11. Релігійне життя в Україні і 16- на початку 17 ст. Берестейська унія.

Від другої половини XVI ст. почали з'являтися переклади прóстою мовою церковних текстів: Пересопницьке Євангеліє (1556-1561); Крехівський Апостол (60-х рр. XVI ст.); Волинське Євангеліє (1571) тощо. Першою відомою книгою Святого Письма тогочасною книжною українською мовою є Пересопницьке Євангеліє.

Вираження національних почуттів і боротьба за власну народність в умовах влади католицької Литви та Польщі відбувалися для українців у формі захисту релігії батьків і дідів - православ'я, ревними прихильниками якого вони були, що й вирізняло їх як окремий народ серед чужого оточення. Національна свідомість, пронизана духом руської віри - православ'я, a відтак, і руської народності, особливо бурхливо виявила себе після Люблінської унії, коли Річ Посполита почала наступ на українські землі. У той час, коли національно-релігійне питання набуло особливої гостроти, українська православна церква переживала стан глибокого занепаду. Православні українці не змогли в цей час ні протиставити войовничим католикам добре організовану церкву, ні інтелектуально оборонити віри, бо освічена і багата верства українського народу на кінець XVI ст. майже вся прийняла католицтво, вірно служила королю і костьолу, на бідніших братів-українців дивилася як на мужиків, а на їхню віру - як на мужицьку. Тільки одиниці з українських княжат та магнатів лишилися вірні православ'ю. Це князі Григорій Ходкевич та Костянтин Острозький, які доклали багато зусиль до захисту української культури, до розвитку освіченості серед православних. Князь Костянтин Острозький, «некоронований король України», у замку в Острозі відкрив друкарню і заснував школу, що дістала визнання академії.

У1596 р. в Бересті була проголошена церковна унія - об'єднання православної церкви з католицькою, внаслідок чого утворилась нова - уніатська церква (греко-католицька). Уніатська церква зберігала слов'янську мову та православні обряди, але визнавала догмати католицької церкви і переходила під владу Папи римського. Існування православної церкви в Речі Посполитій було заборонено.

Форсований наступ католицизму на українські землі, що посилився після укладення Люблінської унії, мав своїм наслідком ополячення та окатоличення українського народу, вів до загальної дезорганізації та занепаду православної церкви, яка катастрофічно втрачала роль осередку культурного життя, гаранта збереження національних традицій. Берестейська унія була для Польщі зручною формою посилення своєї влади в українських землях, розширення сфери впливу католицизму, а для частини православного духовенства — спробою підняти його престиж, подолати дискримінацію православних віруючих, вивести православну церкву з кризи.

Проти церковної унії виступили народні маси, частина знаті на чолі з князем Василем Костянтином Острозьким (1527-1608рр.),братства (громадські організації міщан, створені для захисту православної пастви). Це змусило Польщу в 1632р. знову дозволити легальне існування православної церкви.