22. Основні теорії походження Київської Русі.

Зараз у науці нема єдиної думки щодо походження Давньоруської держави —

Київської Русі. Існує декілька теорій.

1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській

Академії наук. «Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездатні без

зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли

вирішальну роль у створенні Київської держави. Слово «Русь» походить від

фінської назви шведів «Ruotsi».

2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів.

Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там водночас правили два царі —

цар по крові (хакан каган), та його «заступник» (хакан-бек). Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана.

3. Панюркська теорія, за якою слово «Русь» походить від іранського і означає — світлий та належить іраномовним мешканцям одного з регіонів Середнього Подніпров'я.

4. Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прибічниками

цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для

створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин,

існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами

общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була

велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість

врем'яних літ», який розповідає про правління князя-слов'янина Кия (кін

V — поч.УІ ст.) та хроніка «Бертинські аннали».

Чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь

утворилася на власній основі внаслідок тривалого процесу

первіснообщинного ладу та формування класового суспільства у східних

слов'ян.

23. Реформаторська діяльність кн. Ольги, кн. Володимира, Ярослава у зміцненні Київської держави.

Ольга фактично здійснила дві реформи: політичну та фінансову. Політичні перетворення служили перш за все ліквідації племінного устрою в підкорених землях та максимальній наближеності влади до місцевих

територій. А фінансово–адміністративна реформа сприяла економічному закабаленню перш за все сільських місцевостей. На основі адміністративно-фінансової реформи княгині Ольги збирання данини стало компетенцією місцевої адміністрації, створеної за системою "кормління". З ліквідацією "полюддя" князь з дружиною бере участь у збиранні данини

епізодично. Але в той же час його завданням стає формування системи місцевої адміністрації. Цю систему очолювали місцеві князі, воєводи, земські бояри, посадники тощо. Очевидно, реформаторська діяльність Ольги

зачепила в основному сільську (родоплемінну) Русь та носила локальний характер.

В 988 р. Володимир провів адміністративну реформу, за якою вождів племінних об’єднань замінили в різних містах держави сини Великого князя.. В результаті реформи зміцніла система державної влади на місцях. За Володимира завершився процес формування державної території. Київська Русь перетворилася в найбільшу європейську державу. Він почав будувати нові міста і заселяти їх сильними і вправними воїнами. Християнство стало офіційною державною релігією на Русі з 988 р. після хрещення Володимира Великого, яке відбулося в Херсонесі. Християнство зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі, вивело Київську Русь в число передових європейських країн, сприяло розширенню економічних і культурних зв’язків, стимулювало розвиток писемності, літератури, архітектури, мистецтва, сприяло об’єднанню населення Київської Русі під проводом єдиного князя, намісника Бога на землі.

За Ярослава Мудрого Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту і могутності. Вона стала в один ряд з передовими країнами середньовічного світу. Завершилось формування території, зміцніла і утвердилась централізована влада князя, відбулася заміна родоплемінного поділу суспільства на територіальний, проводилась активна реформаторська діяльність, закріплена в писаному кодифікованому праві, ширше використовувались дипломатичні методи вирішення міжнародних проблем.

24.Укр. в ході нац.-визвольної війни(1648-1654)

Перші перемоги повсте населення здобуло в битвах на Жовтих Водах 5-6 травня 1648 p. і під Корсунем 16 травня 1648 р. Протягом літа 1648 р. повстання охопило території Київщини, Поділля,Волині та Лівобережної України. 13 вересня 1648 р. козацьке військо здобуло перемогу над поляками в битві під Пилявцями. Протягом жовтня - листопада 1648 р. тривала облога Львова. Козаки, діставши викуп, залишили місто й рушили далі до польської фортеці Замостя і дійшли до р. Вісли, але, дізнавшись про вибори нового польського короля, Б. Хмельницький дав згоду на перемир'я з ним і повернув козацьку армію до України. 5-6 серпня 1649 р. Б. Хмельницький за допомогою кримського хана здобув перемогу над польськими військами у битві під Зборовом. На протязі липня і серпня цього poкy продовжувалася облога Збаразької фортеці Але хан Іслам-Гірей III вирішив проводити політику «рівноваги сил», що вела б до взаємного виснаження України й Польщі й надавала б можливість Криму відігравати провідну роль у Південно-Східній Європі. 8 серпня 1649 р. Б. Хмельницький і польський король Ян Казимир підписали Зборівський мирний договір. Його зміст фактично означав, що польський уряд вперше визнав автономію української козацької держави в межах Речі Посполитої на території трьох воєводств - Київського, Брацлавського і Чернігівського. Поразка у битві під Берестечком (червень 1651 р.) негативно вплинула на бойовий дух армії. Хоч бої під Білою Церквою у вересні 1651 р. показали, що польська армія не в змозі подолати козаків, але й Б. Хмельницький мав замало сил для наступу, а також не був певен у надійності кримського хана, який міг стати на бік Польщі. Усе це змусило обидві сторони до переговорів, які закінчилися укладенням 18 вересня 1651 р. невигідної для України Білоцерківської угоди.

Але ця угода не підходила ні Б. Хмельницькому ні Польському королю. 22-23 травня 1652 р. Б. Хмельницький у битві під Батогом вщент розгромив 30 тисячне польське військо. Однак чим далі тривала війна, тим більше Б. Хмельницький і старшина переконувалися, що одними своїми силами, без допомоги ззовні Україна подолати Польщу не зможе. Тому Б. Хмельницький вирішив піти під протекторат Росії при збереженні основних прав і вольностей Війська Запорозького. Навесні 1654 р. російська армія розпочала воєнні дії проти польської\