Лекція

Тема лекції: Ознаки клінічної та біологічної смерті, методи оживлення потерпілих. Техніка проведення реанімаційних заходів один та двома рятівниками. Штучне дихання, його різновиди.

Вид заняття: Лекція

Мета: Закріпити і оцінити знання студентів із раніше вивченої теми. Сформувати поняття про „клінічну” та „біологічну смерть. Ознайомитися з методами оживлення потерпілих, технікою проведення реанімаційних заходів, з методикою проведення штучної вентиляції легень і її різновидами. Розвивати спеціальні уміння і знання, про надання першої медичної допомоги.

Виховувати дбайливе ставлення до свого організму, свого здоров’я.

Дидактичні засоби навчання:

навчальний посібник, таблиці, схеми, медико-санітарні матеріали

Література: 1. Ю.О. Квашньов та А.О.Литвиненко. Захист Вітчизни - К., „Вежа”, 2008 ст.355 - 359

2. О.В.Чуприна, Т.В.Гищак, О.В.Долина. Основи медичних знань - К., 2006, ст. 53 – 60

3. О.Д. Мойсак. Основи медичних знань. – К., 2005, ст. 405 - 411

Структура заняття

1. Організаційна частина заняття

2. Повідомлення теми і мети та основних завдань заняття

3. Актуалізація опорних знань студентів і контроль вихідного рівня знань

4. Мотивація навчальної діяльності.

5. Усвідомлення нових знань

План лекції:

1. Характеристика клінічної і біологічної смерті..

2. Поняття про реанімацію (оживлення)

3. Штучне дихання, його різновиди.

4. Непрямий масаж серця, як спосіб відновлення діяльності серцево-судинної системи.

5. Техніка проведення реанімаційних заходів одним та двома рятівниками

Зміст лекції

1. Характеристика клінічної і біологічної смерті.

Життя людини — це унікальна організація клітин, діяльність яких координується нервовою та ендокринною (залози внутрішньої секреції) системами. Для виконання функцій організму клітинам потрібна енергія, яку вони отримують з кров'ю і киснем. Тому кровообіг і дихання є основними функціями організму, що забезпечують його життєдіяльність. Коли ці функції поступово згасають внаслідок хвороби або припиняються раптово через травму, то різко погіршується чи призупиняється постачання клітин організму поживними речовинами і киснем.

Однак при зупиненні дихання і кровообігу клітини гинуть не відразу. Обмін речовин відбувається ще кілька хвилин. Водночас різке порушення обміну речовин при­зводить до утворення отруйних хімічних сполук, що прискорюють настання смерті. Лише негайна допомога (штучний кровообіг і штучна вентиляція легень) може якоюсь мірою нормалізувати обмін речовин і відновити життєдіяльність клітин і всього організму.

Смерть- це припинення життєдіяльності організму, його загибель. Організм перестає існувати як єди­на складна біологічна структура, здатна взаємодіяти з навколишнім сере­довищем, відповідати на його різноманітні впливи. Смерть людини не на­стає миттєво, їй завжди передує перехідна стадія, яку умовно можна на­звати вмиранням, тобто поступовим згасанням життєвих функцій. Період умирання називають термінальною (граничною з біологічною смертю) фазою або термінальним станом, в якому виділяють три стадії: передагонію, агонію та клінічну смерть.

При передагонії хворий стає загальмованим, у нього бліднуть шкірні покриви, ослаблюється серцево-судинна діяльність, падає артеріальний тиск (60-70 мм рт. ст.), частішає пульс. Залежно від причин, які її зумови­ли, і потенціальних можливостей організму ця стадія може тривати від кількох хвилин до доби і довше. Лікують таких хворих у лікарняних умовах.

При неефективному лікуванні настає агонія - глибока стадія проце­су умирання. Стан хворого дуже тяжкий. Він втрачає свідомість, очні рефлекси відсутні, дихання поверхневе, переривчасте, пульс ниткопод­ібний або зникає зовсім. Такий стан триває від кількох хвилин до кількох годин.

Розрізняють смерть клінічну і на­ступну за нею біологічну, або справжню, тобто необо­ротне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.

Нерідко зовнішній вигляд людини, яка потрапила в біду, значні ушкодження, нерухомість її тіла можуть викликати враження, що вона померла. Тому насам­перед необхідно встановити факт клінічної (оборотної) або біологічної (необоротної) смерті. Для цього досить 8-10 секунд!

Період клінічної смерті триває 4-6 хвилин від моменту зупинки серця і дихання. Якщо в цей час почати штучний кровообіг і штучну вентиляцію легень і робити їх пра­вильно, то надалі, коли потерпілим займуться лікарі-реаніматологи, удасться відновити всі функції організму і врятувати людину.

Клінічну смерть установлюють за трьома основними (достовірними) ознаками:

• відсутність пульсації сонної або стегнової артерії;

• відсутність дихальних рухів грудної клітки або атональне дихання (потерпілий «ловить повітря ротом», а грудна клітка не рухається);

• широкі зіниці (розширюються через 60-90 с після припинення кровообігу).

До ймовірних (додаткових) ознак клінічної смерті належать: непритомність, блідість і холодність шкіри, відсутність м'язового тонусу (напруження) і рефлексів.

Також необхідно знати такі прості ознаки, які вказують на те, що людина жива і потребує медичної допомоги: дзеркало, прикладене до рота, пітніє — отже, потерпілий дихає; зіниця звужується при наближенні світла (запа­леного сірника, електричного ліхтарика) і розширюється при віддаленні; палець руки набрякає, якщо його пе­рев'язати ниткою — отже, система кровообігу діє, фіксу­ються застійні явища; шкіра запалюється (червоніє) під дією вогню від сірника чи цигарки.

Встановити точно настання біологічної смерті дуже важко. Про нього можна судити лише за ознаками біологічної смерті, основними з яких є: помутніння і висихання рогівки очей; похолодіння тіла;деформація зіниці при стисканні; наявність синьо-фіолотових трупних плям на нижній частині тіла; трупне заклякання спочатку м’язів нижньої щелепи і потилиці, а згодом і всіх інших м’язів. У цьому випадку вже не можна відновити функції організму, оскільки життєдіяльність клітин припинилась остаточно, і реанімаційні заходи вже не потрібні.

2. Поняття про реанімацію (оживлення)Встановлено, що організм людини продовжує життя і після зупинки дихання і серцевої діяльності. При цьому зупиняється доступ до клітин кисню, без якого неможливе існування живого організму. Різні тканини по-різному реагують на відсутність кровообігу та кисню, і гинуть вони не од­ночасно. Тому своєчасне відновлення кровообігу та дихання за допомо­гою комплексу заходів, що називається реанімацією (від лат. "re"- зно­ву, "апіта" - життя, дихання), може вивести хворого з термінального стану (оживлення). Термінальні стани можуть виникнути внаслідок різних причин: шоку, великої втрати крові, закупорки дихальних шляхів або асфіксії, електротравмах, утепленні тощо.

Отже, реанімація - це комплекс заходів, спрямованих на оживлення помираючого. Ось чому знання основ оживлення при нещасних випадках обов'язкове не тільки для медичних працівників, а й для кожної людини, особливо працівників дитячих дошкільних та шкільних закладів і самих дітей.

Первинна реанімація при травмах повинна об'єднувати в собі комп­лекс заходів, спрямованих на звільнення від причин, які приводять до роз­витку життєвонебезпечних ускладнень, умирання та смерті, і повинна реа­лізуватись у повному обсязі, передбаченому для взаємодопомоги. Отже, реанімація найбільш ефективна у випадках раптової зупинки серця при збереженні компенсаторних можливостей організму. Якщо ж спинення серця сталося на фоні тяжкого невиліковного захворювання, коли повністю виснажені компенсаторні можливості організму, реанімація не­ефективна.

Реанімаційні заходи слід здійснювати у такому порядку:

• відмітити час настання клінічної смерті;

• звільнити дихальні шляхи від слизу, блювотних мас;

• покласти хворого на тверду основу (стіл, підлога) на спину з закину­тою головою;

• зробити 2-3 пробних вдування за методом рот до рота, рот до носа;

• почати непрямий масаж серця;

• продовжувати реанімацію: на одне вдування повітря-чотири стис­нення серця;

• обкласти голову і ділянки великих судин льодом, грілками з холод­ною водою;

• вводити необхідні лікарські засоби за призначенням лікаря.