65.Цілі та аспекти професійно-педагогічного спілкування у вищій школі

Професійно-педагогічне спілкування має соціальний і психологічний зміст. Соціальний зміст педагогічного спілкування визначається тим, що це спосіб передавання форм і змісту соціального досвіду, культури; за¬сіб задоволення потреби людини в іншій людині; передумова психічного розвитку індивіда; чинник формування особистості. Психологічна сут-ність педагогічного спілкування полягає в тому, що воно розкриває пси¬хологічний зміст однієї людини для іншої, завдяки чому взаємозбагачу¬ється духовний світ і викладача, і студента.

Спілкування охоплює такі функції та аспекти:

1) Сприйняття, пізнання і розуміння партнера (соціально-перцептив-на функція).

2) Передача інформації та обмін індивідуальним досвідом (комуніка¬тивна функція).

3) Вироблення спільної стратегії взаємодії, реалізація соціальних ро¬лей та організація сумісної діяльності (інтерактивний аспект).

4) Прояв взаємних оцінних ставлень один до одного, експресивні ре¬акції кожного суб’єкта спілкування, а також індивідуальні переживання ситуації спілкування та реагування на емоційну напругу (емоційно-цін¬нісний аспект).

5) Соціальна самопрезентація (особистісний аспект).

Результатом спілкування є те, що за допомогою різних засобів кому¬нікації встановлюються взаємини, сприятливі для спільної діяльності. Тому всі проблеми управління педагогічним процесом у системі освіти пов’язані зі спілкуванням педагога з учнями, викладача зі студентами.

Професійно-педагогічне спілкування викладача зі студентами має та¬кі цілі:

- інформаційна - взаємний обмін науковою і навчальною інформа¬цією;

- ціннісно-орієнтаційна – передавання суспільно-значущих і профе¬сійно-важливих норм і цінностей;

- регулятивна – переконання, навіювання та інші засоби впливу для регуляції спільної діяльності;

- соціальна – узгодження спільних дій, отримання зворотного зв’яз¬ку про характер стосунків між суб’єктами педагогічної взаємодії;

- спонукальна- мотивація діяльності студента, його психологічна підтримка.

66.Психологічні механізми взаєморозуміння у педагогічному спілкуванні

У психологічній науці взаєморозуміння розглядається як комплексний феномен, який складається, принаймні, з чотирьох компонентів.

По-перше, взаєморозуміння - це узгодження індивідуальних точок зору на об'єкт розуміння - природного явища, соціального події, обговорюваної теми і т.п. Об'єктом розуміння завжди є і фрагмент предметного або віртуального світу і суб'єктивне відображення цього фрагмента.

По-друге, взаєморозуміння обов'язково включає розуміння себе. Подання про іншу людину тісно пов'язане з рівнем власної самосвідомості.

По-третє, обговорюваний феномен включає розуміння партнера зі спілкування. Розуміння суб'єктом іншого - це розуміння цілей, думок, особистісних рис партнера, а також його ціннісно-смисловий позиції.

По-четверте, існує соціально-рефлексивний компонент взаєморозуміння: уявлення суб'єкта про те, як партнер по спілкуванню розуміє його.

Знання механізмів взаєморозуміння допомагає людині орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях, сприяє ефективності спілкування.

Основними механізмами взаєморозуміння є:

ідентифікація;емпатія ;атракція; рефлексія.

Термін "ідентифікація" має кілька значень в соціальній психології. У проблематиці спілкування ідентифікація - це уявний процес уподібнення себе партнеру по спілкуванню з метою пізнати і зрозуміти його думки і представлення. [6; стр.114]

Ідентифікація як основа й інструмент взаєморозуміння. Своє сприйняття і розуміння іншої людина, як правило, будує на базі свого власного життєвого досвіду, в основі якого лежить механізм ідентифікації (від лат. Identificare - ототожнювати), або прирівнювання, уподібнення людей один одному.

Серед механізмів взаєморозуміння виокремлюють ідентифікацію (уподібнення себе іншому) рефлексію (у соціальній психології - механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як їх насправді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи) та емпатію (здатність осягнути емоційний стан та проникнути в переживання іншого).

Щоб досягти під час спілкування взаєморозуміння, необхідно враховувати не лише потреби, інтереси, установки іншого, а й думати про те, як він ставиться до ваших потреб, інтересів, установки якими він бачить ваші індивідуальні особливості, як інтерпретує емоційні реакції й думки. Іншими словами, рефлексія у процесі порозуміння — це подвоєне, дзеркальне взаємовідбиття суб'єкта спілкування одне одного. Ідентифікація як механізм дещо схожої симпатію — так зване афективне "розуміння", що зводиться до виникнення в переживання іншої людини. Розрізняють три склади симпатії: емоційну, що ґрунтується на механізмі наслідування афективних реакцій іншої людини; когнітивну, яка базується на інтелектуальних процесах; прогностичну, що проявляється, здатність людини передбачати афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях.ЕМПАТІЯ (від англ. – співчуваю, вміння поставити себе на місце іншого) – 1) розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи, емоційна чуйність, пристрасне проникнення її проблемами та інтересами; 2) співпереживання, співчуття як спроба індивіда поставити себе на місце іншого, переймання проблемами іншої людини як своїми власними, що спонукає здебільшого до надання допомоги; 3) позараціональне пізнання особистістю внутрішнього світу інших осіб – впочування – як загальнолюдська здатність емоційно відгукуватися на переживання і страждання оточуючих, що має соціокультурне походження і залежить від рівня соціального і духовного розвитку особистості (за А.Фурманом).

Ще одним механізмом розуміння у спілкуванні є міжособистісна атракція . Атракція (від англ. Attract - притягати, залучати ) - це процес формування привабливості якоїсь людини для сприймає , результатом чого є формування міжособистісних відносин. Нині формується розширене трактування процесу атракції як формування емоційно-оцінних уявлень одне про одного і про свої міжособистісних взаєминах (як позитивних , так і негативних ) , свого роду соціальної установки з переважанням емоційно -оцінного компонента.Атракція як механізм соціальної перцепції розглядається зазвичай у трьох аспектах: процес формування привабливості іншої людини; результат даного процесу; якість відносин . Результатом дії цього механізму є особливий вид соціальної установки на іншу людину , в якій переважає емоційний компонент