6.3 Управління позичковим капіталом

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позичкових коштів. Використання позичкового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку – підвищити ринкову вартість підприємства.

Позичковий капітал, який використовує підприємство, характеризує в сукупності обсяг його фінансових обов’язків (загальна сума боргу). Ці фінансові обов’язки в сучасній господарській практиці диференцуються наступним чином (рисунок 6.3).

Рисунок 6.3 – Форми фінансових зобов’язань підприємства, які мають відображення в його балансі

Довгострокові фінансові зобов’язання. До них належать всі форми позичкового капіталу які функціонують на підприємстві, зі строком його використання більше одного року. Основними формами цих зобов’язань є довгострокові кредити банків та довгострокові позичкові кошти, строк погашення яких ще не настав або не сплачені в передбаченому періоді.

Короткострокові фінансові зобов’язання. До них належать всі форми залученого позичкового капіталу з строком його використання до одного року. Основними формами цих зобов’язань є короткострокові кредити банків та короткострокові позичкові кошти, різні форми кредиторської заборгованості підприємства та інші короткострокові фінансові зобов’язання.

В процесі розвитку підприємства по мірі сплачення його фінансових зобов’язань виникає потреба в залученні нових позичкових коштів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАЛУЧЕНИХ ПОЗИЧКОВИХ КОШТІВ

За цілями залучення

За джерелами залучення

За періодом залучення

За формами залучення

За формами забезпечення

Рисунок 6.2 – Класифікація позичкових коштів, залучених підприємством, за основними ознаками.

Діяльність підприємства по залученню позичкового капіталу невід’ємно пов’язана з функціонуванням кредитного ринку, розвитком його видів та сегментів, станом його кон’юнктури.

Кредитний ринок представляє собою один з складових елементів фінансового ринку, на якому об’єктом куплі-продажу виступають вільні кредитні ресурси та окремо обслуговуючи їх фінансові інструменти, обертання яких здійснюється на умовах зворотності та сплати відсотку.

6.4 Вартість та структура капіталу

Вартість капіталу відбиває ціну,яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному вираженні.

Приймаючи рішення про застосування будь-якого джерела ,важливо оцінити вартість цього дджерела .Вартість капіталу –це відносна величина витрат на обслуговування складових капіталу.окремі складові капіталу маютб різну вартість .Ця вартість відображається у відносних величинах як процентна ставка.Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності нижче розміру якої підприємство не повинно прийматбудь-яких рішень інвестиційного характеру.

Будь-яке підприємство фінансує свою діяльність із різних джерел.Кожне джерело коштів має свою вартість.Менеджер підприємства повинен оптимізувати загальну суму витрат на обслуговування різних джерел формування капіталу.

Узагальнюючим показником ,що відображає мінімальну норму прибутку,яку отримують інвестори від своїх вкладень є середньозважена вартість капіталу – WACC.Для визначення WACC застосовується формула:

WACC (6.2)

де WACC -середньозважена вартість капіталу,%

Ві -вартість і-го джерела коштів,%

Чі -частка і-го джерела у загальній сумі капіталу

Показник середньозваженої вартості капіталу підприємства використовується в аналізі під час вибору інвестиційних пректів.Тобто,якщо норма рентабельності інвестицій (IRR) буде більшою середньозваженої вартості капіталу (WACC),рішення щодо прийняття проекту має бути позитивним.

Гранічна вартість капіталу відображає ті витрати,які підприємство понесе для відтворення планової структури капіталу з урахуванням змін на фінансовому ринку.Наприклад,підприємству для розширення виробництва необхідні додаткові джерела фінансування.Ці джерела можна отримати тільки на фінансовому ринку.У цьому випадку вартість капіталу на плановий період(прогнозний) і буде граничною.

Визначення граничної вартості капіталу (ГВК) здійснюється за такою формулою:

ГВК= (6.3)

де СЗВК -приріст середньозваженої вартості капіталу в прогнозному періоді ,%

К- приріст усього капіталу в прогнозному періоді,%

Під структурою капіталу розуміють співвідношення між власним і позичковим капіталом.Оцінка і порівняння вартості різних елементів капіталу дають можливість сформувати цільову структуру капіталу.

Для будь якого акціонерного товариства важливого значення набуває правило,за яким як власні,так і залучені кошти забезпечують прибуток ;сприяють підвищенню дохідності власного капіталу.Таке підвищення рентабельності власного капіталу у фінансовому менеджменті називається ефектом фінансового важеля (лівериджу).

Ефект фінансового важеля (лівериджу)-це прирощення до рентабельності власного капіталу,яке отримане в результаті зміни структури пасиву балансу,тобто використання кредиту,незважаючи на те,що ця складова має платну основу. Ефект фінансового важеля (лівериджу) розраховується за наступною формулою:

ЕФВ= (1- СОП)(ЄР-СРСП) ПК/ВК (6.4).

де ЕФВ- ефект фінансового важеля (лівериджу)

СОП-ставка податку на прибуток,долею одиниці

ЄР –економічно рентабельність .%

СРСП-середня розрахункова ставка процету за використання позичковими коштами,%

ПК –позичкові кошти ,грн

ВК-власні кошти,грн

Чим вищий ефект фінансового важеля,тим більш привабливіше підприємство для потенційних інвесторів.Таким чином , ефект фінансового важеля дає можливість забезпечити оптимальне співвідношення між власним і позичковим капіталом,яке забезпечить оптимальне поєднання ризику і доходності ,що сприяє підвищенню ціни акції.