47. Психологічні особливості професійної адаптації викладачів внз.

Професійна адаптація – адаптація людей різних поколінь до самостійної продуктивної трудової діяльності; процес або результат процесу пристосування працівника в початковий період його роботи на конкретному

підприємстві до особливостей робочого місця та організації праці на виробництві.

Професійній адаптації сприяє належна професійна підготовка людини до виконання певної роботи, професійна придатність до неї, а також відповідальність, кмітливість, самостійність, допомога з боку старших і колег

по праці.

Структура процесу професійної адаптації, як зазначає О. М. Галус, охоплює такі основні складові: а) компоненти професійної адаптації, які становлять перший рівень ієрархії; б) чинники, які розкривають структурну і змістовну сутність компонентів і становлять другий рівень композиції в ієрархії; в) актуалізовані потреби та їх задоволення сьогодні та в майбутньому, що становлять третій рівень в ієрархії.

Соціально-психологічний аспект профадаптації пов’язаний із входженням особистості викладача у професійну діяльність, засвоєнням взаємин із колегами і студентами та системи роботи колективу, виробленням

відповідних форм мислення та поведінки, формуванням професійно важливих особистісних рис, що значномірою залежить від такого чинника, як колектив .

48. Зміст та компоненти професійної готовності викладача до діяльності.

Професійна готовність працівника діяльності передбачає його професійну кваліфікацію та певну сукупність особистісних якостей і властивостей.

Професійна кваліфікація працівника містить такі складові:

■ спеціально-предметну компетентність;

■ психолого-педагогічну компетентність;

■ комунікативну компетентність;

■ соціокультурну компетентність.

Психолого-педагогічна компетентність складається з таких груп умінь:

■ психологічні (психодіагностичні, пізнавальні, мотиваційні, психокорекційні, емоційно-почуттєві, консультативні);

■ операційно-методичні;

■ конструктивно-проективні;

■ оцінювання й контролю;

■ експертно-аналітичні;

■ науково-дослідницькі;

■ методично-виховні.

Є декілька головних напрямів у вирішенні питання про характерологічні особливості готовності до професійної діяльності:

• вивчення змістової характеристики поняття "Загальна готовність до праці"

• розробка структури аналіз структурних компонентів і показників готовності до педагогічної діяльності

• пошуки шляхів оптимізації формування готовності до різних аспектів педагогічної діяльності

• пошуки рівнів сформованості психологічної готовності

• пошук критеріїв готовності та розробка на їх основі психологічної моделі професіонала

• дослідження показників моральної готовності

Отже, компонентами готовності до педагогічної діяльності є професійна самосвідомість, ставлення до діяльності, чи настанова (для ситуаційної готовності), мотиви, знання про предмет та способи діяльності, навички і вміння практичного втілення цих способів, а також професійно значущі якості особистості. Під час перенесення тривалої готовності в нові умови, ситуації на неї впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. Так, до зовнішніх факторів можна віднести: новизну, труднощі, творчий характер завдань, навколишні обставини, поведінку присутніх. До внутрішніх — самооцінку підготовленості суб'єкта до діяльності, його психофізіологічний стан, уміння мобілізуватися для виконання майбутньої роботи, контролювати свої емоційну стабільність і рівень готовності.