80.Стресові фактори роботи викладача внз.

Основні труднощі в діяльності викладача пов'язані з виникненням емоційної напруженості, різних страхів. Все це викликає стан стресу.

Поняття стресу широко відомо навіть за межами психологічної науки, воно було уведено відомим канадським лікарем і біологом Гансом Сельє і його можна визначити як "стан неспецифічної напруги, що виникає під впливом суб'єктивно значимих впливів".

Слід розрізняти поняття стресу (неспецифічні, біохімічні зміни в організмі) та стресори (фактори, що викликають стрес). Вони суб'єктивно значимі, тобто специфічні для кожної людини й залежать від ситуації.

Стрес має три стадії:

1.тривога як реакція на виниклий стресор;

2.стабілізація, або пристосування до нових умов;

3.стадія виснаження, вона має місце, якщо нові стресогенні умови занадто тривалі або важкі.

Ознаки стрессу: стрес звичайно викликається короткочасними й довгостроковими стресорами. До короткочасного відносяться невдачі, відволікання уваги, страхи, біль, дефіцит часу; до довгострокових – конфліктні ситуації, небезпечна робота, ізоляція, тривалі нервово-психічні перевантаження.

Стресогенні фактори в педагогічній діяльності

Поряд зі стресогенними факторами, загальними для всіх людей, у діяльності викладача присутній ряд професійних стрес-факторів: відповідальність, необхідність бути об'єктом спостереження й оцінювання, постійно підтверджувати свою компетентність, а також тимчасова мінливість діяльності. Останній фактор потрібно виділити не тільки тому, що він пов'язаний з найбільш яскравою відмінною рисою викладацької діяльності, але й тому, що його дія з роками підсилюється, якщо викладач не виробляє свою індивідуальну стратегію поводження.

Суть тимчасової мінливості діяльності полягає в тім, що викладач повинен у певний день тижня в певний час бути готовим (тобто внутрішньо налаштованим) до контакту з певною аудиторією (всі студентські групи різні), до розкриття, поясненню певної теми.

Стрес - це передумова перебудови й пристосування до нових умов діяльності. Як тільки змінюється зовнішнє середовище, так відразу виникає стрес того або іншого ступеня напруженості. У роботі викладача подібна мінливість є складовою частиною діяльності, тому можна сказати, що стрес - це його перманентний стан.

Основна психологічна проблема в діяльності викладача – це періодично виникаючий стан напруженості, пов'язаний з необхідністю внутрішнього настроювання на певне поводження, мобілізації всіх сил на активні й доцільні дії.

На сьогодні у Міжнародній класифікації хвороб навіть виявлено окремий стан - "професійний стрес". Один із наслідків тривалого професійного стресу - синдром емоційного згорання - стан фізичного, емоційного і розумового виснаження фахівця. Факторами, які викликають стрес у викладачів ВНЗ, є непорозуміння зі студентами, колегами по роботі, несправедливе ставлення до них із боку керівництва, домашні негаразди та багато інших. На цьому фоні розвивається цілий спектр захворювань.

81. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.

Проблема виховання майбутнього фахівця з вищою освітою набуває зараз особливої актуальності і гостроти. Річ у тім, що технічний прогрес автоматично не веде до духовного прогресу, наслідком чого є загострення глобальних проблем людства: небезпека екологічної катастрофи, загроза світової атомної війни, поширення міжнародного тероризму та ін.

Сьогодні пріоритетом розвитку суспільства повинно стати духовне вдосконалення людини задля переходу людства на новий виток еволюційного розвитку: від людини розумної (Homo Sapiens) до людини моральної, духовної (Homo Moralis). Тому зараз метою виховання молодої людини в усьому світі стає її духовне зростання, моральне становлення, культурне збагачення. Так, наприклад, у системі освіти Японії взято курс на моральне виховання молоді, виховання в неї творчості, обов’язку і відповідальності. Американська система освіти ставить своїм завданням виховати в молоді навички соціальної поведінки, компетентності, емоційної гнучкості.

В Європі 2005 рік був проголошений роком громадянської освіти, яка спрямована на виховання демократичної громадянської грамотності (політичної, правової, економічної та соціальної). Ця грамотність передбачає три елементи засвоєння: 1) знання – розуміння; 2) уміння -навички; 3) настанови – цінності.

У зв’язку з цим згадаємо, що криза освіти в усіх країнах виявляється у втраті людиною духовності, смислових настанов, у розмитості в свідомості молоді поняття громадянського обов’язку, патріотизму й соціальної відповідальності. Кризовий стан сучасної освіти в Україні посилюється також дуже нестабільним політичним і соціально-економічним життям, нестійким і суперечливим соціальним середовищем, руйнуванням багатьох соціальних і міжособистісних зв’язків, різким падінням рівня культури, моральності, духовності та ін.

Соціальні орієнтири багатьох людей звернені в бік ненаситного матеріального збагачення на шкоду справжніх цінностей і знань. Зрозуміло, що ці сторони життя, як і інші чинники, також впливають на результати виховання. Тому й поставлено завдання запроваджувати в мережі освіти гуманістичну виховну традицію – демократичну, відкриту, але з системою самоуправління і саморегулювання.

Життєві смисли людини можуть бути знайдені в культурі. Культура складається зі знань, вірувань, моральності, мистецтва, законів, звичаїв, що засвоює людина як член певного суспільства. Культура – це та сфера людської діяльності, яка з прадавніх часів поєднувала людей, консолідувала народи, допомагала краще зрозуміти один одного. Для неї не існує ніяких меж, бо її ідеї універсальні. Історична особливість сьогодення полягає в зростанні культурного взаєморозуміння між народами та окремими людьми, що веде до взаємного духовного відкриття і взаємопроникнення культур, діалогу між ними, взаємозбагачення загальнолюдськими цінностями за умови збереження і розвитку національної самобутності. У зв’язку з цим сучасну виховну систему потрібно розглядати як школу діалогу культур.