Коефіцієнти ліквідності компанії «Henkel»

Коефіцієнти	Формула розрахунку	Нормативні значення	2011р.	2012р.	Зміни (+,-)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	А1 / (П1 + П2)	0,2 – 0,25
Коефіцієнт швидкої ліквідності	(А1 + А2) /( П1 + П2)	0,7 – 0,8
Коефіцієнт поточної ліквідності	(А1 + А2 + А3) /( П1 + П2)	2,0 – 2,5
Коефіцієнт ліквідності при мобілізації засобів	А3 /( П1 + П2)	0,5 – 1,0

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) (Absolute Liquidity Ratio)є найбільш жорстким критерієм ліквідності корпорації і показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена негайно або найближчим часом. За світовим досвідом, в чисельнику відображаються лише грошові кошти:

Орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути не менше 0,2–0,25, оскільки терміни платежу не припадають на один день. У вітчизняній практиці ці значення значно нижче – 0,09–0,2, а у багатьох підприємствах вимірюється сотими частками одиниці через відсутність грошей на рахунках.

Не всі корпорації витримують встановлений норматив коефіцієнту абсолютної ліквідності. З одного боку, подібну ситуацію можна розцінити як негативний момент, а з іншого боку – це означає, що компанії не тримають кошти «замороженими», а активно їх використовують в господарський діяльності. У західній практиці даний коефіцієнт розраховується вкрай рідко і в нинішніх умовах діяльності компанії мають чисто аналітичне значення. В країнах, що розвиваються, його оптимальне значення визнається на рівні 0,2 – 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить про неефективне їх використання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (К_шл) (інша назва цього коефіцієнту – коефіцієнт «лакмусового папірця», проміжний коефіцієнт ліквідності або коефіцієнт термінової ліквідності) (Quick Ratio) розраховується за формулою:

Даний коефіцієнт розраховується без врахування матеріальних запасів не стільки тому, що вони менш лiквiднi, а головне, тому, що кошти, які можна одержати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути значно нижче витрат на їх закупівлю. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації компанії отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. Тому цей показник допомагає оцінити, наскільки можливо буде погасити поточні зобов’язання, якщо стан корпорації стане дійсно критичним. При цьому виходять з припущення, що товарно-матеріальні запаси взагалі не мають ліквідної вартості.

Значення коефіцієнту швидкої ліквідності вважається теоретично достатнім, якщо його значення дорівнює 0,7–0,8.

Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звернути увагу і на чинники, що зумовили його зміну. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному із зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність корпорації позитивно.

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності (К_пл ) (Current Ratio) показує, на якому рівні наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, корпорація може розглядатися як такою, що успішно функціонує.

Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від 1,0 до 2,0. Нижня границя зумовлена тим, що поточних активів повинно бути, щонайменше, досить для погашення поточних зобов'язань, інакше корпорація під загрозою банкрутства. Перевищення поточних (оборотних) активів над короткостроковими зобов'язаннями в два (три) рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу.

Критичне значення даного показника прирівнюється до 1,0.

До показників групи ліквідності можна віднести також коефіцієнт ліквідності при мобілізації засобів (К_лмз):

Цим коефіцієнтом визначається, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена при реалізації матеріально-виробничих запасів (МВЗ). Рекомендоване значення цього показника повинно бути в межах 0,5–1,0. Якщо буде спостерігатися тенденція до випередженого росту МВЗ, то можна зробити висновок про погіршення господарської діяльності компанії, зокрема, зростання незавершеного виробництва, затоварення сировиною і готовою продукцією, зростанні витрат, що цілком можливо в сучасних умовах, коли компанії не знаходять ринків збуту.