- •1. Предмет психології вищої школи та її завдання.
- •2. Основні категорії психології вищої школи та її зв'язок з іншими науками.
- •3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •4. Методологія науково-психоогічних досліджень.
- •5. Класифікація та загальна характеристика методів психології вищої школи.
- •6. Проблеми вищої освіти України на сучасному етапі розвитку та напрями її реформування.
- •7. Психологічна характеристика пізнавальних процесів у студентському віці.
- •8.Психологічний аналіз особистості викладача вищої школи.
- •9. Психологічна характеристика «я-концепції» студента та особливості її розвитку у процесі навчання.
- •10. Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини
- •11. Суперечливості та кризи студентського віку і шляхи їх вирішення.
- •12.Психологічна сутність самовизначення особистості.
- •13.Мораль як регулятивний чинник поведінки особистості.
- •15. Делінквентної поведінки студентської молоді, її причини та шляхи подолання ( є різновидом девіантної поведінки).
- •16.Зміст, причини та подолання суїцидальної поведінки студентської молоді.
- •17.Причини, подолання та профілактика алкоголізму та куріння у молодіжному середовищі внз.
- •18.Причини,подолання та профілактика комп’ютерної адикції та ігрозалежності у студентському середовищі.
- •19.Психологічні особливості студентської молоді з аддиктивними формами поведінки
- •20.Здоров’я і здоровий спосіб життя студентської молоді
- •21/Характеристика, структура, причини та подолання конфліктів у студентському середовищі.
- •22.Адаптація студентів-першокурсників до навчання у вищій школі
- •23.Особливості адаптації іноземних студентів до навчання у вищій школі.
- •24Проблема профорієнтації старшокласників і профвідбору абітурієнтів до вищого навчального закладу.
- •25.Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її особливості і функції.
- •26. Аналіз студентської молоді залежно від мотивів обрання нею професії (спеціальності) і здобуття вищої освіти.
- •27. Динаміка проблем і завдань розвитку студента протягом навчання його у вузі.
- •28.Професіоналізація як новоутворення студентського віку
- •29.Етапи розвитку студентської академічної групи.
- •30.Методи вивчення міжособистісних стосунків у студентській групі
- •31. Порівняльна характеристика лідерства та керівництва.
- •32.Роль куратора студентської академічної групи у її становленні та функціонуванні.
- •33.Студентська група та особливості її групової динаміки.
- •34.Психологічна характеристика студентського колективу та його вплив на формування особистості студента.
- •35.Психологічна служба внз, її функції, робота і значення.
- •36.Психологічна сутність учіння студента. Дія механізму творчості
- •37.Шляхи розвитку творчих можливостей студентів.
- •38.Психологічна характеристика самоактуалізованої особистості.
- •39. Втома та перевтома у навчальній діяльності студентів
- •40.Психологічні передумови та показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності.
- •41.Причини неуспішності студентів та шляхи їх подолання.
- •42.Роль та особливості проявів емоційно-вольової сфери студентів у професійному навчанні.
- •43.Характеристика мотиваційної сфери студента.
- •44.Шляхи розвитку мотивації студентів у процесі навчання.
- •45.Мотиваційні тенденції студента: прагнення до успіху та уникнення невдач та їх вплив на процес навчання.
- •46. Самооцінка та її значення у навчальній діяльності студента. Шляхи формування позитивної самооцінки студентів.
- •47. Психологічні особливості професійної адаптації викладачів внз.
- •48. Зміст та компоненти професійної готовності викладача до діяльності.
- •49. Психологічна сутність професіоналізму діяльності викладача.
- •50.Професійна спрямованість викладача, її види та роль у професійній діяльності.
- •51. Педагогічні здібності, їх структура та рівні.
- •52. Психологічна характеристика когнітивної сфери викладача.
- •53. Стилі діяльності викладача та ефективність навчання студентів.
- •54. Сутність, види та роль рефлексії у професійній діяльності викладача.
- •55. Рушійні сили розвитку особистості студента.
- •56.Психологічні способи впливу викладача на студента.
- •57.Психологічні типи викладачів та оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •58.Сутність та види індивідуального стилю діяльності викладача
- •59.Психологічна сутність авторитету викладача.
- •60.Види діяльності викладача та їх психологічна характеристика.
- •61.Психологічні механізми виховання студентської молоді.
- •62. Мета та особливості виховання у вищій школі
- •63.Взаємозвʼязок виховання та самовиховання студентської молоді.
- •64.Сутність самовиховання і саморозвитку майбутнього фахівця із вищою освітою.
- •65.Цілі та аспекти професійно-педагогічного спілкування у вищій школі
- •66.Психологічні механізми взаєморозуміння у педагогічному спілкуванні
- •67.Психологічні бар’єри педагогічного спілкування та шляхи їх подолання.
- •68. Причини та види конфліктів у вищій школі.
- •69.Структура та функції педагогічного конфлікту у вищій школі
- •70. Динаміка розвитку педагогічного конфлікту та його типи.
- •71.Шляхи подолання педагогічного конфлікту в системі «викладач-студент».
- •72.Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів.
- •73. Психологічна культура слухання у педагогічному спілкуванні.
- •74.Психологічна культура говоріння у педагогічному спілкуванні.
- •75. Невербальні засоби у педагогічному спілкуванні.
- •76.Психологічна характеристика стилів педагогічного спілкування та їх вплив на навчально-професійну діяльність студентів.
- •77.Психологічна культура викладача внз.
- •78.Психотехнології збереження професійного здоров’я викладача.
- •79.Стрес та його прояви у навчальній діяльності студентів.
- •80.Стресові фактори роботи викладача внз.
- •81. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.
- •82 .Маніпулювання та актуалізація у педагогічному спілкуванні.
- •83. Екстра та інтроверти їх психологічна характеристика, особливості взаємодії.
- •84. Психотипологічні функції соціонічних типів та соціонічна модель типу.
- •85.Види взаємовідношень між соціонічними типами.
- •86. Сумісність та квадральні відносини типів.
- •87. Роль соціоніки у забезпеченні оптимальної педагогічної взаємодії.
83. Екстра та інтроверти їх психологічна характеристика, особливості взаємодії.
Емоційність проявляється в різній мірі нервовим збудженням особистості, динаміці її емоцій та почуттів, які характеризують відношення до навколишнього світу. На початку 20-х років XX ст. швейцарський психіатр К.-Г. Юнг запропонував характеризувати психологічні особливості індивідууму через поняття «екстраверсія»-«інтроверсія».
Екстраверсія — це зосередження інтересів особистості на зовнішніх об'єктах, інколи навіть за рахунок власних інтересів, приниження особистого значення. Екстравертам властива імпульсна поведінка, активність у жестах, висока ініціативність (інколи лишня), соціальна адаптивність, контактність, відкритість.
Інтроверсія - зосередження особистості на своїх власних інтересах, своєму внутрішньому світі. Інтроверти своїм інтересам надають особливого значення, ставлять їх на перше місце. Вони не контактні, замкнуті, для них характерна соціальна пасивність, здатність до самоаналізу, досить складна соціальна адаптація.
Поєднання екстраверсії-інтроверсії з емоціональними характеристиками визначають темперамент особистості.
Екстраверти — це тип особистості (або поведінки), що орієнтований у своїх проявах зовнішній світ, на оточуючих.
Для екстравертів характерна поведінка, при якій людина прагне до:
· Спілкуванню з людьми,
· Увазі з боку оточуючих,
· Участі у публічних виступах,
· Участі в багатолюдних заходах і вечірках.
Екстраверти отримують стимул до існування від зовнішнього світу — від дій, людей, місць та речей. Тривалі періоди бездіяльності, внутрішнього споглядання, самотності або спілкування тільки з однією людиною позбавляють їх відчуття сенсу життя. Тим не менше, навіть екстравертам необхідно чергувати періоди гарячкової активності з відпочинком. Екстраверти можуть багато чого запропонувати нашому суспільству: вони легко самовиражаються, сконцентровані на результатах, воліють перебувати в натовпі і діяти.
Екстраверт може бути чудовим тамадою, організатором (часто на громадських засадах), урядовцем, керівником, артистом чи конферансьє.
Інтроверти — тип особистості, орієнтований «всередину» або «на» себе. Інтровертність — зовсім не те, що сором'язливість або відчуженість, це не патологія. Для інтровертів характерна поведінка, більш пов'язана з комфортною самітністю, внутрішніми роздумами і переживаннями, творчістю або спостереженням за процесом. У типології Леонгарда, екстраверт — особистість безвільна, піддана впливу з боку, в той час як інтроверт — навпаки, особистість вольова. Інтроверти стримані, педантичні, пунктуальні, небагатослівні. Це категорія людей, які перш ніж сказати, все ретельно обдумують, і тільки потім, можливо, вирішують вербалізувати інформацію. Завдяки своїй вдумливості, розважливості та спокою інтроверти полюбляють вникати в суть речей.
Найважливіша відмінна риса інтровертів полягає в джерелі енергії: інтроверти черпають енергію зі свого внутрішнього світу ідей, емоцій і вражень. Вони консервують енергію. Зовнішній світ швидко викликає у них неприємні відчуття. Це може виявлятися в нервовості або, навпаки, в апатії. У будь-якому випадку їм необхідно обмежувати соціальні контакти, щоб не опинитися повністю спустошеними. Тим не менше інтровертові потрібно доповнити час, проведений на самоті, часом, коли вони виходять у зовнішній світ, інакше вони можуть втратити відчуття перспективи і взаємозв'язок з іншими людьми. Інтроверти, здатні врівноважувати свої енергетичні потреби, володіють стійкістю і завзятістю, можуть дивитися на речі незалежно, глибоко зосереджуватися і творчо працювати.
