11. Види цивільних правовідносин.

Традиційно вирізняють такі види цивільних правовідносин:

1) майнові та особисті немайнові.

Майнові правовідносини спрямовані головним чином на задоволення матеріальних інтересів сторін. Більшість цивільних правовідносин є майновими (відносини власності, договірні, щодо відшкодування заподіяної шкоди).

Особисті немайнові правовідносини пов'язані з охороною індивідуальності людини та з нематеріальними благами, які належать громадянину а народження і є невідчужувані від нього (честь, гідність, ділова репутація тощо);

2) абсолютні та відносні.

В абсолютних правовідносинах правомочній особі протистоїть невизначене коло зобов'язаних осіб. Так, у відносинах власності зобов'язаною стороною виступають усі особи, які оточують власника, оскільки ніхто з них не може порушувати права власника щодо володіння, користування та розпорядження річчю.

У відносних правовідносинах правомочній особі протистоїть певна особа. Так, за договором купівлі-продажу продавець має право вимагати оплати товару від конкретного покупця, а покупець - відповідно передачі речі від конкретного продавця;

3) речові та зобов'язальні.

У речових правовідносинах права можуть бути здійснені їх носієм самостійно. Так, власник користується своєю річчю і не потребує сприяння інших осіб.

У зобов'язальних правовідносинах реалізація права передбачає певні дії зобов'язаної особи: продавець реалізує своє право на отримання грошової суми, якщо покупець виконає обов'язок щодо її сплати.

12. Поняття та види юридичних фактів у цивільному праві.

Правовідносини не перебувають у стані спокою. Вони виникають, змінюються і припиняються на підставі передбачених у законі обставин - юридичних фактів.

Усі юридичні факти можна поділити на дві групи: події і дії.

Події - настають незалежно від волі людей (стихійні лиха, смерть людини, закінчення строку тощо).

Але внаслідок подій у спадкоємців виникає право на спадщину, у страхувальника - право на відшкодування шкоди.

Дії - результат свідомої діяльності людини. Вони поділяються на:

o правомірні (такі, що відповідають приписам закону);

o неправомірні (такі, що суперечать закону).

Правомірні дії поділяються на правочини, юридичні вчинки, адміністративні акти. Якщо правочини (за ЦК 1963 р. - угоди) - це вольові, правомірні дії осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків (наприклад, при укладанні договору купівлі-продажу покупець має на меті стати власником майна, а продавець - набути гроші за це майно, то юридичні вчинки створюють правові наслідки незалежно від спрямованості волі осіб, які їх вчиняють.

Так, створення художнього твору може бути спеціальне і не спрямоване на виникнення правовідносин, але незалежно від цього, художник набуває авторське право.

Неправомірні дії можуть бути підставами виникнення правовідносин у разі заподіяння шкоди, набуття чужого майна без достатніх правових підстав.

13. Поняття «фізичної особи» в цивільному праві, його співвідношення з поняттям людина, індивід, громадянин

Відповідно до ст.. 24 ЦК фізична особа – це людина, що виступає як учасник цив. відносин.

Ознаки фізичної особи:

-         Правоздатність та дієздатність – основні.

-         Ім’я фізичної особи.

-         Громадянство.

-         Вік.

-         Стан здоров’я.

-         Сімейний стан.

-         Стать.

Ім’я фізичної особи.

Ст. 28 ЦК, фізична особа набуває прав і обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям, це благо невідчужуване і захищається державою.

Особа може змінити своє власне ім’я, повнолітня сама і з 14 років з дозволу батьків.

Громадянство.

Громадянство – це офіційна приналежність особи до певного народу.

Вік особи.

Має значення коли особі надається дієздатність (18р.)

Сімейний стан.

Сімейне право, спадкове право, у деліктних відносинах.

Стан здоров’я.

Психічний стан, стан при якому особа щось вчинила.

Стать.

Впливає на пенсійний вік.

14. Поняття, зміст (обсяг) та характерні риси правоздатності фізичних осіб.

Правоздатністю фізичної особи визнається здатність мати цивільні права і обов’язки.

Правоздатність – це належне кожній фізичній особі і невід’ємне від неї права зміст якого полягає в здатності мати будь-які не заборонені законом права і обов’язки.

Фізична особа має усі майнові та немайнові права або інші які не суперечать закону.

Цивільна правоздатність виникає з моменту народження і триває до моменту смерті. Момент народження за медициною це перший самостійний подих дитини.

Ознаки правоздатності:

1.Її рівність для всіх фіз.. осіб;

2.неможливість обмеження ( крім випадків встановлених законом) (позбавлення волі)

3.існування її у якості природньої невідємної властивості фіз.. особи.

15. Поняття та елементи дієздатності фізичних осіб.

Цивільною дієздатність фізичної особи є її здатність своїми діями набути для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати,а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Елементами цивільної дієздатності є: 1)особа усвідомлює,що вчиняє(створює цивільні права ,їх здійснює) або хоче вчинити (створює та виконує цивільні обов’язки); 2)діє сама; 3)створює правові наслідки для себе; 4)сама керує своїми діями.

Елементи змісту дієздатності є: 1)здатність самостійного вчинення правочинів (правочиноздатність); 2)здатність нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність); 3) здатність складати заповіт і бути спадкоємцем (тестаментоздатність); 4)здатність обирати собі представника та самому виступати як представнику (трансдієздатність); 5) здатність займатися підприємницькою діяльністю (бізнес дієздатність)

На відміну від правоздатності дієздатність пов’язана із здійсненням громадянином вольових дій,що, у свою чергу пов’язане з досягненням певного рівня, у свою чергу, психічної зрілості,яка яка включає в себе вольовий та інтелектуальний момент . У зв’язку з цими критеріями поділу дієздатності на види є вік, а також стан психічного здоров’я.