6. Специфіка роботи зі старшим школярем на заняттях фізичними вправами.

1. Для формування і підтримання на належному рівні мотивації до занять фізичними вправами доцільно спиратися на психічні новоутворення юнацького віку. З одного боку, потрібно роз’яснювати старшокласникам, що фізична культура і спорт, являючись особливою цінністю для здоров’я людини, одночасно може допомогти йому оволодіти і іншими важливими життєвими цінностями, такими, як хороший фізичний розвиток, зовнішня привабливість, висока працездатність, активний спосіб життя, успіхи в праці, самопізнання, самоудосконалення, самоствердження і ін. Отже, якщо людина займається фізичною культурою і спортом, то вона суттєво полегшує собі процес входження в доросле життя. З іншого боку, необхідно знайомити старшокласників з елементами професійно-прикладної фізичної підготовки, а хлопців також з особливостями військово-прикладної фізичної підготовки. Причому в цьому процесі набуває особливої важливості індивідуальний підхід з обов’язковим урахуванням рівня фізичної підготовленості і життєвих планів учнів. Доцільні індивідуальні домашні завдання для розвитку рухових якостей із записами їх динаміки в щоденнику і подальшим розглядом результатів разом зі вчителем. Щоб запобігти відсіву із спорту, потрібно допомогти спортсмену пов’язати цілі спортивної діяльності з життєвою метою, разом з ним продумати, як раціональніше розподілити час між різними обов’язками і видами діяльності.

2. Враховуючи високу працездатність старших школярів, допустимо і навіть необхідно поступово підвищувати обсяг і інтенсивність фізичних навантажень на уроках фізичної культури і тренувальних заняттях. Щодо питання розвитку рухових якостей, доцільно найбільшу увагу приділяти розвиткові витривалості, сили, швидкісно-силових якостей. Ще один аспект, який тісно пов’язаний з цим, – створення в процесі занять ситуацій, що вимагають прояву в учнів різних вольових якостей, особливо наполегливості, рішучості, самостійності, ініціативності, самовладання.

3. Враховуючи високий рівень інтелектуального розвитку старшокласників, необхідно суттєво підвищувати інтелектуальне навантаження на уроках фізичної культури і тренувальних заняттях. Наприклад, старшим школярам можуть пропонуватися проблемні запитання, вирішення яких вимагають від них прояву знань багатьох інших дисциплін (наприклад, “Що забезпечує швидкість бігу із стартових положень?” або “Як використовувати правило важеля при виконанні прийомів в боротьбі ?”). Доцільно виконувати різні творчі завдання – від придумування нових вправ, снарядів, тренажерів до створення сценаріїв шкільних спортивних свят. Теоретичні заняття з фізичної культури і спорту краще всього проводити з використанням евристичного методу подання навчального матеріалу, залучаючи старшокласників до дискусії.

4. На уроках фізичної культури в старших класах не потрібно ставити так багато оцінок, як у початковій школі. Проте кожна оцінка повинна бути вивірена і ґрунтуватися на чітких критеріях, які відомі і зрозумілі учням. Правильно оцінюючи старшого школяра, вчитель допомагає йому сформувати адекватну оцінку своїх можливостей, що є дуже важливим для процесу самовизначення.

5. Тренеру в роботі із спортсменами-розрядниками необхідно спеціально приділяти увагу формуванню індивідуального стилю тренувальної і змагальної діяльності на основі ретельного вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів. У цьому віці вже доцільно широко використовувати ідеомоторне тренування, різні варіанти аутогенного психорегулюючого тренування, психотехнічні ігри для розвитку творчих здібностей спортсменів.

6. Заохочуйте прояви ініціативи і самостійності старшокласників. Доручайте їм складні справи і відповідальні обов’язки: помічника вчителя або тренера, спортивного судді або секретаря змагань. Допомагайте вивірити своє покликання хлопцям і дівчатам, які готують себе до роботи в галузі фізичної культури і спорту.

7. У керівництві колективом старшокласників використовуйте тактику співпраці, ширше впроваджуйте учнівське самоуправління.

8. У спілкуванні із старшими школярами дотримуйтеся тих же правил, що і в спілкуванні з підлітками (див. попередній розділ). Пам’ятайте, що юнаки і дівчата – практично дорослі люди, тому і спілкуватися з ними потрібно, як з дорослими.

У молодих вчителів нерідко виникають психологічні бар’єри в спілкуванні із старшокласниками, наприклад, страх “каверзних запитань”, страх визнати свою помилку, страх, що учні не виконають їхню ту або іншу вимогу. Все це, по суті справи, побоювання загубити свій авторитет. Для старших школярів, як і для підлітків, головне значення мають такі складові авторитету, як професійна компетентність і моральні якості педагога. Причому оцінювати їх старшокласники можуть вже адекватніше, ніж підлітки. Тому подібні побоювання часто бувають цілком не обґрунтованими.

Щоб позбавитися цього, доцільно дотримуватися наступних правил: по-перше, не боятися зізнатися в тому, що ви чогось не знаєте і в даний момент не можете відповісти на запитання учня (підготуйтеся і поверніться до цього питання іншого разу); по-друге, відразу і щиро визнайте будь-яку свою помилку, як тільки помітите її самі або її помітять інші; по-третє, висуваючи перед учнями ті або інші вимоги, враховуйте конкретну ситуацію, перш за все настрій класу й окремих учнів. Ось як про це пише А.С. Макаренко: “Я став справжнім майстром лише тоді, коли навчився надавати 20 нюансів у виразі обличчя, фігури, голосу. І тоді я не боявся, що хто-небудь до мене не підійде або не відчує те, що потрібно. Звідси народжується головне правило – необхідність постійної роботи педагога над собою. Адже якщо вчителю на кожному уроці доведеться виявляти свою некомпетентність і постійно визнавати свої помилки, то ніякі правила не допоможуть йому завоювати авторитет у старшокласників”.

Добре відомо, що вивчити педагогіку можна по книгах, але стати по книгах педагогом не можна – для цього потрібна реальна участь у педагогічному процесі, накопичення і осмислення свого педагогічного досвіду. Проте, якщо педагог хоче постійно удосконалюватися у своїй роботі, сміливо передбачати її результати, він повинен спиратися на систему знань, яку дають науки про людину, зокрема психологія, “яка за своєю значущістю для педагога займає перше місце між всіма науками” (К.Д.Ушинський).