2. Методи педагогічної психології.

Наука не може розвиватися, якщо не буде постійно поповнюватись все новими і новими фактами. Ці факти служать не тільки джерелом нових теорій, але і єдиним об’єктивним критерієм правильності наукових положень. Тому успішний розвиток науки можливий тільки в тому випадку, якщо вона використовує науково - обґрунтовані методи отримання, накопичення та систематизації фактів.

Метод в буквальному розумінні слова перекладається з латинської як “шлях дослідження”. Як наукове поняття метод в широкому розумінні слова означає шлях до досягнення певної мети, у вузькому – спосіб вирішення якого – небудь завдання в інтересах пізнання явищ та закономірностей природи і суспільного життя.

В педагогіній психології використовуються наступні методи педагогічних дослідженнях:

Організаційні методи – відповідають за стратегію проведення наукового дослідження. Вони сприяють чіткому та більш ефективному проведенню педагогічних досліджень. Організаційні методи поділяються на :

• порівняльний – порівнювати можна окремих людей, команди, групи; але порівняння повинно бути коректним ( відповідність об’єктів дослідження за віком, статтю, рівнем фізичного розвитку і т.п.);

• лонгітюдний – дослідження проводиться на одному і тому ж об’єкті, по одним і тим же методикам, через рівні проміжки часу (результатом дослідження є динаміка протікання та розвитку досліджуваного явища);

• комплексний – дослідження проводиться по ряду методик, які доповнюють одна одну і знаходяться в одному напрямку роботи;

• змішаний – дослідження може бути одночасно порівняльним, лонгітюдним та комплексним, або випадає один з трьох вище названих методів.

Емпіричні дослідження, що базуються на методі наукового спостереження, методі опитування, тестування або педагогічному експерименті опираються на певну теоретичну концепцію. Тому не можна провести чітку грань між теоретичними та емпіричними дослідженнями і відповідними їм методами. Такі засоби пізнання, як аналіз, синтез, абстракція, порівняння, узагальнення, конкретизація , індукція, дедукція, являються складовою частиною як емпіричних так і теоретичних досліджень в педагогіці.

Види емпіричних досліджень:

Педагогічне спостереження представляє собою послідовний аналіз та оцінку індивідуального методу організації навчально-виховного процесу без втручання експериментатора в хід цього процесу. Воно відрізняється від побутового спостереження наступними чинниками:

• планомірністю та конкретністю об’єкта спостереження;

• наявністю специфічних прийомів реєстрації явищ і фактів за якими ведеться спостереження ( спеціальних протоколів, умовних знаків при записах і т.п.);

• наступною перевіркою результатів спостереження.

Педагогічне спостереження як і будь - який інший метод наукового дослідження має свої позитивні та негативні сторони, які наведені в таблиці 1.

Tаблиця 1.

Переваги та недоліки педагогічного спостереження

Переваги	Недоліки
оцінка великої кількості деталей “живого” педагогічного процесу фіксація події безпосередньо в момент її протікання використання для оцінки віддалених наслідків фізичної підготовки отримання фактичних даних про події, а не думка інших осіб про ці події незалежність від вміння піддослідних оцінювати свої дії	наявність суб’єктивізму в оцінці педагогічних явищ та фактів з боку експериментатора недоступність спостереженню деяких сторін діяльності курсантів та викладача відносно мала вибірка досліджуваних пасивність дослідника та неможливість активізувати об’єкт вивчення

Враховуючи переваги та недоліки, педагогічне спостереження корисно використовувати в наступних випадках:

1. Якщо необхідно отримати інформацію про педагогічний процес в “чистому “виді , без привнесення в нього невластивих йому елементів.

2. Коли необхідно зібрати первинну інформацію, яка не вимагає великої вибірки.

3. Якщо слід дати педагогічну оцінку фактам, отриманих за допомогою інших методів ( наприклад, хронометраж або анкетування ).

4. Коли необхідно провести “ розвідку” з метою уточнення гіпотези і методики дослідження.

5. Коли на заключному етапі дослідження необхідно перевірити ефективність педагогічних рекомендацій, розроблених на основі використання інших методів.

При проведенні педагогічних спостережень виникають труднощі. Вони як правило є багатопланові:

• по-перше, природне прагнення до достовірної інформації у багатьох викликає сумнів в об’єктивності результатів дослідження ( результати будь-якого спостереження – це не лише фіксація педагогічного явища, але і розуміння і тлумачення його дослідником);

• по-друге, оскільки педагогічна практика може оцінити лише завершене спостереження, перед дослідником постають два завдання: підготувати себе як спостерігача-дослідника та розробити методику дослідження;

• по –третє, дослідник повинен передбачати реакцію учнів і педагога на сам факт спостереження за їх діяльністю;

• по-четверте, як метод дослідження спостереження повинно мати вибірковість; основною умовою його є створення кодованих одиниць спостереження, які доступні безпосередньому спостереженню та реєстрації дій , в яких проявляється педагогічне явище, що дослідника цікавить.

Об’єктами педагогічного спостереження можуть бути :

завдання навчання та виховання; засоби фізичної підготовки, їх місце в занятті; методи навчання та виховання; поведінка курсантів та викладача; характер та величина навантаження; декотрі елементи виконання техніки фізичних вправ; величина просторових пересувань курсантів або знарядь : довжина розгону, дальність польоту м’яча і т.п.; кількісна сторона процесу: кількість гребків плавця , число кроків бігуна і т.п.

Види педагогічних спостережень:

1. По кількості взаємопов’язаних педагогічних явищ що підлягають спостереженню:

а) проблемні спостереження – спостереження за кількома взаємопов’язаними педагогічними явищами;

б) тематичні спостереження - характеризуються більш вузькими рамками об’єкту спостереження.

2. По степені визначеності програми спостереження можуть бути:

а) попереднім – не має чіткої програми;

б) основним – має чітко розроблену програму і техніку фіксування результатів.

3. По стилю (формі) спостереження діляться на:

а) включене (“зсередини”) – передбачає активну участь самого дослідника в тому процесі, який він повинен аналізувати та оцінювати ;

б) невключене ( “ззовні” ) – дослідник спостерігає зі сторони, являючись лише свідком того що відбувається;

4. По степені поінформованості піддослідних про те, що за ними ведеться спостереження:

а) відкрите – піддослідні знають що за ними ведеться спостереження;

б) скрите (“інкогніто”) - піддослідні не знають що за ними ведеться спостереження.

5. По часовій ознаці спостереження діляться на :

а) безперервне – тривалість спостереження відповідає тривалості явища яке вивчається;

б) перервне (часткове) – вивчається не все явище , а лише його певні (основні) етапи.

Самоспостереження, або спостереження та фіксація особистих психічних процесів і станів дає результати, які в значній мірі неадекватні дійсності. Причини відмінностей самооцінки особистості від реалій носять пізнавальний та мотиваційний характер. Перші з них пов’язані з незнанням особистої психіки і виникають по наступним основним причинам:

а) низький інтелектуальний та культурний рівень;

б) відсутність навичок самоспостереження та спеціальних знань;

в) використання неправильних еталонів ( наприклад, порівняння себе з оточуючими людьми, а не з усією популяцією.

Різна мотивація досліджуваних може бути джерелом похибки відповідей або в сторону соціальної бажаності (дисимуляції), або в сторону підкреслення своїх дефектів ( агравація і симуляція). Мотиваційні похибки мають свідомий і несвідомий характер. Перші можуть привести до повної відмови до співробітництва , грубим помилкам і абсолютно випадковому характеру відповідей. Ефект несвідомих помилок менш важливий і легше коректується.

Педагогічний експеримент – метод , що забезпечує спостереження за змінами психологічних характеристик піддослідних в процесі педагогічного впливу на них.

Експеримент дає змогу реєструвати факти, розкривати закономірності, механізми, динаміку, тенденції психічного розвитку, становлення особистості, виявляти можливості для оптимізації цього процесу. Саме цей метод сприяє поєднанню психологічних досліджень з педагогічним пошуком.

Розрізняють наступні види експерименту:

а) природній – проводиться звичних природніх умовах життя та діяльності людини. Часто створена в експерименті ситуація може залишатись поза усвідомленням його учасників. В цьому випадку позитивним для дослідження фактором є повна розкутість поведінки досліджуваних. В інших випадках експериментальна ситуація створюється відкрито, самі досліджувані, являючись її учасниками, не здогадуються про її спрямованість ( таке дослідження вимагає особливо детального планування та підготовки). Суттєвим недоліком природнього експерименту є наявність неконтрольованих перешкод, тобто фактори вплив яких не встановлено або не може бути кількісно визначено;

б) лабораторний – проводиться в спеціально організованих штучних умовах, що забезпечують чистоту результатів. Для цього одночасно ліквідується вплив всіх процесів зовні. Однак штучність експериментальної обстановки , що забезпечують частоту і точність результатів, затрудняють практичне їх використання. Тому лабораторний експеримент частіше проводять в теоретичних, ніж в практичних дослідженнях.

У педагогічних дослідженнях активно використовують опитувальні методики: анкетування, бесіда, інтерв’ю.

Анкетування – це метод збору фактів на основі письмового самозвіту досліджувальних за спеціально складеною програмою. Його застосовують для одержання інформації про типовість певних явищ навчально-виховного процесу. Анкетне опитування проводять для з’ясування біографічних даних, поглядів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок та особистісних рис опитування. Залежно від характеру інформації та способів її отримання використовують такі типи анкетного опитування:

• суцільне (охоплюють великі групи населення) та вибіркові ( здійснюють опитування певної групи учасників);

• усне ( за типом інтерв’ю ) та письмові ( робота з бланковими анкетами);

• індивідуальне та групове ;

• очне ( безпосереднє опитування) та заочне ( поштою, телефоном, тощо).

За формою анкети бувають :

• відкриті – анкети, в яких інструкція не обмежує способу відповіді на запитання;

• закриті – анкеті, що мають варіанти відповідей, з яких потрібно вибрати одну;

• напіввідкриті – передбачають не тільки можливість скористатися однією з наведених відповідей, але й запропонувати свою;

• полярні – анкети, що виявляють стандартизований набір якостей особистості, ступень виразності яких може буде оцінений за бальною шкалою.

За змістом питання анкети поділяють на :

• прямі, коли зміст запитань і об’єкт інтересу збігаються ( Чому ви обрали педагогічну професію?);

• не прямі - коли зміст запитань і об’єкт інтересу дослідника різні ( з ким із своїх товаришів ви б хотіли разом сидіти на заняттях ?).

При створенні анкети важливо дотримуватись наступних вимог:

а) питання повинні точно характеризувати явища, а очікувані відповіді на них бути достовірними;

б) питання повинні бути як прямими, та і не прямими: як закритими, так і відкритими;

в) питання не повинні містити в собі підказок, а також неоднозначного розуміння їх змісту;

г) питання повинні давати достатній простір для відповідей;

д) питання повинні містити контрольні комбінації: прямі, опосередковані, особисті та безособові запитання.

е) питання повинні передбачати попередню перевірку розуміння запитань на великій кількості досліджуваних і корегування змісту анкети.

Надійність даних анкетного опитування перевіряють повторним опитуванням за тією ж процедурою тих самих осіб ( визначається стійкість інформації), а також контролем даних анкетного опитування за допомогою інших методів. Перевага анкетування в тому, що воно є порівняно економним методом збору даних, дає змогу їх аналізувати й обробляти за допомогою статистики. Особливо ефективний цей метод при масових опитуваннях.

Бесіда – метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовника інформацію, що цікавить педагога, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань.

Бесіда потребує особливої душевної чуйності, уміння слухати й одночасно вести розмову у передбаченому руслі, розпізнавати емоційні стани співбесідника, миттєво реагуючи на будь-які зміни, фіксувати зовнішні прояви внутрішнього стану ( жести, міміку, пози, тощо).

Для ефективного проведення бесіди необхідно визначити мету, розробити план, з’ясувати які питання є основними, а яки додатковими, створити сприятливу доброзичливу атмосферу для відвертої розмови, беручи до уваги вікові та індивідуальні особливості співбесідників, виявляти педагогічний такт, запротоколювати бесіду.

Інтерв’ю - метод отримання інформації за допомогою усного опитування. Воно допомагає одержати інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів; дає змогу вести спостереження за їх психологічними реакціями. Воно ефективно у тих випадках, коли дослідник впевнений в об’єктивності відповідей опитуваного. Під час інтерв’ю дослідник ставить сформульовані наперед запитання у певній послідовності й записує відповіді на них. При проведенні інтерв’ю слід подбати про усунення або хоча б зниження впливу “ третіх осіб” , присутність яких може змінити психологічний контекст інтерв’ю, спричинити нещирі відповіді респондентам.

За ступенем формалізованості інтерв’ю бувають:

а) вільні – не регламентовані темою, формою бесіди ( тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації питань);

б) стандартизовані – близькі за формою до анкети із закритими запитаннями;

в) напівстандартизовані – поєднують в собі особливості двох попередніх.

На інтерв’ю впливає місце, конкретні обставини, тривалість його проведення . Респонденти краще погоджуються на коротке інтерв’ю. Результати інтерв’ю порівнюють з даними, отриманими за допомогою інших методів дослідження (анкет, спостережень, тощо).

Тестування - метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень.

До нього вдаються для стандартизованого визначення індивідуальних відмінностей особистості. Тестові методи використовують у трьох сферах:

1. в освіті;

2. при виборі професії та професійній підготовці;

3. при психологічному консультуванні й психотерапії.

Тестові методики дають змогу з певною ймовірністю визначити рівень розвитку в індивіда психологічних властивостей ( пам’яті, мислення, уяви та інше), особистісних характеристик, ступень готовності до певної діяльності, засвоєння знань і навичок тощо. За функціональною ознакою ( призначення тестів щодо предмета дослідження) розрізняють:

• тести інтелекту - методики психологічної діагностики, призначені для виявлення розумового потенціалу індивіда ;

• тести креативності – сукупність методик для вивчення та оцінювання творчих здібностей особистості;

• тести досягнень – методики, за допомогою яких визначають ступень конкретних знань, навичок, умінь особистості;

• особистісні тести – методики психодіагностики, за допомогою яких визначають різні якості особистості та її характеристики: уподобання, цінності, ставлення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні властивості, типові форми поведінки;

• проективні тести – методики, скеровані на виявлення певних психічних властивостей людини. Вони передбачають стимули, реагуючи на які, людина виявляє найхарактерніші свої якості. Для цього досліджувані особи пропонують витлумачити події, відновити ціле за деталями, надати сенс неоформленому матеріалу, створити оповідання за малюнком з невизначеним змістом.

Соціометрія - вивчає між особистісні взаємини у малих групах кількісними методами, зосереджуючись на внутрішньо-групових симпатіях і антипатіях; метод вивчення структури й рівня між особистісних емоційних зв’язків у групі.

Сучасна соціометрія найчастіше послуговується двома методами – анкетування та опитуванням, складеними так, що на підставі навіть анонімних відповідей можна було скласти соціоматрицю, яка відобразила б особливості стосунків у групі. Соціометричне опитування суттєво відрізняється від інших видів соціологічного опитування передусім тим, що його цікавить не характеристика респондента, а характеристика взаємин між респондентами.

Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків та міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу вивчити особливості неформальних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати неможливо.

Процедурно соціометрія є поєднанням методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з’ясовують на основі процедур : вибір ( бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом ); відхилення (небажання співпрацювати з іншим); опускання (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).

У процесі соціометричного дослідження складають соціограму – графічне відображення математичної обробки результатів, отриманих за допомогою соціометричного тесту. Соціограма наочно відображає взаємні симпатії та антипатії , наявність соціометричних “зірок” ( осіб, яких обирає більшість), “паріів” ( осіб, від яких всі відвертаються) та проміжні ланки між цими полюсами. Вона дає змогу побачити структуру взаємин у групі, робити припущення щодо стилів лідерства, ступеня організованості групи загалом.

Соціометрію використовують разом з іншими методами, оскільки вона не розкриває мотивів взаємин у групі, а лише відображає їх загальну картину

Аналіз документів представляє собою аналіз різноманітних матеріалів про життя та діяльність окремих осіб або колективів. До документів відносяться продукти праці, матеріали біографій, фото- й кінодокументи, рукописи, щоденники, службові розпорядження і т.п. Аналіз документів служить для дослідників безцінним джерелом об’єктивної інформації

При аналізі документів чітко виділяються два типа досліджень:

1. перспективне – по документам пробують відновити зміни в життєдіяльності людини або колективу після якої-небудь фіксованої події (наприклад, поступлення у ВНЗ);

2. ретроспективне – після фіксації якої-небудь важливої події (наприклад, перемоги у важливих змаганнях) по документам відновлюється шлях індивіда з метою виділити факти , які могли стати причиною такої події.

Методи кількісного-якісного аналізу використовують для обробки та інтерпретації отриманих результатів педагогічного дослідження.

Для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослідження, використовують математичні методи. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опрацюванні великої кількості емпіричних даних. У педагогічних дослідженнях широко використовують такі їх види:

• метод реєстрування – виявлення певної якості в явищах та її кількості;

• метод ранжування - класифікація даних у певній послідовності, визначення місця в цьому ряду;

• метод моделювання – створення і дослідження моделей;

• статистичні методи – методи математичної статистики, що використовуються для опрацювання експериментальних даних з метою підвищення обґрунтованості висновків.

Завдяки математичним методам описують кількісні характеристики педагогічних явищ, визначають оптимальні умови управління навчально-виховним процесом.

Метод рейтингу полягає в оцінюванні діяльності, її окремих аспектів компетентними експертами, здатними вирішувати творчі завдання, контролювати процес експертизи, виявляти наукову об’єктивність, аналітичність, широту і конструктивність мислення, самокритичність, мати власну думку і вміти її обстоювати. За допомогою рейтингу відбувається первинна класифікація соціально-психологічних об’єктів за ступенем вираження загальної для них властивості – експертних оцінок.

Рейтинг є основою для побудови найрізноманітніших шкал оцінок. Використовують його при оцінюванні популярності окремих особистостей, значущості їх моральних якостей, престижності професій тощо. Наприклад: “Вкажіть по порядку , кому з вашого колективу ви довірили б серйозну справу передусім, у другу чергу, у третю чергу і т.д.?”.