40. Реформи 60-70 рр. 19 ст. У Російській імперії та їх поширення на Наддніпрянщині.

У центрі суспільно-політичного життя стає боротьба за звільнення селян від кріпацтва. Підтиском громадської думки російський уряд розгорнув підготовку до низки реформ, передусім кріпосницької. У процесі підготовки і проведення реформ чітко виділялися дві течії: одна обстоювала інтереси поміщиків і намагалася провести реформу так, щоб селяни дістали найменше землі і заплатили якнайбільший викуп за неї; друга певною мірою захищала інтереси селян. У кінцевому результаті перемогли представники першої. Реформа була проголошена у формі царського маніфесту 19 лютого 1861 р. Вона мала кріпосницький, антиселянський характер. Звільнення селян відбувалося протягом двох років, і в цей час вони ще працювали на поміщиків. Селяни діставали у власність значно менше землі, ніж обробляли, і то за викуп, який мали виплачувати протягом 20 років. У 1864 р. була здійснена судова реформа. На відміну від станового і закритого суду ввели позастановий відкритий, незалежний суд. Вводились присяжні судді. У 1864 р. почали реформу освіти. За "Положенням про початкові народні училища" запровадили єдину систему початкової освіти. У 1865 р. здійснена реформа цензури. Були створені спеціальні органи цензури.

У 1870 р. проведена міська реформа. В усіх містах України

Створювалися думи. Відбулася і військова реформа (1864-1883

pp.). В Україні утворено три військові округи: Київський, Одеський, Харківський. Реформа значно зміцнила армію. Фінансова реформа

(1860-1864 pp.). Створено державний банк, введено єдиний

державний ревізійний центр, акцизне обкладання спиртних напоїв,

збільшено податки на товари масового споживання, створено єдині

державні каси, що зосереджували в своїх руках усі прибутки і

витрати держави.

44. Протест проти польсько-шляхетського гніту на Правобережній

Україні та західноукраїнських землях набрав форм гайдамацького

та опришківського рухів. Гайдамацький рух - національно-

визвольний рух проти польського гніту на Правобережній Україні,

що виник на початку ХVIII ст. на Волині та Західному Поділлі. А з

другої чверті ХVIII ст. він розгорнувся на Київщині і Брацлавщині.

Гайдамацькі загони формувалися у неприступних місцях

Правобережної України і Запоріжжя. Там вони створювали табори,

де формували нові гайдамацькі загони,зберігали зброю та провіант.

Здійснювали походи гайдамаки навесні і діяли до осені.

Гайдамацький загін нараховував 200-300 повстанців. Напади

заздалегідь готували. Гайдамаки руйнували маєтки польських

магнатів та шляхти, палили і захоплювали їх майно, знищували

архіви та документи на власність, розправлялися з шляхтою. До

гайдамацьких загонів входили козаки , селяни, міщани.

Гайдамацький рух тривав протягом 20-70 рр. XVIII ст. і в різні

періоди охоплював територію Київщини, Брацлавщини, Поділля,

Волині, Чигиринщини, Смілянщини. У першій половині XVIII ст.

на Прикарпатті діяли повстанські загони під назвою "опришків". В

1738-1745рр. їх очолював Олекса Довбуш. Загін Довбуша налічував

30-50 чоловік. Опорним пунктом загону була Чорногора Карпатах.

Захоплене у панів, лихварів, купців майно Довбуш роздавав бідним.

Всі спроби шляхти знищити загін Довбуша протягом семи років не

мали успіху. Загинув він від руки зрадника. Про Довбуша складено

багато народних пісень і переказів. Його ім'ям названа печера на г.

Говерла, скеля поблизу Яремча. Образ народного героя відтвореній

у літературі, мистецтві, музиці, кіно. Поляки навіть після трагічної

загибелі Довбуша не змогли придушити цей рух. Загін вірного

побратима О.Довбуша - Василя Баюрака кілька років громив

шляхту й орендарів у Галичині, Північній Буковині і Закарпатті.

Після смерті В.Баюрака опришків очолив Іван Бойчук.