3. Психологічний портрет підлітка.

Підлітковий вік – це період розвитку дітей від 10 до 15 років, відповідний навчанню в 5-8 класах школи. Іноді його ще називають отроцтвом (від староруського слова “отрок”, що означає той, що “не має права голосу”). Має він й інші назви, що усталилися “важкий” вік, “перехідний” вік. Коли підлітковий вік називають “важким”, то найчастіше мають на увазі трудності, з якими стикаються педагоги і батьки, спілкуючись з підлітком, навчаючи і виховуючи його.

Разом з тим очевидно, що названі труднощі – лише віддзеркалення тих подій, які переживає сам підліток в цей надзвичайно складний і відповідальний період свого розвитку. Не випадково підлітковий вік вважається ключовим, величезною мірою вирішальним, для формування особистості. Це пов’язано з тим, що основний його зміст складає перехід від дитинства до дорослості, що охоплює всі сторони розвитку людини, яка росте, як індивіда, суб'єкта, особистості, індивідуальності.

Педагоги стверджують, що у підлітка психологія “напівдитини-напівдорослого”, людини, яка виростає із дитинства і активно прагне до дорослого життя. Формування у школяра уявлення про себе вже не як дитини вважається психологічним критерієм початку підліткового віку.

Як і всякий перехідний період, підлітковий вік несе в собі кризові ознаки. При цьому на відміну від криз молодшого віку (1-го року, 3 років, 6-7 років) він вважається найбільш гострим і тривалим. У період переходу від дитинства до дорослості виникає багато таких потреб, задовольнити які з врахуванням недостатньої соціальної зрілості підлітка далеко не завжди можливо. Наслідком цього є поява у значної частини підлітків характерних “поведінкових симптомів” критичного періоду розвитку: дратівливості, примхливості, негативізму, упертості. Проте конфліктний спосіб переходу від дитинства до дорослості не є правилом. Багато підлітків відносно легко і психологічно безболісно долають труднощі перехідного періоду. Це залежить як від конкретних соціальних умов, так і від індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини.

Своєрідність соціальної ситуації розвитку в підлітковому періоді складають протиріччя між прагненням підлітка до дорослості, а значить, самостійності, незалежності, і збереженням колишнього соціального положення учня залежного і матеріально, і багато в чому морально від оточуючих дорослих (батьків, вчителів). Можна сказати, що рівень домагань підлітка передбачає його майбутнє соціальне положення, якого він фактично ще не досяг.

Ці протиріччя вирішуються за рахунок активного включення школярів до суспільного життя, розширення сфери їх спілкування і діяльності. Ведучою для даного віку стає суспільно-корисна діяльність у всіх її формах, включаючи навчальну, трудову, суспільно-організаційну, спортивну, художню. Саме усвідомлення суспільної значущості цих видів діяльності відповідає прагненням підлітка швидше увійти до світу дорослих. Саме в галузі суспільно-корисної діяльності у підлітка формується головне психологічне новоутворення цього віку – “відчуття дорослості”, з яким тісно зв’язані всі зміни у фізичному і психічному розвитку школярів.

Головними подіями у фізичному розвитку підлітків є статеве дозрівання і “стрибок зросту”. Швидке зростання тіла у довжину і зміна його пропорцій, а також суттєві перебудови в організмі, що спричинені активністю статевих залоз, відбиваються як на зовнішньому, фізичному, так і на психологічному рівнях розвитку підлітка. Встановлено, наприклад, що в період інтенсивного зросту знижується витривалість до фізичних навантажень, спостерігається підвищена стомлюваність, яка в свою чергу може бути причиною частих змін настрою, дратівливості, впертості підлітків.

Статеве дозрівання не зводиться до диференціації вторинних статевих ознак, а виявляється крім того в зміні самосвідомості і поведінки хлопчиків і дівчаток відповідно до прийнятих в товаристві взірців мужності і жіночності. Якщо в 3 роки дитина починає розрізняти людину своєї або протилежної статі, в 7 років усвідомлює безповоротність своєї статевої приналежності, то в підлітковому віці вона починає особливо активно засвоювати інтереси, манеру спілкування, стиль поведінки представників своєї статі.

Звідси величезний інтерес і увага підлітків, як дівчаток, так і хлопчиків, до власної зовнішності. Наприклад, дівчинка-семикласниця замислюється: “Красива я або “так собі”? Модна або немодна? Могла б я сподобатися хлопчику з десятого класу або артисту такому-то? ” Ідеал зовнішності, до якого прагне підліток, найчастіше буває дуже високим (відомі артисти, спортсмени). Тому, порівнюючи себе із цим ідеалом, більшість підлітків виявляються невдоволеними своєю зовнішністю, що нерідко породжує болісні сумніви у власній повноцінності, коливання самооцінки, невпевненість в собі, соромливість, погіршення контактів з однолітками та інші труднощі. Вони посилюються ще і тим, що далеко не всі зміни зовнішнього вигляду підлітка в період статевого дозрівання насправді виглядають приємними. Наприклад, швидке зростання тіла в довжину (переважно за рахунок кінцівок) обумовлює “довгов’язість” і відносну вузьку грудну клітину хлопців, особливо акселератів. З іншого боку, у значної частини сучасних підлітків спостерігається тенденція до ожиріння, або надмірної ваги.

Не тільки форма тіла, його пропорції та риси обличчя визначають зовнішній вигляд людини та привабливість для інших людей. Найважливішу роль має культура рухів, уміння управляти своїм тілом. Однак і тут підлітка підстерігають труднощі – своєрідна “моторна криза“, що виражається в погіршенні координації рухів, їх надмірної різкості, незграбності, незручності. Частим явищем, особливо за наявності перерви в заняттях, стає деавтоматизація навиків, зокрема у спортсменів підлітки як би не справляються із своїм тілом, яке “раптом” стало незвичне довгим, важким та ніби “чужим”.

У той же час у період статевого дозрівання у зв’язку із збільшенням м’язової маси значно збільшується приріст сили, а саме швидкісних і силових якостей. Продовжується процес, хоч і повільнішими темпами, ніж в молодшому шкільному віці, вдосконалення швидкості та загальної і силової витривалості. У розвитку спритності спостерігається зниження темпів приросту і навіть деяке погіршення показників, в порівнянні з молодшими школярами, особливо у тих, хто не займається спортом.

Відомо, що статеве дозрівання дівчаток починається і закінчується на 1-2 роки раніше, ніж у хлопчиків. У зв’язку з цим дівчатка стають дещо “старшими” за своїх однолітків-хлопчиків у психологічному відношенні. Крім того, трьох-чотирьох років можуть досягати індивідуальні відмінності в термінах статевого дозрівання, що, у свою чергу, визначає відмінності в емоційному самопочутті і поведінці підлітків-акселератів і ретардантів. Хлопчики-акселерати, маючи перевагу в зрості, фізичній силі, “ознаках мужності”, відчувають себе серед однолітків дуже упевнено, користуються популярністю в підліткових групах; хлопчики-ретарданти навпаки.

Статус дівчаток меншою мірою пов’язаний з прискореним або уповільненим статевим розвитком, та і залежність емоційного самопочуття від рівня статевої зрілості у них складніше, ніж у хлопчиків. Іноді дівчата-акселератки соромляться занадто явних зовнішніх ознак статі, але це не правило: багато хто з них, навпаки, вважає, що ці ознаки роблять їх привабливішими. Всі ці особливості перехідного періоду призводять до того, що вчитель фізичної культури, що працює в підліткових класах, потрапляє у дуже складну ситуацію, оскільки в одному класі опиняються діти різного біологічного і психологічного віку.

Біологічний вік визначається мірою фізичної, перш за все статевою, зрілістю людини. Коли ж говоримо про психологічний вік, то маємо на увазі інтелектуальну і соціальну зрілість підлітка, тобто рівень розвитку його інтелекту, а також самосвідомості і особистості в цілому.

Більшість змін в інтелектуальній сфері підлітка позитивні, хоча на початку періоду (11-12 років) спостерігається деякий спад в розвитку інтелектуальних функцій, який в 12-13 років змінюється підйомом. Основний вплив на інтелектуальний розвиток підлітків чинить перехід до навчання в середній школі з його новими навчальними предметами, умовами і підвищеними вимогами в порівнянні з початковим навчанням. Щоб відповідати цим вимогам, підлітку потрібно піднятися на якісно новий рівень інтелектуального розвитку, який забезпечується перебудовою структури його інтелекту.

Головним новоутворенням в інтелектуальній сфері підлітка є перехід до абстрактного мислення, яке в цьому віці стає домінуючим і використовує попередній розвиток мислення в основному як “наочну опору”. Якісно перетворюючись, мислення набуває головного положення в структурі інтелекту і тим самим робить істотний вплив на розвиток всієї решти психічних процесів. Подальший розвиток сприйняття і пам’яті у підлітків пов’язаний з підвищенням їх свідомості, із вдосконаленням уміння виділяти та відокремлювати суттєве від несуттєвого, головне від другорядного як при сприйнятті матеріалу, так і при його запам’ятовуванні. Зростанням довільності характеризується і розвиток уваги школярів цього віку. Проте увага школярів даного віку характеризується підвищеною стомлюваністю, нестійкістю, особливо при монотонній роботі.

Стомлюваність часто являється причиною не лише коливань уваги підлітків, але і нестійкості їх психічних станів, частих змін настрою. Висока активність та імпульсивна схильність до бурхливого зовнішнього прояву емоцій поєднуються в цей період із зростанням змістовності й усвідомленості психічних станів, посиленням їх залежності від етичних, емоційних, інтелектуальних та інших властивостей особистості.

Поряд з емоційною регуляцією вчинків, діяльності і поведінки в підлітковий період все більшого значення набуває вольова регуляція. Головну особливість вольової активності школярів цього віку можна визначити як “перехід від вольової активності за зовнішніми ознаками стимуляції діяльності до вольової активності за свідомою самостимуляцією”. (Фридман Л. М.). Однак прояви волі у підлітків нерідко суперечливі у зв’язку з їх недостатньою соціальною зрілістю та несформованим світоглядом.

Всі названі зміни фізичного розвитку у процесі формування інтелектуальної й емоційно-вольової сфери підлітків тісно пов’язані з центральним психологічним новоутворенням цього віку – “почуттям дорослості”. У ньому, дослівно, можна виділити два взаємозв’язаних аспекти:

• по-перше, прагнення підлітка бути дорослим, тобто набути знання, уміння, навики, звички, якості, властиві дорослому, і виявляти їх в поведінці;

• по-друге, прагнення вважатися дорослим, що виражається у свого роду “боротьбі” підлітка за зведення його у статус дорослої людини.

У реалізації прагнення бути дорослим дуже багато позитивних моментів. Це і думки про майбутню професію, і поява елементів самоосвіти, і наслідування дорослим в спілкуванні та діяльності, прагнення не поступитися або навіть перевершити їх у якій-небудь справі; це, нарешті, активізація процесу самовиховання фізичних, вольових, етичних якостей, специфічних рис “мужності” і “жіночності”. Міра прояву кожного з цих напрямків багато в чому залежить від того, який ідеал дорослості вибирає для себе підліток. Очевидно, по-різному будуть розставлені акценти в реалізації прагнення бути дорослим у хлопчиків, що вибирають як ідеал “лицаря”, “супермена”, “інтелектуала”, “умільця”, і у дівчаток, що віддають перевагу ідеалу жінки-матері, хранительки домівки, “ділової жінки”, ні в чому не поступливої чоловікам, або “романтичної принцеси” та інше.

Наслідуючи своєму ідеалу, підліток вчиться бути дорослим. Причому таке самонавчання нерідко пов’язано із зайвими витратами, болісними помилками. Наприклад, підлітку буває важко визначити, де суть дорослості, а де “піна”, “лушпиння”, зовнішній антураж. І якщо це “чисто зовнішнє” в уявленні про дорослість домінує, то прагнення бути дорослим зводиться в основному до засвоєння підлітком дорослих звичок і форм розваг, частіше негативних (алкоголізм, куріння, наркоманія, ранні статеві зв’язки, зловживання косметикою, прагнення виділитися наймоднішим одягом і т. п.)

Дуже часто підлітки невірно розуміють і суть вольових, етичних властивостей особистості, які хочуть виховати у себе. Часто-густо вони ототожнюють наполегливість і упертість, сміливість і молодецтво, гордість і пихатість, вірність дружбі і кругову поруку і таке інше, що, в свою чергу, призводить до помилкових вчинків.

Суперечність думок, переживань, дій підлітків, яка обумовлена гетерохронністю (нерівномірністю) у формуванні фізичної, інтелектуальної і соціальної зрілості, яскраво ілюструє визнання дівчинки-шестикласниці: “Зі мною відбувається щось небувале, страшне, я скажено росту, у мене все міняється і багато що небажано, неприємно і соромно... Я цього і хочу, і не хочу... Я не розумію, чому часто так дивно себе відчуваю: мені хочеться то сховатися і не жити, то летіти і обіймати весь світ... Я так маю потребу бути наодинці і так від цього страждаю! Я не знаю, що подумаю через хвилину, не заважайте мені, допоможіть!” (Цитата з книги В. Леві “Нестандартна дитина”. М., 1983).

Всі наведені факти свідчать про те, що підліток об'єктивно потребує допомоги зі сторони дорослих (педагогів, батьків) як у пошуках і втіленні ідеалу дорослості, так і в організації процесу самовиховання. Проте він приймає далеко не всяку допомогу, далеко не від всякого дорослого. Іноді батьків або навіть деяких педагогів дивує, чому підліток ігнорує безумовно корисні поради і, більше того, поступає якраз навпаки. У поясненні цих фактів суттєвими є два моменти.

По-перше, які відносини вже склалися у підлітка з дорослим: якщо вони довірливі й щирі з обох боків, то підліток сприймає і допомогу, і побажання, і вимоги. І навпаки, навіть найкраща порада, яка витікає із вуст людини, що не користується у підлітка авторитетом, буде їм знехтувана.

І друге, що має значення, – це форма, в якій пропонується допомога. Підліток приймає її тільки у спілкуванні “на рівних” і, звичайно, відкидає, якщо дорослий читає нотацію або явно демонструє свою позицію “зверху”.

Частим підсумком зіткнення амбіцій підлітка і дорослого є конфлікти: підліток – батько, підліток – вчитель, підліток – тренер і як реакція на них – порушення поведінки, негативні вчинки підлітків. Переважної більшості конфліктів можна уникнути, якщо дорослий здатний в думках перенестися на позицію підлітка, зрозуміти його проблеми, перебудувати своє ставлення до нього і відповідно до зразку спілкування.

Проте дорослі, особливо ті, які знають підлітка з раннього дитинства, неохоче йдуть на таку перебудову. Тому свою потребу в спілкуванні “на рівних” підліток реалізує, головним чином, в контактах із однолітками. У цій сфері він вирішує три найважливіші для себе завдання:

• завоювання гідного місця в колективі однолітків;

• пошук близького друга;

• налагодження відносин із однолітками протилежної статі.

Прагнення займати гідне місце, тобто користуватися повагою і визнанням у групі однолітків, є одним з найсильніших мотивів поведінки підлітка. Це необхідний для нього атрибут початку дорослості. Тому якщо з будь-яких причин йому не вдається досягти бажаного статусу в класі або спортивній команді, то він шукатиме будь-яку іншу групу однолітків, аж до асоціальної, лише б задовольнити цю потребу. Нерідко підлітки вдаються до потворних форм самоствердження в групі. Наприклад, шестикласник на перерві перед уроком фізичної культури забирається на самий верх гімнастичної стінки і стрибає звідти на підлогу, ризикуючи отримати травму, лише заради того, щоб справити враження на однокласників.

Дієвість аналогічних спроб підвищити свій авторитет в колективі великою мірою залежить від сталих у ньому групових норм і цінностей, носіями яких звичайно являються лідери підліткових груп. Якщо лідери не занадто розбірливі в етичному відношенні, то такий спосіб сповна може допомогти підлітку поліпшити своє становище в групі (саме подібним шляхом найчастіше самоутверджуються в асоціальних групах). І навпаки, якщо лідируючі позиції в групі займають хлопці із високими інтелектуально-етичними цінностями, то такі способи самоутвердження будуть засуджені.

Звідси слідують дуже важливі висновки для педагога. По-перше, про можливість ефективно впливати на формування особистості підлітка не прямо, а через групу однолітків, а по-друге, про необхідність приділяти пильну увагу формуванню колективу класу або спортивної команди, вивчати виникаючі в ньому угруповання, управляти їх ієрархією і висуненням лідерів.

Що стосується близького друга, то його підліток звичайно вибирає із однолітків своєї статі. Причому від такого друга немає жодних секретів. З ним вільно обговорюються всі проблеми і труднощі, пов’язані з навчанням, заняттями спортом, відносинами з батьками, вчителями, однокласниками, однолітками протилежної статі. Конфронтація хлопчиків і дівчаток, яка чітко виражена на початку підліткового періоду, поступово змінюється інтересом один до одного, що зростає. Підлітків дуже цікавить питання, чи можуть вони викликати симпатію, подобатися представникам протилежної статі. У зв’язку з цим відносини хлопчиків і дівчаток нерідко набувають характеру закоханості. Все, що стосується любові й дружби, для підлітків дуже важливо. Для них це могутній духовний стимул роботи над собою. Тому у всьому, що стосується цих питань, дорослі повинні проявляти виняткову тактовність.

Отже, ми бачимо, що в реалізації прагнення бути дорослим підлітка підстерігає немало труднощів. Далеко не все і не відразу йому вдається. Особливо гостро він переживає невизнання зі сторони дорослих і тому активно прагне до самоутвердження. У зв’язку з тим, що підліток вважає, що має право називатися дорослим, він дуже болюче реагує на будь-яке приниження своєї гідності, тиск. Щоб піднестися у власних очах, він схильний прощати багато недоліків і дещо перебільшувати значення своїх достоїнств. Одночасно з цим підліток стає дуже критичний до дорослих, які оточують його: він немов хоче зменшити “дистанцію” між ними і собою. Школярі цього віку дуже активно обговорюють в своєму середовищі і вчителів, і батьків, і тренерів, деколи дуже точно виділяють і характеризують їх недоліки. Такі складові авторитету, як вік, посада, які були настільки значущі для молодших школярів, тепер майже повністю втрачають свою силу. Педагог може завоювати авторитет у підлітків лише в тому випадку, якщо він хороший фахівець, спеціаліст (знає свій предмет, свою справу) і володіє високими етичними якостями, загальною культурою. Підлітки цінують ерудованого вчителя, цікавого, із вигадкою, почуттям гумору, вимогливого, тактовного, справедливого. Саме такий педагог може стати для підлітків старшим товаришем, духовним наставником.

Якщо поставити питання: “Чого потребує підліток понад усе?”, то в найзагальнішому вигляді на нього можна відповісти так:

• щоб бути належним чином прийнятим у колективі однолітків, займати там гідне місце;

• подобатися, викликати симпатію у однолітків протилежної статі;

• спілкуватися із дорослими на правах рівного;

• перевіряти свої можливості, самоутверджуватися;

• формувати, “ліпити” себе відповідно до певного ідеалу.

Всі ці потреби підліток задовольняє в різних видах своєї діяльності, зокрема в спорті. Спорт займає суттєве місце в житті підлітків, оскільки допомагає їм вирішувати багато проблем перехідного періоду. Встановлено, що розвиток підлітків-спортсменів відбувається гармонійніше і більшість труднощів підліткової кризи вони долають легше і успішніше, ніж не спортсмени. Правда, тут йдеться про масовий спорт. Підлітки ж, що підійнялися до рівня спорту вищих досягнень, складають абсолютно особливий контингент. У порівнянні зі своїми однолітками вони швидше дорослішають, стають самостійними і незалежними, не відчувають нестачі в особистісному визнанні, мають більше можливостей для самоутвердження. Разом з тим у них існують свої труднощі, які пов’язані з відривом від сім’ї, пропусканням занять у школі, організацією свого часу, випробування славою та інші.