Поняття та ознаки права

Право, як і держава, є результатом суспільного розвитку. Воно виникає в державне організованому суспільстві й розглядається як основний регулятор суспільних відносин. Із зародженням держави звичаї, моральні та релігійні норми поступово відходять на задній план, поступаючись правовому регулюванню суспільних відносин.

У літературі існує багато визначень права. Щоб показати їх багатоманіття, наведемо лише кілька образних тлумачень права:

• Право - це сукупність умов, за яких сваволя однієї особи є сумісною зі сваволею іншої особи з огляду на всезагальний закон свободи (/. Кант).

• Право - це все, що є істинним і справедливим (В.Гюго).

• Право - це вираз загальної волі всіх учасників правового спілкування

(Г.Пухта).

• Право - математика свободи (В.Нерсесянц).

Юридичне право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, які відображають волю домінуючої частини або усього соціальна неоднорідного суспільства є спрямованими на врегулювання суспільних відносин і забезпечуються державою.

Отже:

• право - це соціальне явище, без якого с неможливим існування цивілізованого суспільства;

• право повинне відображати вимоги загальнолюдської справедливості, служити інтересам усього суспільства, а не лише його частин;

• право с мірою поведінки, яка встановлена і охороняється державою.

Найбільш поширений погляд на право полягає у тому, що воно є нормою свободи. "Право є свободою, саме тією свободою, яку нам полишає громадянський закон", - твердив Т.Гоббс.

Ознаки права:

• право встановлюється або санкціонується державою:

• право відповідає ідеалам справедливості та свободи;

• право має нормативний характер;

• право е виявленням волі, свідомості домінуючої частини або усього народу, тобто має інтелектуально-вольовий характер;

• виконання права забезпечується можливістю застосування державного примусу;

• формальна визначеність права, тобто надання йому офіційної форми виразу через закони та інші нормативні акти;

• системність права.

Право побудоване на трьох "китах". Це мораль, держава і економіка. Право виникає на грунті моральності як відмінний від неї метод регулювання; держава надає праву офіційності, гарантованості, сили; економіка - основний предмет регулювання, першопричина виникнення права, оскільки це сфера, де моральність виявила свою неспроможність.

Мораль, держава і економіка - зовнішні умови, які спричинили право до життя як нове соціальне явище. Специфіка права полягає у тому, що в центрі його перебуває окрема людина з її інтересами і потребами, її свободою.

Принципи права - це керівні ідеї, які характеризують зміст права, його 11 сутність і призначення у суспільстві.

Основні принципи права соціально-демократичної орієнтації:

• принцип поваги до прав людини;

• А принцип свободи;

• принцип гуманізму;

• принцип справедливості;

• принцип рівності;

• принцип законності в процесі створення та реалізації правових норм;

• принцип демократизму;

• принцип єдності юридичних прав і обов'язків;

• відповідність права загальнолюдським цінностям;

• відкритість законів;

• логічність і несуперечливість норм права;

• принцип взаємної відповідальності держави й особи та інші принципи.

Норми права відображаються у вигляді нормативно-правових актів. Здійснення норм права забезпечується державою за допомогою засобів заохочення, примусу, переконання.

Відмінність між правом і мораллю. Право і мораль не однаково оцінюють поведінку людей. Мораль оцінює вчинки з позиції доброти, справедливості, а право - з позиції законності, правомірності. Право діє вибірково і деякі ^сфери для нього є недоступними, напр., любов, дружба. Мораль не забезпечується державою як право. Але між правом та мораллю існує тісний взаємозв'язок.

Мораль не може вимагати порушення законів. Право не може закріплювати _ф у своїх нормах аморальні вчинки. У цьому полягає взаємозв'язок права та моралі.

Функції права - це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Вирізняють регулятивну та охоронну функції права. Регулятивна функція полягає у запровадженні певних правил поведінки, а охоронна - у застосуванні заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності.

Обидві функції є проявом однієї властивості права - бути регулятором суспільних відносин, оскільки при здійсненні охоронної функції суспільні відносини теж регулюються. Здатність права бути регулятором суспільних відносин - головна його корисна властивість. Саме через наявність цієї властивості право має величезну інструментальну цінність -- воно є необхідним і корисним для суспільства феноменом, важливою складовою нормативної основи його життя. Так, згідно зі ст. З Конституції України, що визнає людину найвищою суспільною цінністю, права і свободи людей та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Право, регулюючи суспільні відносини, сприяє правильному поєднанню інтересів особи і суспільства в цілому.