологічна служба покликана насамперед формувати психологічну готовність учасників освітнього процесу до професійної діяльності. Її метою має стати допомога студентам в усвідомленні своїх особистісних якостей, рефлексії, створення умов для розвитку особистості. Крім того, психологічна служба може суттєво вплинути на формування професійної ідентичності студентів, їх особистісне зростання, розвиток лідерських якостей, комунікативних здібностей тощо [33].

Введення цього елементу в освітній простір розширює освітній діапазон простору за рахунок поєднання формальної і неформальної освіти, що сприяє формуванню психологічної готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, розвитку адаптивності, ініціативності, креативності [280].

Психологічна служба вищого навчального закладу, на думку, Л. П. Шумакова, формує :

• відповідальність, чіткість, толерантність;

• вміння діяти спонтанно, але професійно;

• психологічну готовність до здійснення професійного вибору;

• професійно важливі та особистісні якості;

• базові навички навчально - професійної діяльності;

• розвиток навичок професійної рефлексії;

• сучасне мислення молоді;

• навички поведінки у конфліктах;

• готовність до професійної діяльності за фахом;

• психологічну культуру;

• мотивацію до навчання;

• творчість та креативність у вирішенні професійно - навчальних задач;

• мотивацію до самовиховання і саморозвитку [14].

В рамках діяльності психологічної служби для формування професійно важливих якостей існують такі ефективні технології як соціально -психологічний тренінг та волонтерська діяльність. За словами Н.О.Євдокимової, соціально - психологічний тренінг - це форма спеціально організованого спілкування, психологічний вплив якого базується на активних методах групової роботи [293].

У «Психологічному словнику» соціально - психологічний тренінг визначається як область практичної психології, зорієнтованої на використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні [323].

А.А.Осипова розглядає соціально-психологічний тренінг як один з методів активного навчання і психічного впливу, який здійснюється в процесі інтенсивної групової взаємодії і спрямованого на підвищення компетентності у сфері спілкування, в якому загальний принцип активності учня доповнюється принципом рефлексії над особистісною поведінкою і поведінкою інших учасників групи [233].

За словами Ю.Н.Ємельянова, основні задачі, які вирішуються в ході соціально-психологічного тренінга, можна умовно поділити на сім груп:

1.оволодіння певними соціально-психологічними знаннями;

2.корекція і формування соціально-психологічних умінь і навичок;

3.усвідомлення цілісності соціально-психологічного буття людей;

4.розвиток здатності адекватно пізнавати себе та інших;

5.оволодіння прийомами декодування психологічних повідомлень, що

надходять від оточуючих;

6. вивчення індивідуалізованих прийомів міжособистісного спілкування;

7. чуттєве пізнання групово - динамічних феноменів і усвідомлення своєї

приналежності до міжособистісних ситуацій, що виникають [76].

Н.В.Кузьміна вказує, що за рахунок правильної організації спілкування покращується результат сумісної діяльності, самопочуття її учасників, менше

часу іде на рішення ділових проблем, створюється сприятливий для роботи соціально-психологічний клімат [56].

За словами автора, іншою сферою використання соціально - психологічного тренінгу є надання допомоги людині, яка має труднощі в спілкуванні [65].

А. Зінченко вказує, що волонтерський рух відіграє все більш значущу роль у суспільних процесах розвинутих країн світу [4].

Термін «волонтер», який використовується у «Великому психологічному словнику» - в перекладі з англійської мови, означає «доброволець». Волонтерами спочатку називали тих людей, що добровільно та виключно із свого бажання поступали на воєнну службу в деяких європейських країнах [99].

О.Карпенко вважає, що волонтерство – це добровільна, активна, спільна або особиста участь громадянина в житті людських спільнот для реалізації його основних людських потреб та покращення якості життя, економічного і соціального розвитку [142].

А. В. Шарипін стверджує, що волонтерство сприяє поліпшенню якості життя, особистому процвітанню та поглибленню солідарності, реалізації основних потреб на шляху створення справедливого й мирного суспільства, більш збалансованому економічному й соціальному розвитку, створенню нових робочих місць та професій [15].

О. Яременко констатує, що сьогодні необхідність в роботі волонтерів зросла як ніколи. Волонтерська робота сприяє соціалізації особистості, забезпечує засвоєння майбутніми фахівцями соціальної дійсності, нових соціальних ролей, норм і суспільних поведінкових стереотипів; допомагає особистісному росту, самореалізації; по-новому осмислити значення загальнолюдських цінностей, у тому числі співчуття, милосердя, їхню роль у гуманізації міжлюдських стосунків; ознайомлює із загальною культурою та специфічними субкультурами соціуму. Волонтерська робота, за словами автора, забезпечує природне входження студентів у суспільство, включення у

соціальні зв'язки, інтеграцію у різні типи соціальних спільнот, оволодіння студентською субкультурою через організовану діяльність та особистісно орієнтоване виховання, унаслідок чого відбувається становлення соціальності індивіда[6].

Волонтерська робота як частина процесу соціалізації дає можливість майбутньому професіоналу включитися до всієї сукупності соціальних ролей, норм і поведінкових стереотипів суспільства; ознайомлює із загальною культурою й специфічними субкультурами соціуму [9].

За словами З.Зайцева, вона сприяє розвитку різних специфічних соціальних ролей шляхом примірювання їх на себе, порівнювання, вибору: аніматора (організатор, координатор, контролер діяльності з розробки, створення та реалізації різноманітних проектів; соціального організатора, менеджера (його завдання – бачити реальну мету, планувати етапи її досягнення, проводити моніторинг процесу змін та оцінку результатів; залучати громадян до розвитку, навчання засобами сучасних технологій, вирішення наявних проблем; ініціювати участь дітей та дорослих у різноманітних соціальних проектах; упроваджувати різноманітні масові форми соціально-педагогічної роботи (благодійні акції, фестивалі тощо); представляти інтереси громади в органах влади; вести переговори, встановлювати ділові міжінституційні стосунки; викладача (ця роль вимагає сформованості таких якостей, як: емпатія (розуміння почуттів тих, хто навчається); повага (прийняття тих, хто навчається, як конструктивних особистостей); щирість (відкритий прояв викладачем своїх почуттів); конкретність комунікації та самоконтроль (уникнення нечітких, узагальнених висловлювань, точний опис почуттів і переживань); консультанта (його завдання встановлювати довірливі стосунки з клієнтом; отримувати, аналізувати, класифікувати, оцінювати й інтерпретувати дані соціального та персонального характеру, домовлятися з клієнтом про мету послуг, що надаються, досягати змін у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах клієнта або умовах його життя; наставника, посередника, експерта, адвоката, помічника, координатора [18].

Отже, завдяки виконанню волонтерської роботи людина стає дієздатним учасником суспільних відносин. Волонтерська робота забезпечує різнобічність впливу на особистість, одночасний вплив на свідомість, почуття і поведінку, основу яких складають переконання.

І.Н.Гаврилова стверджує, що моделювання власної волонтерської роботи сприяє опануванню професійного досвіду, особистісному зростанню, успішній соціалізації, залученню до милосердних гуманістичних традицій українського народу; елементів світогляду. Волонтерська робота, на думку автора, спонукає людину до активної взаємодії із соціальним середовищем, до становлення тривалих взаємин із представниками різних соціальних груп суспільства, що сприяє засвоєнню соціального досвіду [17].

За А.В.Моровою, волонтерство формує і розвиває:

- самовиховання, самовизначення та самовдосконалення;

- якості творчої особистості;

- мобільність (здатність до легкого зрушення з місця, швидкі та рухливі);

- комунікативність;

- організаторські здібності;

- відповідальність, емпатію, рефлексивність;

- бажання оволодіти новими знаннями та навичками;

- любов до своєї професії;

- організованість;

- сприяє професійному зростанню та набуттю практичного досвіду

волонтерів;

- сприяє розвитку лідерських якостей, творчих здібностей,

самовираженню та становленню волонтерів як активних членів

суспільства [7].

Щодо оцінки діяльності студента-волонтера, науковець вказує, що важливою є оцінка саме професійних якостей клієнтами, колегами, фахівцями, що сприяє самоствердженню не тільки як спеціаліста, а й як особистості.

Для студентів-волонтерів важливим є визнання їх діяльності колегами, комфортне входження в колектив професіоналів [8].

Л.Е.Нікітіна переконує, що саме ці особливості слід враховувати у роботі зі студентами [5].

Е.А.Панова наголощує, що основним рушійним мотивом участі спеціалістів у волонтерському русі є реалізація особистісних професійних можливостей. Іноді участь має суто альтруїстичний характер, оскільки спеціаліст намагається розширити коло своїх професійних інтересів або намагається досягти професійного чи особистого самоствердження. Дуже важливо посилити і закріпити цю мотивацію шляхом публікацій у пресі відгуків та подяк чи інших форм оцінки соціальної значущості їхньої роботи [18].

Школа волонтерів при Психологічній службі – дає можливість вирішити цілий ряд проблем: тимчасової зайнятості, вільного часу, оздоровлення, особистісного та професійного розвитку.

Навчання в школі волонтерів дозволяє молоді розвинути особистісні, професійні й творчі здібності, більш обмірковано обрати професійну сферу, отримати консультації фахівців з профілактики негативних явищ, навчитися працювати з людьми з функціональними обмеженнями, вміння працювати та організовувати масові заходи [6].

С.В.Алєщєнок різноманітність напрямів, форм та методів волонтерської діяльності відкриває широкі перспективи для активізації духовного, інтелектуального та культурного потенціалу, що детермінує розвиток людини і суспільства як сьогодення, так і майбутнього [6].

С.А.Кулаков вказує, що навчання на досвіді передбачає супервізійний супровід. Початок супервізорської діяльності було покладено З.Фрейдом, якому в процесі становлення та розвитку психоаналізу доводилося виступати не тільки в якості лікаря, який здійснює лікування нервово хворих, а й в ролі наставника, супервізора, який надає допомогу в психотерапевтичній та виховній діяльності інших людей [11].

Словник «Практичної психології» розкриває поняття супервізія як спостереження більш досвідченого колеги за роботою психолога, викладача, обговорення сильних і слабких сторін, виправлення виниклих помилок. У цьому випадку супервізію можна розглядати як систему професійної підтримки фахівця [134].

A.Хес стверджує, що людина, яка вибирає професію, повинна розуміти і опрацьовувати власні проблеми, а також зобов'язана періодично звертатися за допомогою до своїх колег [3].

Для повноцінного розуміння будь-якого процесу, за E.Фріменом, необхідна присутність, участь іншого, інакше фахівець опиняється в замкнутому колі власних думок і почуттів, що може призвести до нервового зриву чи навіть до серйозного психічного розладу. Супервізія необхідний напрям у професійній психологічній діяльності.

Існують професійні тренінги та програми за якими готують супервізорів [4].

На думку автора, сам супервізор повинен постійно вдосконалюватися, розвиватися і не відмовлятися від допомоги більш досвідченого колеги. Яким би професійним не був фахівець, він перш за все людина і йому ніколи не завадить допомога та професійна підтримка [8].

T.Скоухолд вказує, що супервізія надає можливість:

-краще розуміти інших;

-усвідомлювати власні почуття по відношенню до інших; - шляхом аналізу того, що відбувається між людьми у процесі взаємодії та того, що відбувається між супервізором і тим хто переймає фаховий досвід в процесі супервізії розбиратися в тонких відтінках терапевтичних відносин;

-краще побачити ступінь ефективності використання власних психологічних інтервенцій, наскільки вони застосовуються своєчасно, у відповідному місці і відповідним чином, який вплив чинять на психологічні відносини і просування майбутнього фахівця до поставлених цілей;

- структурувати психологічні взаємодії як протягом окремої сесії, так і в процесі фахової роботи в цілому;

- знаходити і краще використовувати свої потенційні можливості під час виконання професійних задач [12].

У супервізії, вважає науковець, ми вчимося не тільки краще, ефективніше працювати. Вона також є значущим джерелом одержання необхідної професійної підтримки. Супервізія має вигляд періодичного консультування з приводу окремих ситуацій, обміну інформацією[12].

С. А. Кулаков вказує, що обсяг супервізії має відповідати роботі і досвіду волонтера. Цей вид допомоги не повинен перерости лише у виправлення помилок та визначення недоліків у роботі.

Супервізія забезпечує підтримку на професійному рівні, але волонтер повинен відчувати позитивне підкріплення у вигляді емоційної підтримки [15].

Ефективність спілкування і доступність організатора волонтерів, на думку вченого, завжди життєво необхідні для їх підтримки. Це допомагає розвинути впевненість здібності та підвищити самооцінку на особистісному рівні. Організатор повинен помічати ознаки дистресу які виникають, наприклад через хворобу, втрату або сімейні проблеми [17].