45. Листопадове повстання у Львові. Утворення та діяльність зунр.

31 жовтня 1918 р. у Львові стало відомо про приїзд до міста

Польської ліквідаційної комісії (створена 28 жовтня 1918 р. у

Кракові), яка мала перебрати від австрійського намісника владу над

Галичиною — і включити її до складу Польщі. УНРада поставила

перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї повноти

влади у Галичині та Буковині. Проте австрійський намісник

Галичини генерал К. Гуйн відповів категоричною відмовою. Тоді

на вечірньому засіданні УГВС 31 жовтня 1918 р. було вирішено

взяти владу у Львові збройним шляхом. В ніч з 31 жовтня на 1

листопада 1918 р. стрілецькі частини, очолювані сотником

Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у

Місті. 9 листопада 1918 р. УНРада утворила свій тимчасовий

виконавчий орган, якого 13 листопада 1918 р. було перетворено на

уряд — Державний Секретаріат ЗУНР-ЗО УНР. Тимчасовий

Основний закон ЗУНР був з часом доповнений цілим рядом

законів: про організацію війська (13 листопада 1918 р.), тимчасову

адміністрацію (15 листопада 1918 р.), тимчасову організацію

судівництва (16 листопада і 21 листопада 1918 р.), державну мову

(1 січня 1919 р.), шкільництво (13 лютого 1919 р.), громадянство (8

квітня 1919 р.), земельну реформу (14 квітня 1919 р.).

36. .Варша́вський договір — міждержавна угода Польщі і Української Народної Республіки, за якою в квітні 1920 р. польський уряд Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 р. та визнав УНР. Ця угода мала символічне значення для України. Не зважаючи на це, уряд Симона Петлюри був вимушений піти на великі поступки, оскільки були визнані вже де-факто встановлені кордони по межі розташування польських військ в Україні — по річці Збруч. Це означало зречення від великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини. Такий крок уряду Симона Петлюри був оцінений вкрай негативно декотрими українськими політиками того часу і більшістю населення окупованих Польщею територій. За цим договором Польща зобов'язувалась не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України. Гарантувались національно-культурні права українського населення в Польщі і польського в Україні. Складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 року українським генералом Володимиром Сінклером та представником польського військового відомства Славеком, яка передбачала початок спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України. Ризький мир — договір, підписаний у Ризі 18 березня 1921 представниками РРФСР і УРСР, з одного боку, та Польщі — з другого, який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919 — 1920 років, санкціонував поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією та фактично анулював Варшавський договір 1920. Польсько-радянським переговорам безуспішно намагалися протидіяти посол УНР у Латвії В. Кедровський, представник уряду УНР С. Шелухин та делегація ЗУНР під проводом К. Левицького. Наслідком переговорів 12 жовтня 1920 був підписаний прелімінар мирового договору та досягнено порозуміння в справі перемир'я, яке вступило в силу 18 жовтня 1920. Договір складався з 26 статей і включав ряд додаткових протоколів і умов, які регулювали різні економічно-правові питання. Він уточнював державний кордон між Росією, Білоруссю і Україною з одного боку, і Польщею — з другого, який залишав за Польщею приблизно 180000 км² на схід від Лінії Керзона. Обидві сторони визнавали незалежність України і Білорусі, «згідно з принципом самовизначення народів», та зобов'язувалися шанувати суверенні права і не втручатися у внутрішні справи другої сторони, а особливо не дозволяли на творення і перебування на своїй території організацій, які «присвоюють собі ролю уряду другої сторони або частини її території». РРФСР і УРСР забезпечували за поляками на своїй території повну релігійну і культурну свободу, а Польща гарантувала ті самі права своїм меншинам російської, української і білоруської національности.