- •Предмет політології, її зміст і методи.
- •Місце політології в системі суспільних наук. Особливості предмету політології.
- •Структура науки про політику.
- •Мова політичної науки.
- •Сутність, структура й функції політичної науки.
- •Політичні ідеї Стародавнього Сходу. Етико-патерналістська теорія Конфуція.
- •Антична політична думка. Особливості античного варіанту політичного розвитку.
- •Політичні ідеї епохи Відродження (н. Макіавеллі, ж.Боден)
- •Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •Концептулаьно-теоретичні дилеми європейської модернізації: т. Гоббс та Дж. Локк.
- •Дискусія про розподіл влади та суспільний договір (ш.Л. Монтескьє и ж.‑ ж. Руссо.
- •Сучасна французька політична думка (м.Оріу, п.Бурд’є, р.Арон та ін.).
- •Сучасна німецька політична думка (к.Шмітт, н.Луман, ю.Хабермас та ін.)
- •Витоки та особливості розвитку політичної думки України.
- •Влада: визначення, природа, структура, ресурси.
- •Поняття, структура та функції політичної системи (концепції д.Істона, г.Алмонда). Типи політичних систем.
- •Поняття і типологія політичних режимів. Критерій ефективності політичних режимів.
- •Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •Суперечлива сутність демократії, її критерії і переваги.
- •Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •Основні національні школи західної політології (загальна характеристика).
- •Ресурси влади. Вплив глобалізаційних процесів на ресурси влади.
- •Легітимність та легітимація влади: поняття і типи. Легітимність як складова підвалин влади.
- •Зміст та особливості політичної філософії, політичної соціології та прикладної політології – основних складових науки про політику.
- •Політика як суспільний феномен: умови виникнення, властивості, функції.
- •Політична влада: влада-aythority, влада - power. Концепції влади.
- •Політика та мораль: загальне та специфічне.
- •Характер взаємодії політики та економіки.
- •Правова та соціальна держава: зміст та проблеми усталення в Україні.
- •Ознаки правової держави. Проблеми становлення правової держави в Україні.
- •Неокорпоративна держава: поняття, зміст, наслідки діяльності для суспільства.
- •Місцеве самоврядування: поняття, завдання та необхідність реформування в Україні.
- •Поняття політичної культури. Типи політичної культури.
- •Політична культура сучасного українського суспільства.
- •Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •Класичні теорії політичних еліт (в.Парето, г.Моска, р.Міхельс).
- •М. Вебер та контури нової теорії демократії.
- •Концепція “політичного поля” п. Бурдьє.
- •Форми державного правління й адміністративно-територіального устрою держави.
- •Демократія: критерії, переваги, хвилі й відкати (р.Даль, с.Хантінгтон).
- •Ресурси влади. Адміністративний ресурс в електоральних демократіях.
- •Пряма та представницька форми демократії: зміст, переваги, недоліки.
- •Партійні системи та їх різновиди.
- •Основні напрями політологічних досліджень у сша у 2-й половині хх та на поч. Ххі ст. Біхевіоризм та постбіхевіоризм.
- •Групи за інтересами: поняття, типологія, функції.
- •Поліархія (ліберальна демократія): зміст, соціальні, економічні та духовні передумови формування.
- •Республіка: парламентська, президентська (зміст і типи) та змішана форма.
- •Громадські об’єднання і рухи: поняття, роль у створенні незалежної України та її демократизації.
- •Етнополітика. Політика асиміляції та мультикультуралізму.
- •Президентські вибори в Україні у 2010 році.
- •Парламентські вибори в Україні у 2012 році.
- •Президентський режим в Україні. Патронажне президентство.
- •Політичні партії за умов демократичних та авторитарних систем.
- •Основні демократичні соціальні рухи сучасності.
- •5 Этапов развития пс:
- •Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі
- •Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи.
- •Переваги і недоліки змішаної виборчої системи (на прикладі діючої виборчої формули в Україні).
- •Українська національна ідея і націоналізм: зміст та роль у розбудові незалежної держави.
- •Динаміка зовнішньополітичного курсу незалежної України.
- •Принципові відмінності економічної політики держави в авторитарних (тоталітарних) і демократичних суспільствах.
- •Європейський вибір України та передумови його реалізації.
- •Визначення та основні завдання соціальної політики. Патерналістський та неоконсервативний різновиди соціальної політики.
- •Зовнішня політика: поняття та основний зміст. Суб’єкти та реалізація зовнішньої політики.
- •Сутність і основні особливості неопатримоніалізму. Неопатримоніальні політичні системи.
- •Суспільна політика: поняття, стратегії залежно від типу політичного режиму.
- •Соціальна справедливість як основна складова політики соціальної правової держави.
- •Динаміка етнічного та національного в суспільних процесах.
Неокорпоративна держава: поняття, зміст, наслідки діяльності для суспільства.
Неокорпоративизм - особая система организации, выражения и реализации интересов, участники которой наделяются государством монополией на представительство интересов в своей области в обмен на контроль за подбором лидеров и артикуляцией требований. В современной политической науке Н. рассматривается как демократическая система согласования интересов крупных социальных институтов, основными субъектами которой являются государство, ассоциации предпринимателей и наемных работников. Государство навязывает участникам "переговорного" процесса приоритеты и ценности, выводимые из общенациональных интересов. Выработка соглашения порождает взаимную ответственность сторон за его реализацию и выполнение взятых на себя обязательств. Некорпоративистские тенденции проявились в странах, где имелись влиятельные социал-демократические партии, сохранились устойчивые электоральные предпочтения и существовала культурная и этнолингвистическая однородность.
Концепция неокорпоратизма - важнейшая компонента "социологии демократии", "Социология демократии" подвергла критике классическую теорию демократии. Акцент здесь сделан на том, что демократия участия не адекватна современному обществу, для которого решающим является не расширение народного участия во властных структурах,
а контроль над властью. Извечный вопрос "кто правит" уступил место другому: "кто контролирует правителей". Демократия в современной интерпретации выступает как способ контроля над властью.
Содержание неокорпоратизма состоит в формировании двустороннего процесса во взаимоотношениях общества и государства. Сущность неокорпоратизма в наибольшей степени проявляется в создании в западных обществах тройственного союза: государства, бизнеса и труда.
Черты неокорпоративизма:
- в экономической жизни ведущую роль приобретают немногочисленные, но очень крупные корпорации
-профсоюзы тоже укрупняются, выделяется группа их могущественных лидеров;
-рядовые члены профсоюзов и предпринимательских ассоциаций утрачивают возможность влиять на принимаемые решения;
-постепенно сглаживаются различия по социальному происхождению, уровню образования и идеологическим ориентациям между ведущими бизнесменами, руководителями профсоюзов и государственными служащими, что приводит к формированию у них общего технократического мировоззрения (и позволяет легче договариваться друг с другом), но отдаляет от общества;
-экономическая роль государства возрастает и в управлении находящимися в его собственности предприятиями, и в контроле над частным сектором.
-высокая кооперация между группами в процессе выработки экономической политики(Лембрук)
-наибольшую предрасположенность к неокопоративизму демонстрируют культурно однородные общества с организованным и дисциплинированным населением
___________________________________________________________________________________
Місцеве самоврядування: поняття, завдання та необхідність реформування в Україні.
Понятие МС необходимо определить как управление на низовом полит. Уровне, т.е. на уровне конкретной полит.местности, при помощи соответствующих законодательных органов и местных асамбей. Широкое толкование: МС означает автономные местные органы управления, самоуправления, в большей степени по сравнению с олит.системой для которой хар-на централизация. Объектом своей деятельности и местное само-управление, и государственное управление имеют однуи ту же территорию^ Однако, если первое нацелено на реализацию интересов проживающего на данной территории населения, то второе - на защиту общегосударственных (общенациональных) интересов. . В большинстве западных стран взаимоотношения государства и органов местного самоуправления регулируются коммунальными законами, а в части специальных задач -
многочисленными тематическими законами.К числу основных задач органов местного самоуправления в настоящее время принято относить следующие:
1) решение социальных проблем на подведомственной территории; здесь на первом месте находится организация образования; среди других социальных проблем
выделяются охрана здоровья, обеспечение общественной безопасности и правопорядка и др.;
2) охрана окружающей среды;
3) обеспечение комплексного развития территории и комплексного развития местного хозяйства прежде всего через систему коммунальных (или публичных)служб, удовлетворяющих потребности проживающего населения, а также находящихся на территории производственных и непроизводственных предприятий. Речь вдет о таких обязательных службах, как система водоснабжения, электроснабжения, санитарно-эпидемиологической службы, коммунальный транспорт, регистрация актов гражданского состояния, похоронные услуги, архивы и т.д., а также об объектах, входящих в мест-
ную инфраструктуру (музеи, театры, школы и т.п.).
Выделяют восемь общих принципов административно-территориального деления страны: 1) принцип территориальной смежности единиц административно-территориального деления; 2) принцип пропорциональности данных единиц; 3) принцип преемственности; 4) принцип соответствия самосознанию населения; 5) принцип наличия мощных центров; 6) принцип гибкости и адаптивности данных единиц; 7) принцип политико-инсти-
туциональной адекватности; 8) принцип оптимальной стратегии управления. Накопленный цивилизацией опыт организации местного самоуправления, формирования и реформирования административной системы, в том числе и ее территориального аспекта, несомненно должен учитываться в практике совершенствования административно-территориального деления, построения системы органов управления на местах. При этом, однако, не должна сбрасываться со счетов и специфика историко-поли-
тического прошлого страны, и особенности ее нынешнего социально-политического положения.
___________________________________________________________________________________
