7. Як визначається середній залишок грошових коштів під­приємства на кінець планового періоду?

а) шляхом коригування залишку грошових коштів на початок планового періоду і темпів росту реалізації продукції у планово­му періоді;

б) шляхом ділення суми надходження грошових коштів у пла­новому періоді на кількість оборотів середнього залишку грошо­вих коштів у наступному періоді;

в) шляхом ділення обсягу реалізації продукції у плановому періоді на кількість оборотів грошових коштів у плановому) періоді.

8. Назвіть основні джерела формування оборотних актив підприємства:

а) власні кошти, залучені і запозичені кошти;

6)статутний капітал, довгостроковий фінансовий капітал, ко-роткостроковий кредит, кредиторська заборгованість;

в) резервний капітал, додатковий капітал, неоплачений капітал

9. Рефінансування дебіторської заборгованості — це...

а) система фінансових операцій, які забезпечують прискорен­ня перетворення дебіторської заборгованості у грошові кошти;

б) система заходів щодо коригування дебіторської заборгова­ності з урахуванням темпів росту обсягу виробництва у планово­му періоді;

в) здійснення фінансових інвестицій за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства;

г) переведення дебіторської заборгованості в, безповоротню фінансову допомогу.

10. До нематеріальних активів належать:

а) довгострокові витрати підприємства на придбання ліцензій, різноманітних прав;

б) витрати підприємства на придбання цінних паперів;

в) довгострокові позички, видані іншими підприємствами під

боргові зобов'язання.

Перелік програмних питань для самостійного вивчення

1. Сутність і класифікація активів підприємства.

2. Принципи формування активів підприємства.

3. Склад і структура активів підприємства.

4. Порядок визначення потреби в оборотних активах підпри­ємства.

5. Управління виробничими запасами підприємства.

6. Управління дебіторською заборгованістю.

7. Управління грошовими активами підприємства.

8. Управління фінансуванням оборотних активів підприємства.

9. Класифікація необоротних активів підприємства.

10. Управління фінансуванням необоротних активів підприємства.

ТЕМА 6

ВАРТІСТЬ І ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ

6.1Капітал підприємства як об ‘єкт фінансового менеджменту

Капітал – одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка з’ясовує на протязі ряду століть. Термін „капітал” виникає від латинського „capitalis”,що означає основний, головний. В первинних роботах економістів капітал розглядається як основне багатство, основне майно. По мірі розвитку економічної думки це первинне абстрактне й загальне поняття капіталу наповнювалось конкретним змістом, який відповідає парадигмі економічного аналізу розвитку суспільства.

Так в відповідності з принципами наукового мироогляду меркантилістів під поняттям капіталу, як основного багатства розуміли золото, гроші та інші скарби любого роду.

Економічна школа фізіократів під поняттям капіталу як основного багатства розуміли землю і вкладені в неї засоби („аванси”).Відповідно, джерелом формування капіталу фізіократи вважали сільськогосподарське виробництво.

Представники класичної політекономії( в першу чергу А.Сміт та Д.Рікардо) серйозно углибили дослідження сутності капіталу, розширили область його розгляду сферою промислового виробництва. Під капіталом вони розуміли нагромаджування запасів засобів виробництва, призначених для подальшого виготовлення товарів. Основні суттєві риси економічної категорії капіталу, сформовані класичними економістами, були прийняті за основу всіма наступними її дослідниками.

В системі марксистського економічного вчення дослідженню категорії капіталу належить центральне місце. З допомогою цієї категорії К.Маркс трактував всю систему загальноекономічних відносин капіталізму. Джерелом формування капіталу він вважав додану вартість, утвореною додатковою працею найомних робітників виробничої сфери. Відповідно, капітал в економічному трактуванні марксистів виступав як засіб експлуатації найомних робітників, а виробничі відношення капіталістичного суспільства – як відносини пов’язані з розподілом доданої вартості.

Неокласичні економічні теорії капіталу суттєво розвили його сутнісні характеристики, пов’язані з кількісними пропорціями його формування і характером його ринкового обігу.

Проведений історичний огляд показує, що парадигма капіталу як економічної категорії, характеризуючи систему та особливості його пізнання, визначаються глибоким генезисом і визначною шириною підходу. Але, не дивлячись на виняткову увагу дослідників в цій ключовій економічній категорії, науковою думкою до цих пір невідпрацьоване універсальне визначення капіталу, яке відповідало би потребам як теорії, так і практики. „Капітал отримав таке різностороннє визначення – писав економіст Н.Сенгор, - що можна спитати себе чи має це слово значення, яке було б прийняте всіма?”

Різноманітність поняття терміна „капітал” визначається різноманітністю сутнісних сторін цієї економічної категорії. Тому для виявлення змісту цієї категорії слід розглянути основні характеристики, які формують її сутність.

Попереджуючи розгляд основних характеристик категорії „капітал” в світі сучасних економічних підходів, відмітимо, що це дослідження направлене на послідовне практичне використання окремих теоретичних положень в системі менеджменту капіталу. Таке обмеження підсвідомо виключає з поля дослідження теорії капіталу все абстрактне його розуміння, яке відображає характеристику цієї категорії як форми загальноекономічних відносин.

З обліком викладеної мети дослідження основні характеристики капіталу представлені на рисунку 6.1.

Рисунок 6.1 - Основні суттєві характеристики капіталу як об’єкту управління.

Розглянемо більш докладно кожну з характеристик капіталу, які визначають його сутність як об’єкта управління.

Капітал як об’єкт економічного управління. В працях сучасних економістів предметна сутність капіталу характеризується багатьма термінами – „економічний добробут”, „вартість”, „економічна цінність”, „товар особливого роду”, „економічний ресурс”, „багатство” та інші. Навіть такий поверховий огляд використаної термінології показує, що предметна сутність капіталу невід’ємно пов’язана з економічною сферою її прояву. Іншими словами, не дивлячись на термінологічну різницю, капітал трактується всіма дослідниками як категорія економічна, тобто яка проявляє себе в сфері економічних відносин, економічної діяльності. Відповідно, виступаючи носієм економічних характеристик, капітал є об’єктом економічного управління як на макро-, так і на мікро рівні будь-яких економічних систем.

Капітал як накопичувальна цінність. В теорії капіталу ця сутнісна його характеристика, традиційно розглядається багатьма дослідниками, визначається ними як одна з основних. В цій якості капітал, в найбільш узагальненому виді, характеризується як раніше накопичувальний запас продуктів минулої праці, як накопичувальний запас економічного добробуту (майна) на певний період часу.

Як накопичувальна цінність капітал розглядається в формі її запасів, сформованих всіма секторами економіки. В домашніх господарствах він характеризується накопичувальна грошовими засобами, золотом, ринковими цінними паперами та т. і. На підприємстві та в інших подібних їм суб’єктів господарювання капітал як накопичувальна цінність характеризується запасом основних засобів, нематеріальних активів, грошових авуарів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів та т. і. В межах країни(національної економіки в цілому) капітал в цій своїй якості виступає в формі запасів готової продукції усіх видів(засобів виробництва, предметів праці та т. і.), золота, валютних резервів та т. і.

Капітал як виробничі ресурси(фактор виробництва).В теорії капіталу його характеристика як виробничого ресурсу займає центральне місце. Це визначається тим, що нагромаджений економічний добробут задіяний або може бути задіяний перш усього в виробничому процесі. Використаний в процесі виробництва товарів і послуг капітал на ряду з іншими виробничими ресурсами характеризується в економічній теорії як „фактор виробництва” під яким розуміється економічний ресурс, задіяний в економічному процесі і здійснює певний вплив на результати виробництва.

Як фактор виробництва капітал характеризується певною продуктивністю( носієм цієї характеристики він виступає в комплексі з іншими факторами виробництва).Продуктивність капіталу визначається як відношення результату виробничої діяльності( об’єму виробленої продукції) до суми використаного капіталу.

Капітал як інвестиційний ресурс. За своєю економічною природою капітал є економічним ресурсом призначеним до інвестування. Всі основні форми руху капіталу по всім секторам економіки країни пов’язані з його інвестуванням, реінвестуванням або дезінвестуванням.

Процес використання капіталу як реального інвестиційного ресурсу представляє собою „чисте капіталоутворення”. Під цим терміном розуміють об’єм валових інвестицій капіталу в певний період, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Чисте капіталоутворення забезпечує поліпшення виробничих можливостей окремих господарських суб’єктів та ріст виробничого потенціалу суспільства в цілому за рахунок чистого приросту реального капіталу, досягнутого в процесі інвестування.

При цьому слід звернути увагу на те, що процес чистого капіталоутворення забезпечується шляхом використання капіталу як інвестиційного ресурсу лише в реальному секторі економіки( в промисловості, сільському господарстві, торгівлі та т.і.).Використання ж капіталу як інвестиційного ресурсу в фінансовому секторі економіки новий реальний капітал не створюється. Таке фінансове інвестування характеризується в рамках країни як „ трансфертне” – об’єм інвестування капіталу в фінансові активи одними суб’єктами господарювання дорівнює при цьому об’єму його дезінвестування другими господарськими суб’єктами без приросту суми реального капіталу.

Капітал як джерело прибутку. Здатність приносити прибуток є однією з найважливіших характеристик капіталу, відзначили представники всіх економічних шкіл. Цей прибуток капітал приносить як економічний ресурс, використаний в економічному процесі. Куди б не був направлений капітал як економічний ресурс – в сферу реальної економіки або в фінансову сферу – він завжди здатний приносити прибуток його володарю при умові ефективного його використання. Як джерело прибутку капітал є одним з найважливіших засобів формування майбутнього матеріального становища його власників.

Наведемо класифікацію підприємства у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1- Класифікація капіталу підприємства

Класифікаційна ознака	Вид капіталу
Належність підприємству	Власний Позичковий
Джерела формування капіталу	Внутрішній Зовнішній
Національна належність власників капіталу	Вітчизняний Іноземний
Форма власності	Приватний Державний
Організаційно-правова форма залученого капіталу	Акціонерний Пайовий Індивідуальний
Термін залучення капіталу	Довгостроковий Короткостроковий
Форма перебування в процесі кругообороту	Грошовий Виробничий Товарний
Об’ єкт інвестування	Основний Оборотний
Рівень ризику	Безризиковий Середньоризиковий Високоризиковий
Правова форма функціонування	Легальний Тіньовий
Використання у виробничому процесі	Працюючий Непрацюючий
За цілями використання	Продуктивний Позичковий Спекулятивний
За формою використання	Споживчий Накопичуваний

Розглянуті види капіталу тісно пов‘язані між собою і свідчать про складність економічної категорії з теоретичного та практичного погляду.