3. Предмет, процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження. Форма та зміст апеляційної скарги. Відмова від апеляційної скарги, її зміна і доповнення

Предметом апеляційного оскарження можуть бути ухвалені судами першої інстанції вироки та постановлені ухвали, які не набрали законної сили, у тому числі ухвали, постановлені слідчим суддею під час досудового розслідування.

Апеляційна скарга може бути подана на такі рішення, ухвалені (постановлені) судом першої інстанції:

1) обвинувальні і виправдувальні вироки. При цьому слід мати на увазі, що вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження, передбаченого статтями 381 та 382 КПК, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав: а) розгляду справи за відсутності учасників судового провадження; б) недослідження доказів у судовому засіданні; в) оспорення встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Не може бути оскаржене в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК;

2) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК, до яких слід віднести такі: про закриття кримінального провадження (ст. 284 КПК); про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 288 КПК); про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні (ст. 380 КПК); про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні такого вироку (ст. 476 КПК); про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 516 КПК); про вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК); стосовно виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК); за результатами розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК).

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення (постановления) судових рішень, які вирішують справу по суті (вирок, ухвала про закриття справи, ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру), окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК (зокрема, таким випадком є можливість оскарження рішення суду за результатами підготовчого судового засідання про повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру).

В апеляційному порядку можуть бути також оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК. Зокрема, до таких належать ухвали слідчого судді: про відмову у наданні дозволу на затримання (п. 1 ч. 1 ст. 309 КПК); про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК); про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (п. 3 ч. 1 ст. 309 КПК); про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (п. 4 ч. 1 ст. 309 КПК); про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (п. 5 ч. 1 ст. 309 КПК); про поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні (п. 6 ч. 1 ст. 309 КПК); про продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні (п. 7 ч. 1 ст. 309 КПК); про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (п. 8 ч. 1 ст. 309 КПК); про арешт майна або відмову у ньому (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК); про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК); про відсторонення від посади або відмову у ньому (п. 11 ч. 1 ст. 309 КПК); про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (ч. 2 ст. 309 КПК); про застосування тимчасового арешту (ст. 583 КПК); про застосування екстрадиційного арешту (ст. 584 КПК); за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи (ст. 591 КПК).

Залежно від предмета оскарження КПК передбачає два порядки подачі апеляційної скарги: 1) через суд, який ухвалив рішення (тобто через суд першої інстанції); 2) безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Через суд, який ухвалив рішення, апеляційна скарга подається на всі судові рішення, ухвалені судом першої інстанції. Апеляційна скарга на ухвали слідчого суд ді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Залежно від предмета оскарження кримінальним процесуальним законодавством встановлені такі строки для оскарження судових рішень:

- на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;

- на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня оголошення ухвали;

- на ухвалу слідчого судді - протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Обчислення строку подачі апеляційної скарги здійснюється за загальними правилами, передбаченими ст. 115 КПК для обчислення строків. Не вважається пропущеним строк у випадку, якщо скаргу здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

У деяких випадках обчислення строку на апеляційне оскарження відбувається не з моменту проголошення вироку або оголошення ухвали, а з моменту вручення (отримання) копії судового рішення. Так, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому для спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється також з дня отримання нею копії судового рішення. При цьому копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні надсилається учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

При закінченні строку на апеляційне оскарження він може бути поновлений судом апеляційної інстанції за наявності клопотання відповідної особи, яка має право на подачу апеляційної скарги, про поновлення цього строку із обов’язковим зазначенням поважних причин пропуску (ст. 117 КПК).

Коли апеляційна скарга була подана після закінчення строку, передбаченого на апеляційне оскарження, і особа, яка її подавала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення, суд апеляційної інстанції повинен постановити ухвалу про повернення апеляційної скарги та невідкладно надіслати її особі, що подавала скаргу.

Разом з апеляційною скаргою повертаються й усі додані до неї матеріали. У порядку, передбаченому КПК, але в межах строку, передбаченого на апеляційне оскарження, особа має право на повторне звернення із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Слід мати на увазі, що упродовж всього строку, передбаченого законом на апеляційне оскарження, матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. Указане правило закріплено у ст. 395 КПК і гарантує всім учасникам провадження протягом вказаного строку можливість ознайомитись з матеріалами кримінальної справи та апеляційними скаргами інших учасників, які надійшли до суду, і належно підготуватись до участі в апеляційному перегляді.

При цьому факт ознайомлення з матеріалами раніше, наприклад під час досудового провадження, після його завершення або після надходження справи до суду першої інстанції, не є підставою для відмови в ознайомленні протягом всього строку, передбаченого на апеляційне оскарження.

Судом першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилаються до суду апеляційної інстанції всі апеляційні скарги, що надійшли разом із матеріалами кримінального провадження.

Форма та зміст апеляційної скарги визначені в ст. 396 КПК. Зокрема, апеляційна скарга подається у письмовій формі, при цьому вона може бути як рукописною, так і виготовленою за допомогою друкарських засобів. Апеляційна скарга обов’язково повинна бути підписана особою, від імені якої вона подана. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, які підтверджують повноваження.

В апеляційній скарзі вказується повна назва суду апеляційної інстанції, до якого дана скарга подається. Офіційні назви апеляційних судів, що діють на території України, передбачені Указом Президента України від 20.05.2011 № 591/2011 «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів».

Учасник провадження, який подає апеляційну скаргу, повинен вказати своє прізвище, ім’я та по батькові (найменування, якщо скаржником є юридична особа), місце проживання (перебування). Номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти вказуються за умови їх наявності. Прокурору також слід вказувати свою посаду.

В апеляційній скарзі необхідно вказувати, яке саме судове рішення оскаржується, яким судом воно ухвалене, дату його ухвалення, особу, щодо якої ухвалено рішення, сутність судового рішення (засудження, виправдання, закриття кримінального провадження, стаття, за якою обвинувачувалась особа, тощо). Викладається короткий зміст рішення суду першої інстанції, яке оскаржується, наводяться витяги з мотивувальної частини, з якими не погоджується скаржник.

Апеляційна скарга повинна містити прохання апелянта, сформульоване з урахуванням того, які рішення суд апеляційної інстанції має право ухвалити за результатами розгляду, вказівку на те, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, і доводи на підтвердження такої позиції. Особа, що подає скаргу, зобов’язана зазначити, які існують підстави для скасування або зміни судового рішення, навести обґрунтування своєї позиції.

В апеляційній скарзі при необхідності викладається клопотання особи, яка подає скаргу, про дослідження доказів. Може йтися про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, чи про дослідження нових доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, але за умови, що про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

До апеляційної скарги повинні бути додані матеріали, на які посилається апелянт, але яких немає у матеріалах провадження. У скарзі наводиться перелік усіх доданих матеріалів.

Оскільки участь в апеляційному перегляді є правом, а не обов’язком особи, яка звертається зі скаргою, то у разі коли особа, яка подавала скаргу, не бажає брати участь у судовому засіданні, вона про це повинна зазначити безпосередньо в апеляційній скарзі. Якщо ж усі учасники судового провадження заявлять клопотання про здійснення провадження за їх відсутності, то суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження.

У випадку коли в апеляційній скарзі вказуються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися до суду першої інстанції, то в скарзі також необхідно вказати причини цього. Такими причинами можуть бути випадки ігнорування судом першої інстанції клопотань учасників про дослідження окремих доказів або відсутність на момент розгляду справи у суді першої інстанції відомостей про існування певних доказів.

До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга.

Обов’язок щодо надання копій апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів не поширюється на обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою.

Дотримання вимог щодо порядку та строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту має важливе значення для особи, яка її подає, оскільки недотримання цих вимог, а також неподання таких копій або подання їх у недостатній кількості можуть бути підставою для залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмови відкриття апеляційного провадження.

Важливою гарантією свободи оскарження судових рішень є те, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право із дотриманням порядку та строків відмовитись від неї, змінити чи доповнити її (ст. 403 КПК).

Оскільки захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого мають право відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого, то у разі вчинення ними відповідних дій на суд покладається обов’язок з’ясувати, чи добровільним є волевиявлення відповідно підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого з цього питання.

Процесуальні дії щодо відмови, зміни чи доповнення апеляційної скарги здійснює лише та уповноважена особа, яка її подала.

Разом з тим це правило не поширюється на Генерального прокурора України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняних до них прокурорів, їх заступників, які відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесеної як ними, так і прокурорами нижчого рівня.

Зміна або доповнення апеляційної скарги здійснюються за клопотанням особи, яка її подала, що подається до суду апеляційної інстанції.

Про внесення змін і доповнень до апеляційної скарги повинні повідомлятися всі суб’єкти, які беруть участь в апеляційному розгляді. За наявності їх клопотання суд апеляційної інстанції повинен надати їм час, необхідний для ознайомлення чи вивчення зміненої апеляційної скарги і для подання заперечень на неї.

Слід зазначити, що відмова від апеляційної скарги допускається тільки до закінчення апеляційного розгляду, а зміна чи доповнення апеляційної скарги може мати місце лише до початку апеляційного розгляду.

При відмові особи від апеляційної скарги апеляційне провадження може бути закрите за умов, якщо: 1) судові рішення не були оскаржені іншими особами або 2) немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв’язку з відмовою від апеляційної скарги. Закриття апеляційного провадження повинно бути оформлене відповідною ухвалою суду апеляційної інстанції (ч. 2 ст. 403 КПК).