Поняття та структура правовідносин

Поняття правовідносин неможливо зрозуміти без з'ясування суті суспільних відносин.

Суспільні відносини - це зв’язки між: людьми, які виникають у процесі їх спільної діяльності.

Суспільні відносини надзвичайно різноманітні, їх можна класифікувати в залежності від сфери діяльності: політичні, моральні, економічні, релігійні, правові. Суспільні відносини, як бачимо, являють собою складне, багатогранне явище; одні з них охоплюються правовим регулюванням, інші - ні. Отже, не усі суспільні відносини і не в повному обсязі можуть набувати юридичної форми. Правовідносини відображають той аспект конкретних життєвих відносин між людьми, який визначається нормами права.

Правовідносини - це відносини, які виникають на основі відповідних норм права і знаходять вираження у взаємних правах та обов'язках їх учасників.

Ознаки правовідносин

1. учасники правовідносин завжди наділені суб'єктивними юридичними правами і юридичними обов'язками;

2. здійснення суб'єктивних прав і виконання обов'язків учасниками правовідносин забезпечується можливістю застосування державного примусу;

1. правові відносини виступають у вигляді конкретного суспільного зв'язку.

Суб'єктивне право - це гарантована правом і законом міра можливої або дозволеної поведінки особи, яка належить суб'єкту незалежно від того, перебуває він у правових відносинах з іншими суб'єктами чи ні.

Юридичний обов'язок - це міра необхідної поведінки особи, яку вона зобов'язана здійснити під загрозою застосування засобів державного примусу.

Суб'єкти правовідносин мають володіти двома ознаками: правоздатністю та дієздатністю.

Правоздатність - це визнана можливість суб'єкта мати юридичні права та обов'язки.

Дієздатність ~ це визнана державою можливість суб'єкта самостійно здійснювати свої юридичні права та обов'язки.

Дієздатність залежить від віку та психологічного стану особи, у той час як правоздатність не залежить від вказаних обставин. Дієздатними у повному обсязі визначаються особи з 18 років і ті, що вступили до 18 років у шлюб. Це означає, що такі особи можуть самостійно реалізувати усі свої права і обов'язки (укладати угоди, нести відповідальність за свої дії тощо). Обмежено дієздатними визнаються особи від 15 до 18 років або до моменту вступу у шлюб. Такі особи можуть самостійно розпоряджатися лише своїм заробітком, стипендією, результатами своєї інтелектуальної праці; усі інші угоди з приводу свого майна вони можуть укладати лише за згодою своїх батьків або осіб, що їх замінюють. Недієздатними визнаються особи до 15 років; вони можуть укладати лише дрібні побутові угоди, вносити вклади у кредитні установи. Усі угоди від їх імені укладають батьки або особи, що їх замінюють. Обмежено дієздатними за рішенням суду вважаються особи, які зловживають спиртним, алкоголем, чим ставлять себе і свою сім'ю у тяжке матеріальне становище. Недієздатною за рішенням суду визнається особа, яка внаслідок душевної хвороби або недоумства не розуміє характеру або значення своїх дій або не може керувати ними.

Об'єктом правовідносин виступають матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини.

Правовідносини - явище динамічне. Вони виникають, змінюються, припиняються. Динаміка правовідносин пов'язана з реальними життєвими обставинами, тобто з так званими юридичними фактами.

Юридичні факти ~ це конкретні обставини, із настанням яких правові норми пов'язують настання певних юридичних наслідків, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Ці факти стають юридичними внаслідок визнання їх такими державою, законом. Юридичні факти багаточисельні й їх можна класифікувати за певними критеріями, наприклад за вольовою ознакою.

Дії - це обставини, настання яких залежить від волі особи (напр., одруження, укладення угоди тощо).

Подїі - це обставини (явища), виникнення яких не залежить від волі особи, але з настанням яких правові норми пов'язують настання певних правових наслідків (напр., смерть, хвороба тощо).

Правомірні дії - це ті дії, що здійснюються на основі правових норм.

Юридичні акти - це дії, що безпосередньо свідомо спрямовані на досягнення певного правового результату, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин (напр., укладення шлюбного контракту).

Юридичні вчинки - це дії, які безпосередньо не спрямовані на досягнення правового результату, але викликають його незалежно від усвідомлення чи неусвідомлення суб'єктом, який їх вчинив, їх можливого правового наслідку (напр., знахідка).

Неправомірні дії - це дії, які чиняться всупереч правовим нормам; залежно від їх суспільної небезпеки вони поділяються на злочини та проступки.

3лочин - це суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), заборонене кримінальним законом.

Проступки - це порівняно зі злочинами менш суспільне небезпечні, але шкідливі діяння.

Поняття, причини, види, склад правопорушення та його ознаки

Правопорушення - це суспільна небезпечне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке суперечить вимогам правових норм.

Що є право і в чому полягає правопорушення - це повинен визначити закон.

Ознаки правопорушення:

• це діяння, яке може проявитися у формі дії або бездіяльності;

• це протиправний акт, тобто такий, що порушує саме правову норму, а не будь-яку іншу соціальну норму;

• це свідомий, вольовий акт поведінки, тобто скоєний особою, яка розуміє характер і значення свого діяння і може керувати своїми вчинками;

• це винне діяння, тобто скоєне умисно або з необережності;

• для правопорушення характерна наявність причинного зв'язку між діянням і суспільна небезпечними чи шкідливими наслідками, що наступили;

• правопорушення завжди завдає суспільству певної шкоди, а тому є суспільна небезпечним.

Склад правопорушення - це сукупність закріплених у законі ознак об'єктивного та суб'єктивного характеру, при наявності яких суспільна небезпечне чи шкідливе діяння визнається правопорушенням.

Об’єкт правопорушення - це ті соціальні цінності (матеріальні або нематеріальні), які охороняє правова норма і на які посягнув правопорушник.

Об’єктивна сторона - це зовнішня сторона правопорушення, яку складають діяння (дія або бездіяльність), вчинені ним у суспільстві, небезпечні або шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням та його наслідками.

Суб’єкт правопорушення - це осудна дієздатна особа або організація, яка скоїла правопорушення.

Суб’єктивна сторона - це внутрішня психічна діяльність особи, що вчинила злочин. Ознаками суб'єктивної сторони є вина ( у формі умислу або необереж­ності), мотив і мета правопорушення.

Злочин розглядається як суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Проступки - це усі правопорушення, не віднесені до злочинів, які є суспільна чи особистіша шкідливими, але не небезпечними.

Конституційне правопорушення завдає шкоди конституційному ладу. Цивільне правопорушення завдає шкоди майновим і пов'язаним із ними немайновим інтересам. Адміністративне правопорушення посягає на відносини у сфері державного управління. Дисциплінарне правопорушення заподіює шкоду внутрішньому порядку на підприємствах, в організаціях, установах.