45.Мотиваційні тенденції студента: прагнення до успіху та уникнення невдач та їх вплив на процес навчання.

В навчанні студентів вищого навчального закладу поштовхом до діяльності можуть в рівній мірі стати і бажання досягти успіху, і страх перед невдачею.

Мотивація успіху. Мотивація успіху, безсумнівно, носить позитивний характер. При такій мотивації дії людини спрямовані на те, щоб досягти конструктивних, позитивних результатів. Особистісна активність тут залежить від потреби в досягненні успіху.Особи цього типу, зазвичай, активні й ініціативні. Якщо зустрічаються перешкоди шукають способи їх подолання. Продуктивність діяльності і ступінь її активності в меншій мірі залежать від зовнішнього контролю. Відрізняються вони наполегливістю в досягненні мети. Схильні планувати своє майбутнє на великі проміжки часу.Воліють брати на себе середні по труднощі або ж злегка завищені, хоч і здійсненні зобов'язання. Ставлять перед собою реально досяжні цілі. Якщо ризикують, то обачливо.

А от мотивація остраху невдачі відноситься до негативної сфері. При даному типі мотивації людина прагне перш за все уникнути осуду, покарання. Очікування неприємних наслідків - ось що визначає його діяльність. Ще нічого не зробивши, людина вже боїться можливого провалу і думає, як його уникнути, а не як домогтися успіху.Мотивація остраху невдачі характерна тим, що студенти малоініціативні. Уникають відповідальних завдань, вишукують причини відмови від них. Ставлять перед собою невиправдано завищені цілі; погано оцінюють свої можливості. В інших випадках, навпаки, вибирають легкі завдання, які не потребують особливих трудових витрат. Вони переоцінюють свої успіхи, при виконанні завдань проблемного характеру, особливо в умовах дефіциту часу результативність діяльності погіршується, проявляють меншу наполегливість в досягненні мети. Схильні планувати своє майбутнє на менш віддалені проміжки часу, або, взагалі, уникають такого планування.

Врахування в навчальній діяльності студентів мотивів, зокрема, прагнення до успіху та уникнення невдач, базових потреб є необхідною складовою ефективної співпраці викладача та студента, застосування професійних знань та теоретичних здобутків на практиці.

46. Самооцінка та її значення у навчальній діяльності студента. Шляхи формування позитивної самооцінки студентів.

Самооці́нка, елемент самосвідомості, що характеризується емоційно насиченими оцінками самого себе як особи, власних здібностей, етичних якостей і вчинків]; важливий регулятор поведінки. Самооцінка визначає взаємини людини з її оточенням, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особи. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем намагань, цілей, які людина перед собою ставить. Адекватна самооцінка дозволяє людині правильно співвідносити свої сили із завданнями різної складності і з вимогами тих, що оточують. Неадекватна (завищена або занижена) самооцінка деформує внутрішній світ особи, спотворює її мотиваційна і емоційно-вольова сфери і тим самим перешкоджає гармонійному розвитку.

Великий інтерес викликають дослідження, які вивчають залежність самооцінки від особливостей діяльності та поведінки студентів. В їхньому числі роботи, які установлюють зв'язок самооцінки, її висоти або інші особливості як із результативністю діяльності студентів у вигляді успішності, так і з більш частковими сторонами поведінки та окремими його видами [8,122].У добре встигаючих студентів Я— концепція включає їх сприйняття себе нонконформістами, тенденцію до визначення авторитетів; клінічні виявлення -тривожність, фрустрація та почуття провини - сторонні їхньої Я - концепції і зв'язуються ними з низькою успішністю, прогулами; іспити сприймаються цими студентами в контексті змагання та честолюбства; в їх уявленнях вони самі не надто далекі від образу ідеального студента; вони займаються самостійно, розглядаючи це як засіб для вдалої кар'єри та шлюбу.У студентів із середньою успішністю Я - концепція включає їхню залученість в самостійні заняття та активність, не пов'язану з досягненнями; вони також, як і встигаючі студенти, вважають себе нонконформістами. Однак для них існує зв'язок поміж іспитами та відчуттями тривожності, фрустрованості та провини, а також їх уявленнями про авторитети, реакціями на пропуск лекцій. У відмінності від першої групи ці студенти розглядають дім, любов, секс та шлюб які не притаманні їх Я, в той час як клінічні поняття занепокоєння, фрустрації та провини складають частину їхнього Я.Я — концепція студентів з низькою успішністю подібна з концепцією попередньої групи, проте вони не сприймають себе нонконформістами, відвідування вечірок зовсім не пов'язане з їх Я - концепцією, іспити та авторитети забарвлені для них тривожністю, фрустрацією та почуттям провини, останні елементи пов'язані також з пропуском лекцій та утворюють суттєву частину Я - концепції.