43

Лекція № 20: Провадження в суді апеляційної інстанції.

Зміст

1. Сутність і завдання провадження в суді апеляційної інстанції.

2. Суб’єкти права на апеляційне оскарження та межі оскарження

3. Предмет, процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження. Форма та зміст апеляційної скарги. Відмова від апеляційної скарги, її зміна і доповнення.

4. Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого в суді апеляційної інстанції.

5. Процесуальний порядок, строки та меж і перегляду процесуальних рішень судом апеляційної інстанції.

6. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги. Вирок, ухвала суду апеляційної інстанції

1. Сутність і завдання провадження в суді апеляційної інстанції.

Провадження в суді апеляційної інстанції є видом судового провадження з перегляду судових рішень, сутність якого полягає у перегляді (перевірці) за апеляційними скаргами учасників кримінального провадження рішень суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду Конституція України проголосила однією із основних засад судочинства (ст. 129). З метою впровадження цього принципу в життя ст. 14 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України. Гарантія права на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня передбачена й у кримінальному процесуальному законі (ч. 2 ст. 24 КПК).

Право кожного засудженого за вчинення кримінального правопорушення на те, щоб ухвалений відносно нього вирок або призначене йому покарання були переглянуті вищестоящою судовою інстанцією, закріплено КЗПЛ (ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції) і МПГПП (п. 5 ст. 14). Конвенція Співдружності незалежних держав про права і основні свободи людини (ч.2 ст.7) також передбачає право кожного засудженого на перегляд вироку вищестоящою судовою інстанцією в порядку, встановленому законом.

Можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є реалізацією права особи на судовий захист. Як зазначає КСУ, перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Касьяненка Бориса Павловича щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України (Справа № 1-33/2007, № 11-рп/2007 від 11.12.2007).

Стаття 26 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачає утворення у системі судів загальної юрисдикції апеляційних судів як судів апеляційної інстанції з огляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних, криміобластей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

За загальним правилом, кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів.

Виняток становить розгляд кримінального провадження за матеріалами стосовно осіб, зазначених у пп. 1,2 та 3 ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про державну службу», Голови Верховної Ради України, його першого заступника чи заступника, Прем’єр-міністра України, Генерального прокурора України, його першого заступника чи заступника, Голови Конституційного Суду України, його заступника чи судді Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, його першого заступника, заступника чи судді Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів, їх заступників чи суддів вищих спеціалізованих судів, Голови Національного банку України, його першого заступника чи заступника, члена Ради національної безпеки і оборони України, а також осіб, посади яких згідно зі ст. 6 ЗУ «Про державну службу» віднесені до посад державної служби підгруп 1-1,1-2,1-3.

Розгляд апеляційних скарг за вказаними матеріалами в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років. У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити суд у такому складі, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду (ч. 9 ст. 31 КПК).

При цьому в будь-якому випадку кількість суддів, які входять до колегії суддів, що здійснюють апеляційне провадження, має бути непарною (ч. 4 ст. 31 КПК).

Кримінальне провадження в апеляційному порядку щодо перегляду прийнятих судових рішень стосовно неповнолітньої особи здійснюється колегією суддів, головуючим якої під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх (ч. 10 ст. 31 КПК).

Порядок провадження в суді апеляційної інстанції регулюється гл. 31 КПК, яка входить до розд. V «Судове провадження з перегляду судових рішень».

Метою провадження в суді апеляційної інстанції є перевірка законності й обґрунтованості вироків, ухвал суду, слідчого судді, що не набрали законної сили. Рішення, які постановляє суд апеляційної інстанції, виправляють допущені порушення закону або підтверджують законність і обґрунтованість судових рішень, ухвалених судами першої інстанції та слідчими суддями, що є важливою гарантією дотримання прав і свобод особи, забезпечення її судовим захистом, виконання обов’язку держави щодо утвердження прав людини, передбаченого ст. 3 Конституції України.

Апеляційний перегляд (від лат. apelattio - звернення) розуміється як форма перегляду судового рішення, що не набрало законної сили, вищою судовою інстанцією. Як частині судового провадження апеляційному провадженню притаманні певні риси. Однак, оскільки при апеляційному провадженні перевіряється правильність застосування судами першої інстанції норм матеріального та процесуального права, для цього виду судового провадження характерні деякі особливості, зокрема, щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню. Так, суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за одночасної наявності таких умов: 1) якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями та 2) за клопотанням учасників кримінального провадження. Неповнота або порушення, допущені судом першої інстанції під час дослідження обставин, на які можуть посилатися учасники судового провадження, полягають у поверховій їх оцінці, помилках або плутанині у фактичних обставинах, недотриманні вимог § 1 гл. 28 КПК щодо загальних положень судового розгляду стосовно строків, незмінності складу суду, безперервності судового розгляду, наслідків неприбуття когось із учасників судового провадження тощо. Відповідне клопотання щодо цього має право заявити не лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а й будь-який інший учасник судового провадження.

Судове слідство у суді апеляційної інстанції не повинно дублювати дослідження доказів, яке проводилось у суді першої інстанції. Натомість воно здійснюється в обсязі, необхідному для перевірки законності та обґрунтованості вироку чи ухвали, з урахуванням доводів і вимог, що наведені в апеляційній скарзі. У пункті 5 ППВСУ від 15.05.2006 № 1 «Про практику постановления судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» зазначено, що під час судового слідства апеляційний суд може досліджувати всі докази, що є в справі, або лише ті, правильність оцінки чи повноти дослідження яких судом першої інстанції оспорено в апеляції (апеляціях), або ж які він зовсім не досліджував.

Докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції лише у двох випадках: 1) якщо про їх дослідження учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або 2) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Завдяки зазначеному забезпечуються реалізація засади змагальності та свобода сторін у наданні доказів і доведенні їх переконливості перед судом апеляційної інстанції. У пункті 7 зазначеної Постанови вказано, що коли суд першої інстанції докази не досліджував або досліджував частково, апеляційний суд має провести судове слідство з метою з’ясування лише тих фактичних обставин справи, які оспорювалися у суді першої інстанції. Якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням вимог КПК, апеляційний суд не має права ухвалити свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд. Таким чином, закон обмежує розгляд справи в суді апеляційної інстанції в тій частині вироку або ухвали суду першої інстанції, законність і обґрунтованість яких була оскаржена в апеляційній скарзі.

Основними рисами провадження в суді апеляційної інстанції с: 1) свобода оскарження, яка полягає у тому, що кожній особі, інтересів якої стосується судове рішення, надається можливість його оскарження (ст. 393 КПК); 2) специфічність предмета оскарження - оскарженню підлягають рішення судів першої інстанції та слідчих суддів (ст.392 КПК); 3) дія правила про недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого (ст. 421 КПК); 4) ревізійні начала перевірки судом апеляційної інстанції кримінального провадження, які полягають у тому, що суд апеляційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої інстанції чи слідчим суддею норм матеріального та процесуального права, а також обґрунтованість їх правової оцінки обставин лише у межах апеляційної скарги. Разом з тим, якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших обвинувачених, від яких не надійшли скарги, суд апеляційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення (ст.404 КПК); 5) за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції постановляє одне із рішень, передбачених у ст. 407 КПК.

Слід наголосити, що, на відміну від повноважень суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції наділений правом ухвалення нового вироку чи постановления нової ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції може мати місце при скасуванні повністю чи частково вироку суду першої інстанції у таких випадках: 1) при необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) при необхідності застосування більш суворого покарання; 3) при скасуванні необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) при неправильному звільненні обвинуваченого від відбування покарання.

Скасування судом апеляційної інстанції ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру та постановления своєї ухвали можливе також лише у разі: 1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого; 2) застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи виховного характеру; 3) скасування необгрунтованої ухвали суду про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому, як і при ухваленні нового вироку, суд апеляційної інстанції наділений таким правом лише у випадку, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення цілей і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, постановлених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У зв’язку з цим визначаються такі завдання провадження в суді апеляційної інстанції: 1) забезпечення реалізації права кожного на справедливий суд; 2) перевірка законності й обґрунтованості судових рішень першої інстанції, які оскаржуються; 3) виправлення помилок у застосуванні норм матеріального чи процесуального права; 4) недопущення виконання незаконних і необгрунтованих судових рішень з метою дотримання прав і законних інтересів обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також публічних інтересів; 5) здійснення процесуального контролю за діяльністю судів першої інстанції; 6) формування однакового розуміння та застосування законів судами першої інстанції, оскільки апеляційне провадження є також і засобом процесуального впливу на діяльність судів першої інстанції.

Незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції передусім перевіряє судове рішення у тій частині, в якій воно оскаржувалось, і відносно тих обвинувачених, яких стосується апеляційна скарга, та у межах апеляційного провадження, суд має дієві важелі для усунення порушень кримінального процесуального законодавства, виправленій помилок, пов’язаних із неправильним застосуванням закону.