- •1. Предмет психології вищої школи та її завдання.
- •2. Основні категорії психології вищої школи та її зв'язок з іншими науками.
- •3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •4. Методологія науково-психоогічних досліджень.
- •5. Класифікація та загальна характеристика методів психології вищої школи.
- •6. Проблеми вищої освіти України на сучасному етапі розвитку та напрями її реформування.
- •7. Психологічна характеристика пізнавальних процесів у студентському віці.
- •8.Психологічний аналіз особистості викладача вищої школи.
- •9. Психологічна характеристика «я-концепції» студента та особливості її розвитку у процесі навчання.
- •10. Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини
- •11. Суперечливості та кризи студентського віку і шляхи їх вирішення.
- •12.Психологічна сутність самовизначення особистості.
- •13.Мораль як регулятивний чинник поведінки особистості.
- •15. Делінквентної поведінки студентської молоді, її причини та шляхи подолання ( є різновидом девіантної поведінки).
- •16.Зміст, причини та подолання суїцидальної поведінки студентської молоді.
- •17.Причини, подолання та профілактика алкоголізму та куріння у молодіжному середовищі внз.
- •18.Причини,подолання та профілактика комп’ютерної адикції та ігрозалежності у студентському середовищі.
- •19.Психологічні особливості студентської молоді з аддиктивними формами поведінки
- •20.Здоров’я і здоровий спосіб життя студентської молоді
- •21/Характеристика, структура, причини та подолання конфліктів у студентському середовищі.
- •22.Адаптація студентів-першокурсників до навчання у вищій школі
- •23.Особливості адаптації іноземних студентів до навчання у вищій школі.
- •24Проблема профорієнтації старшокласників і профвідбору абітурієнтів до вищого навчального закладу.
- •25.Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її особливості і функції.
- •26. Аналіз студентської молоді залежно від мотивів обрання нею професії (спеціальності) і здобуття вищої освіти.
- •27. Динаміка проблем і завдань розвитку студента протягом навчання його у вузі.
- •28.Професіоналізація як новоутворення студентського віку
- •29.Етапи розвитку студентської академічної групи.
- •30.Методи вивчення міжособистісних стосунків у студентській групі
- •31. Порівняльна характеристика лідерства та керівництва.
- •32.Роль куратора студентської академічної групи у її становленні та функціонуванні.
- •33.Студентська група та особливості її групової динаміки.
- •34.Психологічна характеристика студентського колективу та його вплив на формування особистості студента.
- •35.Психологічна служба внз, її функції, робота і значення.
- •36.Психологічна сутність учіння студента. Дія механізму творчості
- •37.Шляхи розвитку творчих можливостей студентів.
- •38.Психологічна характеристика самоактуалізованої особистості.
- •39. Втома та перевтома у навчальній діяльності студентів
- •40.Психологічні передумови та показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності.
- •41.Причини неуспішності студентів та шляхи їх подолання.
- •42.Роль та особливості проявів емоційно-вольової сфери студентів у професійному навчанні.
- •43.Характеристика мотиваційної сфери студента.
- •44.Шляхи розвитку мотивації студентів у процесі навчання.
- •45.Мотиваційні тенденції студента: прагнення до успіху та уникнення невдач та їх вплив на процес навчання.
- •46. Самооцінка та її значення у навчальній діяльності студента. Шляхи формування позитивної самооцінки студентів.
- •47. Психологічні особливості професійної адаптації викладачів внз.
- •48. Зміст та компоненти професійної готовності викладача до діяльності.
- •49. Психологічна сутність професіоналізму діяльності викладача.
- •50.Професійна спрямованість викладача, її види та роль у професійній діяльності.
- •51. Педагогічні здібності, їх структура та рівні.
- •52. Психологічна характеристика когнітивної сфери викладача.
- •53. Стилі діяльності викладача та ефективність навчання студентів.
- •54. Сутність, види та роль рефлексії у професійній діяльності викладача.
- •55. Рушійні сили розвитку особистості студента.
- •56.Психологічні способи впливу викладача на студента.
- •57.Психологічні типи викладачів та оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •58.Сутність та види індивідуального стилю діяльності викладача
- •59.Психологічна сутність авторитету викладача.
- •60.Види діяльності викладача та їх психологічна характеристика.
- •61.Психологічні механізми виховання студентської молоді.
- •62. Мета та особливості виховання у вищій школі
- •63.Взаємозвʼязок виховання та самовиховання студентської молоді.
- •64.Сутність самовиховання і саморозвитку майбутнього фахівця із вищою освітою.
- •65.Цілі та аспекти професійно-педагогічного спілкування у вищій школі
- •66.Психологічні механізми взаєморозуміння у педагогічному спілкуванні
- •67.Психологічні бар’єри педагогічного спілкування та шляхи їх подолання.
- •68. Причини та види конфліктів у вищій школі.
- •69.Структура та функції педагогічного конфлікту у вищій школі
- •70. Динаміка розвитку педагогічного конфлікту та його типи.
- •71.Шляхи подолання педагогічного конфлікту в системі «викладач-студент».
- •72.Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів.
- •73. Психологічна культура слухання у педагогічному спілкуванні.
- •74.Психологічна культура говоріння у педагогічному спілкуванні.
- •75. Невербальні засоби у педагогічному спілкуванні.
- •76.Психологічна характеристика стилів педагогічного спілкування та їх вплив на навчально-професійну діяльність студентів.
- •77.Психологічна культура викладача внз.
- •78.Психотехнології збереження професійного здоров’я викладача.
- •79.Стрес та його прояви у навчальній діяльності студентів.
- •80.Стресові фактори роботи викладача внз.
- •81. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.
- •82 .Маніпулювання та актуалізація у педагогічному спілкуванні.
- •83. Екстра та інтроверти їх психологічна характеристика, особливості взаємодії.
- •84. Психотипологічні функції соціонічних типів та соціонічна модель типу.
- •85.Види взаємовідношень між соціонічними типами.
- •86. Сумісність та квадральні відносини типів.
- •87. Роль соціоніки у забезпеченні оптимальної педагогічної взаємодії.
58.Сутність та види індивідуального стилю діяльності викладача
В широкому розумінні стиль діяльності — це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різних умовах її здійснення. Вона обумовлюється специфікою самої діяльності, індивідуально-психологічними особливостями п суб'єкта.
Стиль діяльності пов'язаний з стилем саморегуляції: вони розглядаються як взаємопов'язані сторони цілісного індивідуального стилю активності і діяльності людини.
За К. Левіним стилі поведінки відносяться до типу прийняття рішення керівником та визначені три стилі керівництва: авторитарний, демократичний та потурання. В подальших дослідженнях були введені такі визначення, як директивний, колегіальний та дозволяючий. Ці визначення найчастіше використовуються відносно діяльності (поведінки) взаємодії та спілкування. В аналізі стилів виділяють дві сторони: змістовну та технічну, тобто формальну (прийоми, способи).
По відношенню до партнера взаємодії можна визначити характер стилю: від підкорення до партнерства та відсутності спрямованого впливу. При цьому можна побачити, що домінує монологічна чи діалогічна форма спілкування.
Так, за характером включеності в діяльність педагога спілкування, В.А. Кан-Калік диференціював стилі:
— стиль захопленості педагога спільно з учнями творчою діяльністю і є вираженням відношення вчителя до своєї справи, до своєї професії;
— стиль дружнього відношення, яке служить загальним фоном та передумовою успішності взаємодії вчителя з класом (ні в якому разі не переходячи до фамільярного). Товариськість повинна бути педагогічно доцільною, не протирічити загальній системі взаємодії педагога з дітьми.
— стиль спілкування — дистанція, яка є вираженням авторитарного стилю, який позитивно впливає на зовнішні показники дисципліни, організованість учнів, але може призвести до особистісних змін — конформізму, фрустрації, неадекватності самооцінки, зниження рівня домагань.
— стиль спілкування "— залякування та загравання, що є свідченням професійної недосконалості педагога.
На цій основі А.К. Марковою та А.Я. Ніконовою виділені 4 типи індивідуальних стилів, які характеризують сучасного вчителя.
Емоційно-імпровізаційний стиль (Е1С). Вчителя з ЕІС вирізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, але в процесі пояснення у нього відсутній зворотній зв'язок з учнями.
Емоційно-методичннй стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлективністю.
Розмірковуючо-імпровізаційний стиль (РІС). Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процессу.
Розмірковуючо-методичний стиль (РМС). Орієнтуючись переважно на результати навчання і адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель з РМС проявляє консерватизм у використанні засобів педагогічної діяльності.
59.Психологічна сутність авторитету викладача.
Сукупність професіоналізму діяльності та професіоналізму особистості створюють авторитет викладача. Авторитет (лат. auctoritas – влада, вплив) – визнання за викладачем права на прийняття відповідального рішення, яке заслуговує повної довіри. Є така залежність: чим піднесеніше ідеали, тим масштабніша особистість та яскравіший зміст життя, тим вимогливіша особистість до себе і тим вище її авторитет. Авторитетний викладач викликає в багатьох студентів бажання брати з нього приклад. Студенти запозичують у нього його судження, ставлення до праці, навіть особливості поведінки (неусвідомлене наслідування). Авторитетний викладач (куратор) стає також фактором виховання студентського колективу й кожного окремого студента. Вимоги студентів (магістрантів) до викладача:
доброта, чуйність і педагогічний такт;
професійні якості в діяльності;
справедливість у вимогах і в оцінках.
Студенти можуть прийняти моральне виправдання вимогливості педагога до них за умови, якщо він вимогливий до самого себе. Цим пояснюється надмірно критичне ставлення до окремих викладачів, нерозуміння їхніх слабких місць і хиб. Хибний авторитет викладача:
авторитет пригнічення, придушення;
авторитет відстані;
авторитет педантизму;
авторитет резонерства;
авторитет лібералізму;
авторитет байдужості.
Коли викладач по-справжньому авторитетний, будь-яка його сувора оцінка не принижує студента, а викликає в нього бажання усунути хиби, виправити помилку. Якщо висока оцінка чесно відпрацьована в авторитетного викладача, вона підвищує самоцінність студента, вагоміше стають для нього одержані знання, цікавіше стає вчитися в такого викладача. Узагальнений портрет авторитетного викладача (за відгуками студентів):
загальний високий інтелект, широка ерудиція і глибокі знання;
характеризується всіма видами активності: інтелектуально-творчою, соціальною тощо;
здатний до емоційного співробітництва;
коли є протиріччя, бере на себе відповідальність.
Викладачів
