39. Принципи діалектики: загально зв’язку, розвитку, детермінізму, історизму.

Принцип зв'язку - взаємозумовленість існування явищ, розділених у просторі і (чи) у часі; одне з найважливіших наукових понять; з виявлення стійких, необхідних зв'язків починається людське пізнання.

Принцип розвитку - необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів.

Принцип детермінізму (реальні, природні, суспільні і психічні явища і процеси виникають, розвиваються і знищуються закономірно, у результаті дії визначених причин, обумовлених ними).

Принцип історизму передбачає розуміння того, що філогенетичний та онтогенетичний розвиток людини не тотожні.

40. Категорії діалектики: причини і наслідок, одиничне і загальне, необхідність і випадковість, сутність і явище, форма і зміст, можливість і дійсність, частина і ціле.

Явище, яке викликає до життя інші явища, виступає стосовно другого як причина. У свою чергу результатом дії причини є наслідок.

Діалектика одиничного і загального відбивається в мові, що має могутню здатність узагальнення. Мовне вираження індивідуальних, неповторних ситуацій, людського досвіду стирає риси індивідуальності, переводить їх у статус загального. Разом з тим мова має механізми індивідуалізації предметів.

Необхідність - це такий зв'язок, що обов'язково призводить до певної події.

Випадковість — це система зв'язків і відносин, при якій поява певної події може відбутися, а може і не відбутися.

Сутність - це внутрішня природа, внутрішній спосіб існування предметів і явищ дійсності. Явище - це зовнішня, більш рухома сторона об'єктивної дійсності, яка є формою вираження сутності.

Під змістом розуміють сукупність різних елементів і їхніх взаємодій, що визначають основний тип, характер того чи іншого предмета, явища, процесу. Форма - принцип упорядкованості, спосіб існування того чи іншого змісту.

Звідси логічно припустити, що нове спочатку виступає в зародковій, недосконалій формі як можливість. Тому розвиток і є, власне, процесом перетворення можливості в дійсність.

Частина і ціле. Філософською мовою будова світу тривалий час розумілося через поняття «просте - складне», «частина - ціле». Під «частинами» розуміли такі «предмети», що у своїй сукупності утворюють нові, більш складні предмети. Ціле ж розглядалося як результат поєднання частин того чи іншого предмета.

41. Основні закони діалектики: взаємного проникнення протилежностей, взаємного переходу кількості і якості, заперечення заперечення.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін характеризує внутрішній «механізм» руху і розвитку речей, показує, з чого починаються їхні зміни і чим вони закінчуються. Інакше кажучи, цей закон розкриває характер процесу розвитку, шляхи і форми переходу від старого до нового. Зміст закону взаємного переходу кількісних і якісних змін розкривається через аналіз його основних категорій: «якість», «кількість», «міра».

Взаємодія, зіткнення протилежностей, у процесі яких виходить їхнє взаємне заперечення, називається розвитком протиріччя чи боротьбою протилежностей. Ця боротьба виступає джерелом, причиною руху, розвитку речей і явищ дійсності. Ступіні розвитку протиріччя розкриваються через категорії «тотожність» і «розходження», «протилежність».

Діалектиці закон заперечення заперечення розглядається як закон розвитку природи, суспільства і мислення. Чинність закону цілком виявляється лише в цілісному, відносно завершеному процесі розвитку, через ланцюг взаємозалежних переходів, коли можна простежити відносно закінчений результат. На кожній окремій стадії цей закон виявляється звичайно як тенденція.