9.2 Методи оцінки фінансових звітів

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерсь­кий баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про власний капітал (форма № 3), звіт про рух грошових коштів (форма № 4), відомості про стан майна підприємства (форма № 5) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

-попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період;

-аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

-аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

-аналіз фінансових результатів підприємства;

-аналіз обігу оборотних активів;

-оцінку потенційного банкрутства;

-аналіз дохідності (рентабельності);

-аналіз використання капіталу;

-аналіз рівня самофінансування;

-аналіз валютної самоокупності.

Основним звітним документом фірми є бухгалтерський баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану фірми на певну дату. Баланс дозволяє зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми. Саму процедуру оцінок прийнято називати читанням балансу. Вміння читати баланс — важлива професійна характеристика фінансиста, яка надає йому можливість складати прогнозні баланси й управляти найважливішими фінансовими параметрами фірми . До того ж, вміння читати фінансові звіти допомагає фінансовому менеджеру скласти правильну думку про фінансовий стан і виробничу діяльність інших компаній.

Для аналізу фінансових звітів використовуються різні методи та прийоми. До прийомів належать:

1) горизонтальний (часовий) аналіз;

2) вертикальний (структурний) аналіз;

3) трендовий аналіз;

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів);

5) порівняльний аналіз;

6) факторний аналіз.

Методи можна узагальнити в дві основні групи:

1) неформалізовані: експертних оцінок; порівняльні;

побудови системи показників;

побудови системи аналітичних таблиць та ін.;

2) формалізовані: ланцюгових підстановок; арифметичних різниць; балансовий; процентних чисел; простих і складних процентів; дисконтування та ін.

Крім того, широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики:середніх та відносних величин;групування; індексний та ін.

Для аналізу фінансових звітів використовують комплекс показників, які детально й всебічно характеризують господарський стан підприємства.

9.3 Зміст і завдання аналізу фінансових звітів

Головна мета аналізу фінансових звітів — своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити такі завдання:

1 На підставі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2 Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позичкових ресурсів, розробка моделей фінансового стану за різноманітних варіантів використання ресурсів.

3 Розробка конкретних заходів, які спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства

4 Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення таких відносин з підприємством.

У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

При аналізі майна підприємства потрібно спочатку згрупувати статті актива та пасива підприємства, далі проаналізувати окремо довгострокові та нематеріальні активи; поточні активи; розбити активи за групами ризику й проаналізувати відхилення за певний час, а потім дослідити окремо власні, позикові та залучені кошти підприємства.

Після зробленого аналізу доцільно розрахувати й розглянути в динаміці основні показники оцінки майна підприємства, такі як: коефіцієнт зносу, коефіцієнт оновлення та коефіцієнт вибуття основних активів. Доцільно також проаналізувати ефективність та інтенсивність використання капіталу, оцінити ділову активність підприємства, а також розрахувати ефект фінансового лівериджу (важеля).

Ліквідність підприємства — це його спроможність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Аналізуючи ліквідність доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань з наявністю ліквідних коштів, ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передусім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обіг матеріальних запасів, обіг постійних та усіх активів.

Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають з кредитних та інших операцій грошового характеру

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі види фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість;

2) нормально стійкий фінансовий стан;

3) нестійкий фінансовий стан;

4) кризовий фінансовий стан.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси і витра­ти, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників . Після того, як фінансові звіти проаналізовані, аналітик повинен зробити комплексну оцінку фінансового стану підприємства. Для цього необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства. Показниками і факторами належного фінансового стану підприємства, зокрема, можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.