5. Провадження в суді присяжних

Процесуальною формою участі народу у здійсненні правосуддя є передбачене у статтях 383-391 КПК провадження в суді присяжних. Такий порядок розгляду кримінального провадження введено у розвиток положень ст. 124 Конституції України, яка надає народові можливості участі у здійсненні правосуддя через присяжних.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК провадження в суді присяжних у складі двох професійних суд дів та трьох присяжних здійснюється за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі. Таким чином, процесуальною умовою такого порядку провадження є клопотання обвинуваченого про розгляд його справи судом присяжних. Праву обвинуваченого заявити таке клопотання кореспондує обов’язок прокурора на етапі закінчення досудового розслідування та суду під час підготовчого судового засідання роз’яснити йому можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз’яснення прокурора цього права додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду (ст. 384 КПК). У журналі судового засідання підготовчого провадження робиться відмітка про роз’яснення обвинуваченому його права на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних.

Якщо злочин вчинено у співучасті, то кримінальне провадження розглядається судом присяжних за умови, що хоча б один із обвинувачених заявив клопотання про такий розгляд (ч. 3 ст. 31 КПК).

Кримінальне провадження судом присяжних здійснюється відповідно до загальних правил, встановлених КПК, з особливостями, передбаченими статтями 383-391 КПК. До таких, зокрема, належать порядок формування складу суду присяжних; приведення присяжних до присяги; порядок усунення присяжного; порядок наради і голосування в суді присяжних.

Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

Вимоги до особи, яка може бути присяжним, встановлено ст. 59 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Якщо особа відповідає всім вимогам, які ставляться до присяжних, вона вноситься до списку присяжних відповідного суду і може бути викликана до участі в судовому провадженні. Після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості семи осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних.

Письмовий виклик має бути вручений присяжному під розписку не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання. У виклику зазначаються день, час і місце проведення судового засідання, права та обов’язки присяжного, перелік вимог до присяжних, а також підстави для увільнення їх від виконання обов’язків, припис про явку, а також обов’язок присяжного (чи іншої особи, яка одержала виклик для передачі його присяжному) невідкладно повідомити суд про причини неможливості явки. На підставі письмового виклику роботодавець зобов’язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов’язків зі здійснення правосуддя.

Якщо явка присяжного до суду за викликом є неможливою, він зобов’язаний повідомити суд письмовою заявою про неможливість його участі. В іншому випадку неявка присяжного без поважних причин до суду розцінюється як неповага до суду.

Права та обов’язки присяжного передбачені ст.386 КПК. Він має право: 1) брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні; 2) робити нотатки під час судового засідання; 3) з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються; 4) просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під чаї вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

До процесуальних обов’язків присяжного належать: 1) правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкоді передбачених КПК або законом, для його участі у судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе; 2) додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого; 3) не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду; 4) не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього; 5) не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням; 6) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Однією з особливостей провадження в суді присяжних у порядку статей 387,388 КПК є відбір присяжних та приведення їх до присяги.

Відбір присяжних здійснюється після відкриття судового засідання. Головуючий повідомляє присяжним, яке провадження підлягає розгляду, роз’яснює їм права та обов’язки, а також умови їх участі в судовому розгляді. Кожен із присяжних має право заявити про неможливість його участі в судовому розгляді, указавши на причину цього, та заявити собі самовідвід.

Головуючий з’ясовує, чи немає передбачених КПК або законом підстав, які перешкоджають залученню громадянина як присяжного або є підставою для звільнення окремих присяжних від виконання їх обов’язків, а так само для звільнення присяжних від виконання їх обов’язків за їх усними чи письмовими заявами. Для з’ясування обставин, що можуть перешкоджати участі присяжногов судовому розгляді, прокурор, потерпілий, обвинувачений з дозволу головуючого можуть ставити присяжним відповідні запитання.

Відвід присяжному також можуть заявити учасники судового провадження з підстав, передбачених статтями 75 і 76 КПК.

Усі питання, пов’язані зі звільненням присяжних від участі в судовому розгляді, і а також із самовідводом і відводом присяжних, вирішуються ухвалою суду у складі двох професійних суддів, що постановляється після проведення наради на місці без виходу до нарадчої кімнати, крім випадків, коли вихід до нарадчої кімнати буде визнаний судом необхідним. У разі якщо судді не дійшли одноголосного рішення щодо вирішення питання, пов’язаного зі звільненням присяжного від участі в розгляді кримінального провадження або самовідводом чи відводом присяжного, присяжний вважається звільненим від участі в розгляді кримінального провадження або відведеним. Якщо після цього присяжних залишилося більше необхідної для участі в судовому розгляді кількості, присяжні визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа присяжних, що не були звільнені або відведені від участі в розгляді кримінального провадження.

За умови, що присяжних залишилося менше необхідної для участі в судовому розгляді кількості, секретар судового засідання за вказівкою головуючого викликає присяжних додатково.

Після відбору основних присяжних відбираються двоє запасних присяжних з додержанням загальних правил їх відбору. Розподіл присяжних на «основних» та «запасних» перш за все переслідує мету забезпечити безперервність провадження у судовому засіданні як одного з важливих загальних положень судового розгляду (ст. 322 КПК). Зміст безперервності полягає в тому, що розгляд судом кримінального провадження та прийняття процесуальних рішень відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Суд не може приступати до розгляду інших справ та проваджень, якщо не ухвалить рішення у розглядуваному кримінальному провадженні. Цілісність сприйняття судом присяжних всіх обставин кримінальної справи має важливе значення для належної оцінки доказів та ухвалення законного, обґрунтованого, вмотивованого та справедливого процесуального рішення щодо застосування до обвинуваченого довічного позбавлення волі.

Порівнюючи процесуальне становище «основних» та «запасних» присяжних, можна констатувати таке: запасні присяжні виконують свої обов’язки так само, як і основні, у порядку ч.2 ст.386 КПК. Тому запасні присяжні зобов’язані правдиво відповідати на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод для участі у судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також на вимогу головуючого подати додаткову інформацію про себе; додержуватися порядку в судовому засіданні; не відлучатися із залу судового засідання; не спілкуватися з особами, що не входять до складу суду; не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження; не розголошувати відомості, які стосуються суті кримінального провадження.

Що стосується реалізації процесуальних прав запасних присяжних, то вони не збігаються з правами основних. Зрозуміло, що при перебуванні запасних присяжних у судовому засіданні вони не можуть брати участь у дослідженні всіх відомостей і доказів, ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам та іншим особам, які допитуються. Запасні присяжні виконують тільки функцію «спостерігачів» у судовому засіданні, вони можуть робити нотатки під час судового засідання, а тому не можуть просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час судового провадження, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів та ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Прізвища відібраних основних і запасних присяжних заносяться до журналу судового засідання в тому порядку, в якому їх було відібрано.

Запасні присяжні під час судового засідання постійно перебувають на відведених їм місцях і до ухвалення вироку можуть бути включені до складу основних присяжних у разі неможливості кого-небудь з основних присяжних продовжувати участь у судовому розгляді. Про заміну вибулих основних присяжних запасними суд присяжних постановляє ухвалу.

Приведення до присяги є однією з умов виконання присяжними функцій правосуддя. Текст присяги, який зазначений у ч. 2 ст. 388 КПК, зачитує кожний присяжний до початку судового розгляду, після чого підтверджує, що його права, обов’язки та компетенція йому зрозумілі. Відмінностей між основними та запасними присяжними з точки зору приведення їх до присяги немає. Присяжні присягають, що будуть виконувати свої обов’язки «чесно і неупереджено, брати до уваги лише докази, досліджені в суді, при вирішенні питань керуватися законом, своїм внутрішнім переконанням і совістю, як личить вільному громадянину і справедливій людині».

Ще однією особливістю провадження у суді присяжних є можливість усунення присяжного, який вже входить до складу суду присяжних, від подальшої участі у судовому розгляді. Стаття 390 КПК передбачає дві підстави такого усунення: у разі невиконання присяжним обов’язків, передбачених ч. 2 ст. 386 КПК; за наявності обґрунтованих підстав вважати, що присяжний у результаті незаконного впливу втратив неупередженість, необхідну для вирішення питань кримінального провадження відповідно до закону.

Обґрунтування підстав про те, що присяжний у результаті незаконного впливу втратив попередню неупередженість, викликає неабияку складність. Недопустимість незаконного впливу на присяжного є об’єктивною підставою для виконання ним функцій правосуддя, тому в порядку ст. 389 КПК сторонам та іншим учасникам кримінального провадження забороняється спілкуватися з присяжним поза процедурами судового засідання з метою можливого впливу на формування внутрішнього переконання, громадської совісті присяжного стосовно будь-яких питань і рішень, які приймаються в судовому провадженні. Такий незаконний вплив може торкатися і близьких родичів присяжного.Однією із гарантій, яка повинна не допускати незаконного впливу на присяжного та забезпечує його неупередженість, є кримінальна відповідальність за злочини проти правосуддя, а саме: втручання в діяльність судових органів (ст. 376 КК), погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377 КК), умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378 КК), посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК).

Оцінка самої втрати присяжним необхідної неупередженості в судовому провадженні в результаті незаконного впливу викликає певні труднощі. Рівень такої неупередженості та її втрата є оціночною категорією, яка залежить від наявності ґрунтовних підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду, яка постановляється у нарадчій кімнаті. До таких підстав можна віднести: особисту заяву присяжного головуючому про неможливість нести відповідальність за прийняття остаточного рішення у справі; неможливість дати належну оцінку доказам у справі у зв’язку з явними розбіжностями між присяжними; наявність особистих неприязних відносин з особами, які входять до складу суду; при прийнятті процесуальних рішень (ухвал) у ході судового засідання порушення однакового ставлення до сторін з точки зору позитивно розв’язаних клопотань.

Слід зазначити, що судова практика у майбутньому має чітко визначитися з розумінням правового змісту вказаних підстав для усунення присяжних. Ініціатором питання про усунення присяжного від подальшої участі в судовому розгляді є головуючий. Рішення про усунення присяжного приймається в нарадчій кімнаті більшістю від складу суду присяжних та оформлюється вмотивованою ухвалою (ч. 2 ст. 390 КПК).

Рішення про усунення присяжного зі складу суду закономірно передбачає, що його місце займає запасний присяжний і додатковий вибір запасного присяжного не проводиться.

Порядок наради і голосування в суді присяжних передбачається ст. 391 КПК. Він включає такі основні положення: нарадою суддів керує головуючий - професійний суддя; всі питання, що вирішуються судом у нарадчій кімнаті при ухваленні вироку, ставляться тільки в тій послідовності, яка зазначена у ст. 368 КПК; головуючий зобов’язаний при проведенні відкритого голосування по кожному питанню вести підрахунок голосів, у зв’язку із цим він голосує останній; при прийнятті рішень у колегії судців ніхто зі складу суду не має права утриматися від голосування, крім випадків, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого (у цьому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого; при виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є найбільш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування); рівність прав судців у колегії підкреслюється правом судді на окрему думку, яка є відображенням незгоди одного судді з рішенням, яке приймається більшістю голосів цього суду; окрема думка не оголошується в судовому засіданні, але приєднується до матеріалів кримінального провадження.

У випадку, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, відсутні професійні судді, головуючий зобов’язаний надати допомогу присяжним у складенні судового рішення (ч. 5 ст. 391 КПК).