- •1. Характеристика основних теоретико-методологічних підходів до проблеми історико культурного розвитку
- •2. Релігійні вірування доби пізнього палеоліту, мезоліту, неоліту на українських землях.
- •3. Мистецькі пам’ятки пізнього палеоліту, мезоліту’, неоліту. Функції прадавнього мистецтва.
- •4. Культурний комплекс доби міді-бронзи на території сучасної України.
- •5. Культура їраномовних кочовиків доби раннього заліза на українських землях. Пам'ятки мистецтва звіриного стилю скіфів і сарматів.
- •6. Роль еллінської колонізації Північного Причорномор’я у творенні культурного комплексу праслов’ян.
- •7. Особливості язичництва давніх слов'ян. Характеристика старожитностей.
- •8. Особливості візантійського (східного) християнства та його адаптація у давньоруському суспільстві. Феномен двовір'я.
- •9. Книжна культура у давньоруській державі.
- •10. Архітектура Київської Русі (візантичний, візантійсько-романський, готичний стилі).
- •11. Візантійський канон іконописання та його адаптація мистецтвом Русі. Стінописи, ікони, книжкові мініатюри.
- •12. Театрально-музична творчість у давньоруській державі.
- •13. Розвиток культури в українських землях у XIV – першій половині XVI ст.
- •14. Культура українських земель доби першого національно-культурного відродження (кінець XVI – перша половина XVII ст.).
- •15. Характеристика діяльності українських церковних братств.
- •16. Вплив Реформації та Контрреформації на культурний розвиток українських земель.
- •18. Культурно-освітній розвиток українських земель у 17-18 ст. Роль Київського колегіуму в системі освіти регіону.
- •19. Особливості архітектури українського бароко.
- •20. Реформація візантійського іконописного канону 15-18 ст. В творчості українських художників.
- •21. Іконостас та його роль у духовній культурі України.
- •22. «Золота доба» українського церковного співу д. Бортнянський, м. Березовський, а. Ведель.
- •23. Українська графіка доби бароко.
- •24. Архітектурні пам’ятки стилю рококо в Україні.
- •25. Ктиторство як культурне явище в Україні доби бароко.
- •26. Світоглядні орієнтири людини доби бароко.
- •27. Садибно-паркова культура України.
- •28. Заснування й розвиток міст Півдня України в кінці XVIII - на початку XIX ст.
- •29. Класицизм в українській архітектурі
- •30. Регіональні варіанти архітектури класицизму.
- •31. Портретний живопис в Україні в другій половині XVIII - першої половини XIX ст. Д.Левицький, в.Боровиковський.
- •32. Творча спадщина т.Шевченка-художника.
- •33. Театрально-музична творчість доби барокко
- •34. Становлення українського професійного театру в першій половині 19 століття.
- •35. Архітектурні пам’ятки модерну в Україні
- •36.Становлення класичної системи освіти в 19 ст.
- •37. Репрезентативний і романтичний портрети. Порівняльна характеристика.
- •38. Театрально-музична творчість в Україні і 19 столітті
- •39. Освітня реформа кінця 18 ст і еволюція шкільної освіти в 19 ст.
- •40. Розвиток основних жанрів українського живопису 2 половини 19 століття
- •Позашкільна освіта в українських землях у XIX - на початку XX ст.
- •Рух передвижників в Україні.
- •Загальна характеристика тоталітарної культури.
- •Українське національно-культурне відродження 1920-х років.
- •Український авангардний живопис.
- •Характеристика тоталітарного мистецтва та своєрідність його проявів у мистецтві соцреалізму в урср.
- •Культура урср пізнього тоталітаризму (1960 - 1980-ті рр.).
- •Особливості культурного розвитку України доби незалежності.
Позашкільна освіта в українських землях у XIX - на початку XX ст.
Шкільництво в підросійській Україні у другій пол. XIX – поч. XX ст. розвивалося під впливом ряду російських освітніх реформ. Зміни відбулися у початковій, середній, вищій освіті.
На кінець XIX ст. у порівнянні з його серединою початкових шкіл на Україні стало в 12 разів більше. Але потреби народу в початковій освіті вони не задовольняли. Рівень елементарної грамотності в кінці XIX ст. у різних губерніях України коливався 15-20%.
Протягом 1910 — 1914 рр. видавався перший український журнал «Світло». Статті, висвітлювали теоретичні й методичні питання шкільного, позашкільного й сімейного виховання. Навколо журналу гуртувалось свідоме українське вчительство. Одним із завдань журналу було: розробляти теоретичні й практичні питання шкільного, позашкільного й сімейного виховання.
На території російської України створюються в різних місцях товариства грамотності з ініціативи інтелігенції. (Харківське товариство грамотності (1869 р.); Київське товариство грамотності(1901р)) Свої зусилля товариства грамотності спрямовували як на шкільну, так і на позашкільну справу. Відкривали школи, бібліотеки, читали лекції, літературно-музичні вечори про водили, видавали літературу українською мовою.
Для повноти виховного процесу мусить бути міцний зв'язок між школою і родиною, а також між школою, родиною і виховними молодіжними організаціями, які можуть сприяти вихованню волі, характеру, патріотизму та інших якостей особистості. Важливою є роль церкви та релігійного виховання в утвердженні моральних якостей.
Після революції (жовтень 1917 року) управлінням народною освітою займалася державна комісія з народної освіти. Серед відділів цієї комісії був відділ позашкільного виховання та допомоги. Суспільне позашкільне виховання ввійшло в державну систему освіти. Губернські та повітові земства створювали ради освіти, котрі повинні були займатися роботою культурно-освітніх закладів. До компетенції цих рад освіти відносились питання створення мережі дошкільних, шкільних, позашкільних закладів.
У грудні 1917 року Наркомос опублікував декларацію “Про дошкільне виховання”, у якій йшла мова про те, що суспільне дошкільне виховання повинно розпочинатися від народження дитини і повинно здійснювати її всебічний розвиток. Ця декларація вводить дошкільне виховання в загальну систему народної освіти і визнає його як складову частину всієї шкільної системи.
Важливим кроком у становленні суспільного дошкільного виховання була підготовка відділом з позашкільної освіти і дошкільного виховання проекту “Реґламент дитячих садків”. Згідно з цим офіційним документом планувалося, що суспільне дошкільне виховання стане обов’язковим і безкоштовним завдяки зусиллям департаменту.
У 1917 році при Центральній Раді утворюється Генеральний секретаріат освіти України (з 8 січня 1918 року – Міністерство народної освіти), яку очолив І.Стешенко. Великий вклад у розвиток дошкільного виховання на той час внесла С.Русова, котра очолювала відділ дошкільного виховання та позашкільної освіти і проводила в життя лінію українізації народної освіти.
В січні-лютому 1918 року відділи народної освіти включали в себе завідуючого відділом, загальний підвідділ, підвідділ соціального виховання, куди входила секція дошкільного виховання, підвідділ позашкільної освіти та діяли в різних місцях України в різні часи.