4. Економіка та соціальний устрій Київської Русі

У східних слов’ян за часів КР сформувалося феодальне суспільство. В цілому становлення феод. відносин відбувалося у загальноєвропейському руслі: від державних форм до вотчинних. Процес відбувався поетапно: 1)9 ст., система експлуатації всього вільного населення військовою знаттю (полюддя); 2) 10 ст., князі захоплюють і концентрують у своїх руках общинні землі, виникає вотчинне землеволодіння; 3) 11 ст., поява земельної власності бояр та православної церкви; 4) 12-13 ст., з ослабленням князівської влади посилюються відцентровані тенденції у державі, посилюється вотчинне (спадкове) землеволодіння.

Особливості феодальних відносин у КР: 1) феодалізм зародився на основі первообщинного ладу; 2) східнослов’янське суспільство перескочило через рабовласницький етап розвитку; 3) у КР темпи феодалізації були уповільненими; 4) виникнення та становлення великого землеволодіння не призвело до масового обезземелення селян.

Види ренти у КР: 1) натуральна, формою якої було полюддя; 2) відробіткова рента; 3)грошова (найпоширеніша.

Найпоширенішими видами ремесла були залізно обробне, гончарне, ювелірне, ткацьке виробництва. Існувало три категорії ремісників: сільські, вотчинні, міські. Найбільших успіхів ремесло досягло в металургії та обробці заліза. За даними археологічних досліджень, асортимент виробів налічує до 150 назв. Відокремлення ремесла від землеробства, диференціація ремісничих спеціальностей, концентрація та організація ремісників зумовили піднесення торгівлі та зростання міст. Розвитку торгівлі сприяли вигідне територіальне положення КР, мережа важливих міжнародних торгівельних шляхів: 1) «із варяг у греки», через Дніпро зв’язував Прибалтику та Причорномор’я; 2) «шовковий», через Наддніпрянщину з’єднував Центральну Європу з Середньою Азією та Китаєм; 3) «соляний» та «залізний» сполучали Кавказ та Прикарпаття.

Активна торгівля сприяла становленню грошової системи. Перші монети на території України з’явилися у 2-3ст. (римські). З часом східні слов’яни запровадили «куну» (хутро куниці або білки). З розвитком торгівлі з’являється гривня, яка являла собою зливки срібла вагою 160-196 грамів. Наприкінці 13ст. виникає карбованець – срібний зливок вагою ½ гривні. За часів Володимира Великого на території КР почали карбувати золотники та срібляники.

5. Духовне і культурне життя Київської Русі

Особливості: 1) домінуючий вплив християнської релігії; 2) запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань і законів; 3) існування на Русі дохристиянського культурного середовища – підґрунтя для створення місцевої самобутньої культури; 4) форсоване піднесення культури, поява нових культурних явищ.

Поява власної писемності мала надзвичайно важливе значення для розвитку східнослов’янської спільноти. Збереглися повідомлення про те, що в XI ст. східні слов’яни мали власну писемність, або «руські письмена». Зокрема, згадується, що до прийняття християнства слов’яни користувалися для письма власними «чертами і резами». Підтвердження існування «руських письмен» можна знайти в літописних описах змісту русько-візантійських угод 911 та 944 рр. Після запровадження християнства на Русі поширилася винайдена учнями братів-просвітників Кирила і Мефодія абетка — кирилиця. Одночасно з’явилася церковнослов’янська (або старослов’янська) мова, яка витиснула з ужитку давнішу живу народну мову.

За часів князювання Володимира в Києві для князівських і боярських дітей було відкрито першу школу. За повідомленням літописця, князь Ярослав Мудрий заснував школу, де навчалося 300 дітей старост і священиків. Основу освіти становили богослов’я, філософія, риторика і граматика. Вивчали на Русі й іноземні мови. Осередками освіти на Русі були церкви і монастирі, які також сприяли розвитку літератури та мистецтва.

За часів князювання Володимира в Києві для князівських і боярських дітей було відкрито першу школу. За повідомленням літописця, князь Ярослав Мудрий заснував школу, де навчалося 300 дітей старост і священиків. Основу освіти становили богослов’я, філософія, риторика і граматика. Вивчали на Русі й іноземні мови. Кількома мовами володів Ярослав Мудрий, а його син Всеволод удома опанував п’ять іноземних мов.

Осередками освіти на Русі були церкви і монастирі, які також сприяли розвитку літератури та мистецтва. У билинах оспівувалися військові перемоги київських князів та їхніх дружин. До найдавніших належить група билин про князя Володимира Красне Сонечко, який разом із богатирями Іллею Муромцем, Альошою Поповичем та Добринею Микитичем захищає Київську Русь від ворогів. Чимало інформації можна отримати за історичними переказами. Найдавнішими серед східнослов’янських народних пісень є обрядові, які виникли ще в дохристиянські часи. Вони були пов’язані зі святкуванням настання весни і нового року, відзначенням свят урожаю і сонця, обрядами весілля і похорону. Загадки, прислів’я і приказки в стислій і дотепній формі відображають життєвий досвід і мудрість народу. До доби Київської Русі належить виникнення відомих усім казок про Бабу-Ягу, Змія Горинича, Кирила Кожум’яку, Вернигору, Котигорошка та багато інших. У них русичі висловлювали свої погляди на добро і зло, правду і кривду.

Відомо, що на Русі були поширені пісні, танці, гра на музичних інструментах. На міських площах та в князівських палацах виступали скоморохи. Скоморохи виступали з танцями, водили дресированих ведмедів та інших тварин. Із писемних джерел та за археологічними знахідками відомо, якими були тогочасні музичні інструменти. Це гуслі, сопілки, гудки й бубни. На одній зі стін Софійського собору в Києві зображено цілий ансамбль із семи виконавців. Після прийняття християнства церква стала засуджувати й переслідувати скоморохів за їхні «сатанинські» забави. Православна церква сприяла поширенню на Русі хорового співу, стала відома нотна система. Навчання співу стало одним з обов’язкових предметів, що вивчався в тогочасній школі.

Археологічні і літописні знахідки свідчать про високий рівень розвитку архітектури Київської Русі. Кожне велике місто мало досить складну систему оборонних укріплень. Вони складалися з валів, насипаних на дерев’яні кліті й оточених глибоким ровом. На валах споруджувалися дерев’яні стіни з оборонними вежами. Було розвинено будівництво, яке було переважно дерев’яним. У другій ½ 10ст. з’явилися кам’яні палацові споруди. З прийняттям християнства почали будувати церква та собори. Спочатку на архітектуру КР значно впливала Візантія. Але поступово руські майстри виробили власну манеру будівництва та оздоблення храмів. Наприклад, Софійський собор є матеріальним уособленням поєднання візантійського стилю та місцевих традицій. Значна кількість овальних куполів (бань) у кам’яних храмах є виявом впливу дохристиянських традицій спорудження капищ.

У КР поширювалися інші види мистецтва, зокрема, й образотворче. До яскравих і неповторних явищ образотворчого мистецтва Київської Русі, крім мозаїк і фресок, належить іконопис. Спочатку ікони завозилися з Візантії та Болгарії, але невдовзі на Русі сформувалися місцеві традиції іконопису. Руські майстри завжди дотримувалися візантійського канону іконопису, який оберігався православною церквою, але ніколи не копіювали візантійські ікони.