- •1. Характеристика основних теоретико-методологічних підходів до проблеми історико культурного розвитку
- •2. Релігійні вірування доби пізнього палеоліту, мезоліту, неоліту на українських землях.
- •3. Мистецькі пам’ятки пізнього палеоліту, мезоліту’, неоліту. Функції прадавнього мистецтва.
- •4. Культурний комплекс доби міді-бронзи на території сучасної України.
- •5. Культура їраномовних кочовиків доби раннього заліза на українських землях. Пам'ятки мистецтва звіриного стилю скіфів і сарматів.
- •6. Роль еллінської колонізації Північного Причорномор’я у творенні культурного комплексу праслов’ян.
- •7. Особливості язичництва давніх слов'ян. Характеристика старожитностей.
- •8. Особливості візантійського (східного) християнства та його адаптація у давньоруському суспільстві. Феномен двовір'я.
- •9. Книжна культура у давньоруській державі.
- •10. Архітектура Київської Русі (візантичний, візантійсько-романський, готичний стилі).
- •11. Візантійський канон іконописання та його адаптація мистецтвом Русі. Стінописи, ікони, книжкові мініатюри.
- •12. Театрально-музична творчість у давньоруській державі.
- •13. Розвиток культури в українських землях у XIV – першій половині XVI ст.
- •14. Культура українських земель доби першого національно-культурного відродження (кінець XVI – перша половина XVII ст.).
- •15. Характеристика діяльності українських церковних братств.
- •16. Вплив Реформації та Контрреформації на культурний розвиток українських земель.
- •18. Культурно-освітній розвиток українських земель у 17-18 ст. Роль Київського колегіуму в системі освіти регіону.
- •19. Особливості архітектури українського бароко.
- •20. Реформація візантійського іконописного канону 15-18 ст. В творчості українських художників.
- •21. Іконостас та його роль у духовній культурі України.
- •22. «Золота доба» українського церковного співу д. Бортнянський, м. Березовський, а. Ведель.
- •23. Українська графіка доби бароко.
- •24. Архітектурні пам’ятки стилю рококо в Україні.
- •25. Ктиторство як культурне явище в Україні доби бароко.
- •26. Світоглядні орієнтири людини доби бароко.
- •27. Садибно-паркова культура України.
- •28. Заснування й розвиток міст Півдня України в кінці XVIII - на початку XIX ст.
- •29. Класицизм в українській архітектурі
- •30. Регіональні варіанти архітектури класицизму.
- •31. Портретний живопис в Україні в другій половині XVIII - першої половини XIX ст. Д.Левицький, в.Боровиковський.
- •32. Творча спадщина т.Шевченка-художника.
- •33. Театрально-музична творчість доби барокко
- •34. Становлення українського професійного театру в першій половині 19 століття.
- •35. Архітектурні пам’ятки модерну в Україні
- •36.Становлення класичної системи освіти в 19 ст.
- •37. Репрезентативний і романтичний портрети. Порівняльна характеристика.
- •38. Театрально-музична творчість в Україні і 19 столітті
- •39. Освітня реформа кінця 18 ст і еволюція шкільної освіти в 19 ст.
- •40. Розвиток основних жанрів українського живопису 2 половини 19 століття
- •Позашкільна освіта в українських землях у XIX - на початку XX ст.
- •Рух передвижників в Україні.
- •Загальна характеристика тоталітарної культури.
- •Українське національно-культурне відродження 1920-х років.
- •Український авангардний живопис.
- •Характеристика тоталітарного мистецтва та своєрідність його проявів у мистецтві соцреалізму в урср.
- •Культура урср пізнього тоталітаризму (1960 - 1980-ті рр.).
- •Особливості культурного розвитку України доби незалежності.
33. Театрально-музична творчість доби барокко
Доба бароко – період розвитку українського шкільного театру. Він зародився у навчальних закладах - Києво-Могилянській академії, колегіумах, братських школах. Найвищого розцвіту досягла українська драма в першій половині XVIII ст. і з цього часу походить найбільша кількість п’єс. Філософсько-естетичне обґрунтування принципів шкільної драми - трагедії, комедії, трагікомедії - здійснив реформатор українського барокового театру Феофан Прокопович, автор підручника «Пиїтика».
Тематично це були драми на біблійні сюжети (великоднього посту чи різдвяного циклу). Другу групу творили драми про святих (міраклі), алегоричні (мораліте) та історично-біблійні сюжети. Найзамітнішою була «Комедія на день Рождества Христового» Дмитра Туптала. З циклу мораліте з алегоричним змістом найкращою є «Воскресіння мертвих» Георгія Кониського(засуджує сваволю та несправедливість судів і видні там теж риси сучасного суспільного життя).
З середини XVIII ст. драма занепадає, бо ж і освіта тоді в упадку, а в другій половині XVIII ст. в Київській Академії було заборонено театральні видовища і професори перестали писати п’єси.
в XVIII ст., найжиттєвішими у даному драматичному репертуарі були інтермедії, тобто комічні вставки у поважну штуку. Найбільш відомими були драми Довгалевського і Кониського «Воскресеніє мертвих», у яких автори ввели постаті козаків, селян, циган, поляків і т.д.
Дієвими постатями в них є представники різних прошарків населення, а щодо змісту, то це або побутові сценки з сатиричною закраскою, або наявна сатира. Виконували інтермедії й соціальну функцію, — вони або показували експлуатацію селян польськими панами, або негативні персонажі взагалі, із симпатією ставились до поневолених і використовуваних селян чи до їх оборонців — козаків.
Популярна вертепна драма, або іншими словами — ляльковий театр.
З розвитком театрального мистецтва набула поширення і професійна музика. Її
теоретиком вважався Микола Дилецький, автор виданої у 1670 р. «Граматики музичної».
Перших музикантів випускали Києво-Могилянська академія та засноване в 1737 р. у Глухові музичне училище.
Саме вихованець Глухівського училища, а пізніше і Києво-Могилянської академії Максим Березовський став видатним українським композитором, хоча й жив за межами України, автором першої в Росії опери «Демофонт». Його земляк і учень Дмитро Бортнянський розвинув далі національне музичне мистецтво, написавши опери «Креонт», «Сокіл», а також понад 100 хорових творів, багато з яких і донині чарують слухачів талановитістю. Д.Бортнянський тридцять років керував придворною капелою у Санкт-Петербурзі. Широко використовували пісенну творчість українського народу і такі талановиті музики, як Артем Ведель і Марко Полторацький.
У тяжких умовах колоніально-кріпосного гніту розвивалися таланти народних музикантів - кобзарів, лірників, співців, троїстих музик(наприклад, козак Климовський, автора широко відомої пісні «Їхав козак за Дунай», що й нині входить до репертуару більшості хорів). Джерелом натхнення для поетів, письменників, музик була усна творчість українського народу. Вона справила вирішальний вплив на формування духовної культури.