51. Педагогічні здібності, їх структура та рівні.

Педагогічні здібності (за Н.В. Кузьміною) -- це специфічна форма чутливості педагога до суб'єкта діяльності, по-перше, до об'єкта, процесу та результатів педагогічної діяльності... і, по-друге, до учнів, як суб'єктів спілкування, пізнання, праці".

Педагогічні здібності ділять на 2 рівні:

Перцептивно-рефлексивні включають три види чутливості: почуття об'єкта, пов'язане з емпатією, почуття міри чи такту, та почуття приналежності. Ці прояви чутливості є основою педагогічної інтуїції.

Проективні здібності пов'язані з вміннями створення нових, продуктивних способів навчання. Цей рівень включає гностичні, проекційні, конструктивні, комунікативні та організаторські здібності.

Педагогічна система структури педагогічних здібностей включає п'ять структурних елементів (мета, учбова інформація, засоби комунікації, учні і педагоги) та п'ять функціональних елементів (дослідницький, проекційний, конструктивний, комунікативний, організаторський).

Гностична здатність до дослідження об'єкта, процесів і результатів своєї діяльності і способам її перебудови з урахуванням цього знання.

Проективна здатність до способів проектування, відбору і розподілу задач для формування шуканих якостей в особистості учня, знань, навичок, умінь» необхідних у його подальшої діяльності.

Конструктивна здатність до способів композиційної побудови занять, які викликали в учнів інтелектуальний, емоційно піднесений і практичний відгук.

Коммуникативні здібності встановлення з учнями та розвитку педагогічно доцільних взаємовідносин з урахуванням завоювання у них авторитету й довіри.

Організаторські здібності — здібності включення які у різні види діяльності, перетворення колективу, у інструмент виховного на кожну окрему особистість, спонукування самовихованню, самоосвіти,. саморозвитку.

Гоноболін Ф.Н. виділяє 12 здібностей в 4-х групах:

1. Дидактичні: здатності робити навчальний матеріал доступним учням, здатність зв'язувати навчальний матеріал з життям.

2. Рефлексивно-гностичні: розуміння вчителем учня, інтерес до дітей, творчість у роботі, спостережливість до дітей.

3. Інтерактивно-комунікативні: вольовий вплив на дітей, вимогливість, такт, здатність організувати дитячий колектив.

4. Здібності, що характеризують змістовність, яскравість, образність і переконливість мови вчителя.

52. Психологічна характеристика когнітивної сфери викладача.

До когнітивної сфери особистості входять відчуття, сприймання, пам'ять, увага, мислення, уява та мовлення. Доцільно коротко охарактеризувати ці поняття.

Сприймання - це психічний процес відображення в мозку предметів і явищ в цілому, в сукупності всіх їхніх властивостей та якостей при безпосередній дії на органи чуття людини

В основі сприймання лежать відчуття, але сприймання не зводиться до суми відчуттів. Ми сприймаємо, наприклад, класну дошку, а не суму зеленого кольору, твердості, прямокутності. Сприймаючи, ми не лише виокремлюємо групу відчуттів, а поєднуємо їх в цілісний образ, розуміємо його, застосовуючи для цього свій попередній досвід.

Увага - це форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості і зосередженості свідомості на конкретних об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення. Керуючись певними цілями й мотивами, людина спрямовує увагу переважно на необхідні їй об'єкти, зосереджується на них не зважаючи на перешкоди, абстрагується від того, що не пов'язане з метою діяльності, опановує свою увагу. Певною мірою, вона сама організовує, регулює і контролює свою діяльність завдяки увазі, що є властивістю особистості, як свідомої істоти.

Мислення - активна взаємодія суб'єкта з об'єктом, аналітико-синтетична діяльність, що здійснюється шляхом мислитель них дій і операцій. За допомогою мислення студенти можуть розв'язувати задачі, що виникають у процесі навчання. Мислення та розв'язування задач тісно пов'язані один з одним. Розв'язок задачі здійснюється тільки з допомогою мислення, а не інакше. Мисленнєва діяльність необхідна і для самої постановки задач, для виявлення і визнання нових проблем. Мислення потрібно також для засвоєння знань, для розуміння тексту в процесі читання та в побуті.

Пам'ять - форма психологічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду. Пам'ять як сукупність різних блоків і процесів переробки інформації, кожен з яких виконує чітко встановлену роль. Одні блоки виділяють і здійснюють розпізнавання характерних рис інформації, другі - будують когнітивну схему орієнтування в особливостях інформації, треті - здійснюють тимчасове утримання інформації, а четверті - її подачу в певній формі. Проте ця теорія має недоліки подібні до попередніх теорій. Вона не враховує активність суб'єкта в процесі запам'ятовування.

Уява - це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала.