Етапи формування політики управління дебіторською заборгованістю

Аналіз дебіторської заборгованості в попередньому періоді

Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції

Визначення можливості суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість по товарному (комерційному) і споживчому кредиту.

Формування стандартів оцінки покупців, диференціація умов надання кредиту.

Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості.

Забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

Побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості

Рисунок 5.3 – Основні етапи формування політики управління дебіторською заборгованістю.

Середній період обороту грошових активів обчислюються за такими формулами:

(5.8)

(5.9)

де - середній період обороту грошових активів, у днях;

- середній залишок сукупних грошових активів підприємства у періоді, що розглядається;

- сума одноденного обороту по реалізації продукції за період, що розглядається;

- одноденний об’єм витрат грошових коштів за період, що розглядається.

Аналогічно диференціюється і розрахунок показника кількості оборотів середнього залишку грошових активів за період, що розглядається:

(5.10)

(5.11)

де - кількість оборотів середнього залишку грошових активів за період, що розглядається;

ОР – загальна сума обороту по реалізації за період, що розглядається;

РГА – загальний об’єм витрат грошових коштів за період, що розглядається;

- середній залишок сукупних грошових активів підприємства за період що розглядається.

На третьому етапі аналізу визначається рівень абсолютної платоспроможності підприємства по окремих місяцях попереднього періоду. З цією метою обчислюється коефіцієнт абсолютної платоспроможності або кислотний тест.

На четвертому етапі аналізу визначається рівень відтягування вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вклади і коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладів.

Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства. Така оптимізація забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку за попередній період.

Потреба в операційнім (транакційним) залишку готових активів характеризує мінімально необхідну їх суму, необхідної для здійснення поточної господарської діяльності. Розрахунок цієї суми засновується на грошовому обороті по операційній діяльності, що планується (відповідає розділу плану надходження і витрат грошових коштів).

У практиці зарубіжного фінансового менеджменту застосовуються і більш складні моделі визначення середнього залишку грошових активів.

Найбільш широко використовуваною з цією метою є Модель Баумоля, який вперше трансформував для планування залишку грошових коштів раніше розглянуту Модель EOQ. Вихідним положенням Моделі Баумоля є постійність потоку витрат грошових активів, у формі короткострокових фінансових вкладень і зміни залишку грошових активів від їх максимуму до мінімуму, що дорівнює нулю.

Із наведеного графіка (рисунок 5.4) можна побачити, що якби поповнення залишків грошових коштів за рахунок продажу частини короткострокових фінансових вкладів або короткострокових кредитів банку здійснювалось в два рази частіше, то розмір максимального і середнього залишків грошових коштів на підприємстві був би в два рази менше. Але кожна операція по продажу короткострокових активів або отриманню кредиту зв’язана для підприємства з певними витратами, розмір яких зростає із збільшенням частоти (або скорочення періоду) поповнення грошових коштів.

сума залишків

грошових коштів

максимальний

залишок

середній

залишок

мінімальний

залишок періоди

Рисунок 5.4 – Формування і витрати залишків грошових коштів відповідно до Моделі Баумоля.

Для економії загальної суми витрат для обслуговування операцій поповнення грошових коштів слід збільшити період(або знизити частоту) цього поповнення. В цьому випадку відповідно збільшаться розміри максимального і середнього залишку грошових коштів. Але всі ці види залишків грошових коштів прибутку підприємству не приносять. Біль того, збільшення цих залишків означає втрати для підприємства альтернативних прибутків у формі короткострокових фінансових вкладів. Розмір цих витрат дорівнює сумі залишків грошових коштів помножений на очредную ставку процента по короткострокових фінансових вкладах.

З урахуванням втрат розглянутих двох видів базується оптимізаційна Модель Баумоля, що дозволяє визначити оптимальну частоту поповнення і оптимальний розмір залишку грошових коштів, при яких сукупні втрати будуть мінімальними

Математичний алгоритм розрахунку максимального і середнього оптимального розмірів залишку грошових коштів відповідно до Моделі Баумоля має такий вигляд:

(5.12)

(5.13)

де – оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;

- оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;

- витрати на обслуговування однієї операції поповнення грошових коштів;

- рівень втрати альтернативних прибутків при зберіганні грошових коштів (середня ставка процента по короткострокових фінансових вкладах (виражених десятковим дробом);

- об’єм грошового обороту (суми витрат грошових коштів, що планується).

Модель Миллера-Орра являє собою ще складніший алгоритм вивчення оптимального розміру залишків грошових активів. Вихідні положення цієї моделі передбачають наявність визначеного розміру страхового запасу і визначену нерівномірність у поповненні і витратах грошових коштів. Мінімальна границя формування залишку грошових активів береться на рівні страхового залишку, а максимальний – на рівні трьохкратного розміру страхового залишку (рисунок 5.5)

максимальний

з алишок

середній

залишок

мінімальний

залишок

страховий

залишок

період

Рисунок 5.5 – Формування і витати залишку грошових коштів відповідно до Моделі Міллера-Орра.

Як видно із наведених даних, коли залишок грошових активів досягає максимального значення (верхньої границі свого “коридору”), зайві кошти (по відношенню до середнього залишку) переводяться в резерв, тобто інвестуються в короткострокові фінансові інструменти. Аналогічно, коли залишок грошових активів досягає мінімального значення (нижньої границі свого “коридору”) здійснюється поповнення грошових коштів до середнього рівня за рахунок продажу частини короткострокових фінансових інструментів, залучення короткострокових банківських кредитів та інших джерел.

Математичний алгоритм розрахунку діапазону коливань залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням має такий вигляд:

(5.14)

де - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним та максимальним його значенням;

- витрати на обслуговування однієї операції поповнення грошових коштів;

- середньоквадратичне (стандартне) відхилення щоденного об’єму грошового обороту;

- середньоденний рівень втрат альтернативних прибутків при збереженні грошових коштів. (Середньоденна ставка процента по короткострокових фінансових операціях, виражений десятковим дробом).

Диференціація середнього залишку грошових активів у розрізі національної та іноземної валюти. Така диференціація здійснюється тільки на тих підприємствах, які проводять зовнішньоекономічну діяльність. Мета такої диференціації в тому, щоб із загальної оптимізованої потреби в грошових активах виділити валютну її частину для того, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів. Основою здійснення такої диференціації є об’єм витрат грошових коштів, (що планується), в розрізі внутрішніх і зовнішньоекономічних операцій в процесі здійснення операційної діяльності. При розрахунках використовуються формули визначення потреб в операційному і страховому залишках грошових активів і їх диференціації по видах валют.

Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також з метою зменшення розрахункової максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів.

Основним методом регулювання середнього залишку грошових активів є корекція потоку наступних платежів (перенесення строку окремих платежів за попередніми узгодженнями з контрагентами). Така проекція заборгованості здійснюється по таких етапах:

На першому етапі в основу плану (бюджету) надходження і витрат коштів в наступному кварталі вивчається діапазон коливань залишку грошових активів підприємства за декадами. Цей діапазон коливань визначається по відношенню до мінімального та середнього показника залишків грошових активів у наступному періоді.

На другому етапі регулюються декадні строки виплати грошових коштів (пов’язано з їх надходженням), що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів за кожен місяць и квартал. Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку майбутніх платежів виступає мінімальний рівень середньоквадратичного (стандартного ) відхилення декадних значень залишку грошових активів підприємства від середнього.

На третьому етапі одержані в результаті регулювання потоку платежів значення залишків грошових активів оптимізуються із врахуванням розмірів страхового залишку цих активів. Спочатку визначаються максимальний і мінімальний залишок грошових активів із урахуванням нового діапазону їх коливань і розміру страхового їх запасу, а потім – їх середній залишок (половина суми мінімального і максимального залишків грошових активів).

Забезпечення рентабельного використання терміново вільного залишку грошового активу. На цьому етапі формування політики управління грошових активів розробляється система заходів по мінімізації рівня втрат альтернативного прибутку в процесі їх збереження і проти інфляційного захисту. До таких заходів належать:

- угода з банками, який здійснює розрахункове обслуговування підприємства, умов поточного зберігання грошових активів з виплатою депозитного процента по середній сумі цього залишку;

- використання короткострокових грошевих інструментів інвестування (в першу чергу депозитні вклади в банках) для тимчасового зберігання строкового та інвестиційного залишків грошових активів;

- використання високоприбуткових фондових інструментів для інвестування резерву і вільного залишку грошових активів (державних короткострокових облігацій, депозитних короткострокових сертифікатів тощо), але за умови достатньої ліквідності цих інструментів на фінансовому ринку.

Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства. Об’єктом такого контролю є сукупний рівень залишку грошових активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства, а також рівень ефективності сформованого портфеля короткострокових фінансових вкладів підприємства. Грошові активи відіграють активну роль у процесі забезпечення платоспроможності по двох видах фінансових зобов’язань підприємства – невідкладним (із строком виконання до одного місяця) і короткостроковим (із строком виконання до трьох місяців), поточні зобов’язання зі строком виконання до одного року забезпечуються переважно іншими видами оборотних активів.