Діалектні групи (наріччя) української мови

Південно-західне наріччя – одне з трьох наріч української діалектної мови. Охоплює говори на території південно-західних областей України, а також на суміжних землях Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі. На півдні й заході межа південно-західного наріччя є одночасно межею з сусідніми мовами; на півночі умовна лінія Володимир-Волинський – Луцьк – Рівне – Новгород-Волинський – Житомир – Фастів відмежовує південно-західне наріччя від північного наріччя; умовна лінія Фастів – Біла Церква – Ставище – Тальне – Первомайськ – Ананьїв – нижня течія Дністра відмежовує південно-західне наріччя від південно-східного наріччя. Південно-західне наріччя об’єднує старожитні говори. У ньому виділяють три групи говорів: 1) волинсько-подільську, об’єднує волинський і подільський говори, що поширені на території історичної  Волині і Поділля; 2) галицько-буковинську, об’єднує наддністрянський, надсянський, гуцульський, покутсько-буковинський говори, що поширені на території історичної Галичини і Буковини; 3) карпатську, об’єднує бойківський, закарпатський і лемківський говори.

Південно-східне наріччя – одне з трьох наріч української діалектної мови, що охоплює говори південно-східних районів Київської області, південних районів Сумської області, Черкаської і Кіровоградської областей (за винятком західних районів), Миколаївської і Одеської (за винятком північно-західних районів), усієї території Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Полтавської, Дніпропетровської, Херсонської областей та Криму. Говірки південно-східного наріччя поширені в суміжних районах Курської, Бєлгородської, Воронезької, Ростовської областей Росії, функціонують серед українських переселенців на Кубані, у Краснодарському та Ставропольському краях, на Поволжі, Далекому Сході, в Сибіру, Казахстані. Північна межа південно-східного наріччя проходить по умовній лінії Коростишів – південніше Києва – Прилуки – Конотоп – і далі по річці Сейму до російської мовної території; на заході по умовній лінії Фастів – Біла Церква – Ставище – Тальне – Первомайськ – Ананьїв – Тирасполь південно-східне наріччя межує з південно-західним; на сході – з південноросійськими говірками. Південно-східне наріччя об’єднує три говори: середньонаддніпрянський, слобожанський та степовий, з яких лише перший належить до говорів давньої формації, а два інші – пізнішого утворення.

Північне наріччя, поліське наріччя – одне з трьох наріч української діалектної мови, поширене в північній частині України. Охоплює північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Сумської областей та Чернігівську область. На півночі межує з білоруськими говірками, на сході – з російськими, на півдні – з говірками південно-східного і південно-західного наріч, на заході – з польськими говірками. Північне наріччя поділяється на три говори: східнополіський (лівобережнополіський), середньополіський (правобережно-поліський) і західнополіський (волинсько-поліський).

Говори південно-східних діалектів

Середньонаддніпрянський говір – один з архаїчних говорів південно-східного наріччя, його генетичне ядро. Поширений у південно-східних районах Київської області, південно-західних районах Сумської області, в Черкаській області (за винятком західних районів), у Полтавській області; межує на півночі із середньополіським і східнополіським говорами поліського наріччя, на сході – зі слобожанським говором, на півдні – зі степовим, на заході – з подільським говором і волинським говором.

Слобожанський говір – один з новожитних говорів південно-східного наріччя української мови. Поширений у південно-східних районах Сумської, північних районах Харківської і Луганської областей, а також на суміжних землях Росії (південні райони Курської, Бєлгородської, Воронезької та північно-західні райони Ростовської областей Росії). Межує на заході із середньонаддніпрянським говором, на півдні – зі степовим говором, на півночі і сході – з російськими говірками.

Степовий говір – один із новожитніх говорів південно-східного наріччя, найпізніший за часом  формування, найбільший за територією поширення. Охоплює Кіровоградську область (за винятком західних районів), Одеську і Миколаївську (за винятком північно-західних районів), південні райони Харківської і Луганської областей, Дніпропетровську, Херсонську, Запорізьку, Донецьку області і Крим, у Краснодарському краї Росії. Межує на півночі із середньонаддніпрянським і слобожанським говорами, на сході – з російськими говірками, на південному заході – з  румунськими і молдавськими говірками, на заході – з подільським говором.