4. Культурний комплекс доби міді-бронзи на території сучасної України.

Перехідний період від кам'яного віку до епохи бронзи — це мідний вік, або ж енеоліті (ІV-III тис. до н. е. ). В цей час людство оволоділо першим металом — міддю. Із збільшенням кількості тварин у стаді коня пристосовують для верхової їзди. А зміни у виробничій діяльності і розвиток ідеологічних уявлень зумовили зміни й у комплексі вірувань. Це знайшло відображення у монументальній скульптурі, у орнаменті та поховальному обряді.   трипільська (за назвою поселення поблизу с. Трипілля на Київщині, дослідженого В. Хвойкою). Вона є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Жодна з європейських розвинених землеробських енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею ні за площею, ні за темпами поширення, вона характеризуються довготривалим періодом поступового розвитку — протягом 1500 — 2000 років — без значних змін в основних рисах культури. Трипільська культура відзначається розташуванням поселень певними концентрованими групами з проміжними менш заселеними територіями.   Основою життєдіяльності трипільських племен було землеробство, а також скотарство. ремесла, особливо гончарство (розписний посуд) та металообробка Через ці землі проходив шлях, по якому торгували металом.  Місцями проживання великосімейної общини були великі будівлі, розділені перегородками на окремі відсіки, кількість яких дорівнювала кількості парних сімей.   Багату інформацію про духовний світ трипільців містить орнамент глиняних виробів. Так, тричленна побудова орнаментальних композицій на стінках багатьох горщиків, можливо, є відображенням триярусної картини світу. У верхній частині горщика горизонтальною хвилястою лінією зображували воду, посередині — сонце, місяць, краплі дощу, а в нижній частині — дерева, людей, тварин.   Будувалися «протоміста» ,створювалися кілька овалів забудови, діаметр яких сягав 1-3,5 км., з двоповерховими чи одноповерховими спорудами. Вони утворювали вулиці та квартали в центральній частині поселення. З культом родючості пов'язано багато жіночих статуеток, в яких насамперед підкреслюються ознаки жіночої статі. Пізніше їх змінюють зображення молодих дівчат з плавними лініями тіла. Такі статуетки передають образ жіночого божества, тісно пов'язаного з уявленнями про велику богиню — матір, про матір — землю, від якої й залежить родючість. З цим культом пов'язані також скульптурні зображення домашніх тварин — бика, корови, барана, козла, свині, собаки.   Тоді ж причорноморські степи і Крим займали угруповання з переважанням скотарського способу ведення господарства — носії середньостогівської, ямної та інших археологічних культур. Перші з названих вже приручили коня. Вони, як і їх наступники, маючи специфічний уклад життя, були досить войовничими, про що свідчить багато знахідок бойових молотів, кинджалів, наконечників для стріл.   Наприкінці IV тис. до н.е., в степах України з'являються кургани. Під ними знаходяться поховання. Та це не просто насипи з грунту, бо довкола них збереглися залишки складних архітектурних споруд із землі, дернових вальків, каміння і дерева. Далі на шляху прогресу стародавнього населення України був історичний період, що тривав близько тисячі років (II тис. до н.е.). Він дістав назву доби бронзи за найменуванням цього металу.Коли люди пересвідчились у перевагах нового металу, з нього почали виготовляти знаряддя праці та зброю. Патріархальні родинні відносини остаточно утвердились у тогочасному суспільстві — головна роль переходить до чоловіків.   Доба бронзи характеризується великою кількістю археологічних культур (близько 20): шнурової та багатоваликової кераміки, тшенецько-комарівської, катакомбної, зрубної тощо, котрі належали до різних груп племен. Це свідчить про зростання певної відособленості господарського і культурного розвитку окремих людських колективів.  Зображення плуга на плитах навісу Таш-Аїр у Криму та наскельні малюнки биків у ярмі в Кам'яній Могилі в Приазов'ї свідчать про те, що в II тис. до н. е. вже було відоме орне землеробство. Розвивалось, , общинне ремесло, що сприяло виділенню ремісників різних напрямів -професіоналів — металургів (Причорномор'я), майстрів з виготовлення крем'яних знарядь (Волинь).