3.Запровадження християнства на русі.

Для утворення сильної, єдиної держави потрібна була державна релігія. У столиці жили іудеї, мусульмани, була християнська громада. І кожен вихвалював свою віру. Та повернувшись з Візантії, Володимир Великий знав напевно,що Русь буде християнською. У літописі ця подія датована 988р., що вважається зародженням християнської релігії. Частина населення чинили опір і відстоювали релігію своїх батьків та дідів. Тому христ. на Русі запроваджували примусово. Щоб закріпити нову релігію,князь наказав будувати церкви,на тих місцях,де колись були ідоли.Головною причиною прийняття христ. в Русі було те,що ця релігійна практика освячувала княжу владу і відстоювала її авторитет.Значення прийняття христ. на Русі:

- прискорення розвит. феодального землеволодінь.

- розвиток руської к-ри, освіти, моралі;- визнання К.Русі християнським світом.

4.Реформаторська діяльність князів у зміцненні Київської Русі1.Реформи Ольги.:Упорядкувала збір данини:встановила устави(порядок збору данини)та погости(місця для збору данини(полюддя))Податки розділені на власне князівські та держанві1.Реформи В. В:Щоб приборкати місцеву знать, яка прагнула бути незалежною, у кінці 80-хрр. Володимир послав дванадцять своїх синів і вірних дружинників до різних міст Київської Русі, почав карбувати срібні й золоті монети на зразок візантійських

2. Реформи Я. МудрогоУ налагодженні зовнішніх зв’язків з різними країнами Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам. За Ярослава Мудрого почалося велике будівництво в Києві.» з’явилася перекладна література. Побачили сівт руські переклади античних творів Есхіла, Софокла, Сократа, найбільших у Європі, Я.Мудрий багато уваги приділяв освіті. Перші школи, які в Київській Русі з’явилися з прийняттям християнства.

5.Занепад та історичне значення Київської Русі. Через порівняно короткий період створене першими київськими правителями об'єднання земель почало розпадатися. Аналогічна доля спіткала інші середньовічні імперії Європи. Продовжувалися невщухаючі чвари між князями за місто.Поряд із політичними проблемами існували й господарські. Розташування Києва на великому торговому шляху «із варягів у греки» відігравало важливу роль у його піднесенні.)

Найдавнішими ворогами Києва були кочовики. Проте найтяжчого удару завдали Києву не половці. Нищівного удару завдали Києву монголо-татари. Це також вплинуло на подальший занепад Київської Русі.

Київська Русь з кінця ІХ до сер. ХІІст. Була однією з наймогутніших держав ранньофеодальної Європи. Вона відіграла важливу роль у історії східнослов’янських народів. Майстри ремісники Київської Русі своїми виробами славилися на весь світ. Іноземні мандрівники дивувалися широкому розвитку міст. Київ як столиця,мав високий авторитет.

6.Основні етапи політичного розвитку Галицько-Волинського князівства

I етап (1199-1205 рр.) - утворення і становлення Галицько-Волинського князівства. 3 ослабленням Київської Русі в 1141 р. виникло Галицьке, а в 1146 р. - Волинське князівство. Особливістю політ. життя Галицького князівства був великий вплив на управління ним свавільних, багатих, могутніх бояр. Прийшовши сюди, перші Рюриковичі наштовхнулися на відсіч місцевої знаті, готової у будь-який спосіб відстоювати власні інтереси.Після смерті останнього Ростиславича в 1199 р. Роман Мстиславич, зайняв Галич. Він об'єднав Галицьке і Волинське князівства. У своїй об'єднаній державі князю довелося вести досить рішучу боротьбу з галицьким боярством, яке виступало проти посилення Під час війни з поляками він загинув у бою під Зивихостом.

II етап (1205-1233рр.) - тимчасовий розпад єдиної держави.Розпочався майже 40-річний період міжусобних воєн та іноземного втручання у справи галицьких і волинських земель. Однак внаслідок боротьби з боярською верхівкою зазнали поразки, і у 1213 р. на княжому престолі у Галичі засів боярин Володислав Кормильчич, а після його вигнання, у 1214 р. правителі Угорщини та Польщі домовилися про поділ галицьких земельIII етап (1238-1264 рр.) - об'єднання та піднесення князівства, активна боротьба із золотоординським ярмом. Тільки в 1238 р. волинський князь Данило, син Романа Мстиславовича, остаточно оволодів Галичем, став князем галицьким і відновив єдність Галицько-Волинського князівства. Край цьому поклала битва під Ярославом, у якій 1245 р. Данило та його брат Василько розгромили війська угорських і польських загарбників і загони бунтівних галицьких бояр. Боярська опозиція була остаточно знищена.IV етап (1264-1323 рр.) - початок поступового занепаду держави. між Волинню, яку очолювали Василько (до 1269 р., а згодом його син Володимир 1269-1289 рр.) та Галичиною, де князював Лев Данилович (1264-1301 рр.). Розпочався поступовий занепад держави. На початку XIV ст. син Лева Даниловича король Юрій I Львович відновив єдність Галицько-Волинської держави. Він переніс столицю з Холма до Володимира, домігся утворення окремої Галицької митрополії 1303 р.). Юрій I, встановив дружні відносини з Польщею та з Тевтонським орденом. Після його смерті Галицько-Волинська держава перейшла до синів Андрія Юрійовича і Лева Юрійовича.

V етап (1323-1349 рр.) - занепад. Після смерті Андрія Юрійовича і Лева Юрійовича (Лева II) останнім галицько-волинським князем був Юрій II Болеслав, син дочки Юрія I Марії та мазовецького князя Тройдена. Правив він у 1323-1340 рр. і продовжував політику своїх попередників. Юрій ІІ Болеслав зумів врегулювати відносини із Золотою Ордою, Литвою, Тевтонським орденом. Однак напруженими залишилися стосунки і Польщею та Угорщиною, які в 1339 р. домовилися про спільний наступ на Галицько-Волинську державу. У внутрішній політиці Юрій II сприяв розвитку міст, надаючи їм магдебурзьке право, прагнув обмежити владу боярської верхівки. Ці заходи князя викликали невдоволення його політикою, і у квітні 1340 р. його було отруєно у Володимирі-Волинському.

Відразу після смерті Юрія II Польський король Казимир III Великий здійснив грабіжницький похід на Львів, але не зміг утвердитися у Галичині. Влада перейшла до боярської олігархії на чолі з Д. Дедьком (1340-1114 рр. Восени 1349 р. польське військо вторглося в Галичину і Волинь і захопило їх. 3 цього часу Українське королівство припинило своє самостійне існування. Розпочалась тривала й запекла боротьба Литви і Польщі за територіальну спадщину королівства. У 1352 р. між ними було укладено мирну угоду, згідно з якою Польща зберігала права на Галичину, а Литва - на Волинь.

.8.Характеристика племен,що проживали на тер. Укр. В найдавніші часи.

Близько 100тис.р. тому в житті первісних людей відбулися значні зміни.На Європу насувався льодовик. Навколишній світ,до якого люди привикли,кардинально змінився. Замість слонів і тигрів бігали мамонти, печерні ведмеді, та інші тварини. У цей час людям доводиться вчитися виготовляти одяг,розпалювати вогнище,будувати житло. Помітно вдосконалилися кам’яні знаряддя праці. Первісне суспільство було першим етапом у розвитку людської цивілізації. Близько 30тис.р. до н.е. сформувалися родові общини. Кілька родів об’єднювалися в плем’я. Провідне місце займала жінка і цей період називають матріархатом. У той час у первісних людей виникають релігійні вірування: тотемізм, анімізм, магія. Мистецтво – танці,співи,різьба,ліплення різних фігур. Та льодовик танув і почали утв. річки,озера,тоді виникає потреба вдосконалювати знаряддя праці для рибальства. Приручили першу тварину – собаку. Найважливішою подією цієї доби став перехід від привласнювального до відтворювального. Розвивалося гончарство та ткацтво. Поступово жінка починає втрачати провідну роль у роді.