3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.

Роль психолого- педагогічної підготовки майбутнього вчителя ВШ полягає не тільки в формуванні знань, умінь і навичок, але ще й формування особистості в цілому. Психолого-педагогічна підготовка підвищує ефективність навчання та професійної діяльності студента, допомагає студенту об’єктивно сприймати реальность;-приймати себе і інших, світу загалом такими, якими вони є;-неегоцентричність, загалом – дотримання „полі-„ , а не „моноцентризмів»;-розвиненість творчих здібностей;-діалогічна взаємодія з „іншими»;-мо ральні критерії поведінки, дії;-орієнтація на духовні цінності;-відносна незалежність від соціального оточення;-поцінування цілей педагогічного процесу і засобів їх досягнення;-діалогічність мислення, діалогіка логік;-повага до намірів і бажань інших; відстоювання і впровадження у життя своїх переконань. Формує прагнення сумлінно і відповідально працювати, усвідомлювати соціальну значущість праці як необхідного обов`язку і духовної потреби людини, бережливо ставиться до результатів праці та до людей праці, творчий підхід до праці. Звертає увагу на особисті цінності, моральність особистості, особисту відповідальність, гідність особистості, відчуття себе частиною суспільства і культури, самостійність прийняття рішення, здібність до вчинків. Уміння організовувати власну професійну діяльність відносно різних вікових груп та темпераментів.

4. Методологія науково-психоогічних досліджень.

Термін «методологія» походить від грецького «methodos» (шлях пізнання, дослідження) та «logos» (поняття, вчення). Цим терміном, як зазначено у психологічному словнику (1990), позначають «систему принципів і способів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності, а також учення про таку систему».Методологія виконує ряд функцій, а саме соціокультурнувивчає сенс наукової діяльності та її взаємозв´язок з іншими видами діяльності з позицій практики, його матеріальної та духовної культури, ступеня розвитку тощо;орієнтовно-спрямовуючу- слугує основою вибору теоретичної та практичної діяльності;стимулюючу- каталізує процес пізнання, критичне осмислення ідей, що функціонують у науці, стимулює культуру мислення, розширення світогляду і формування на цій основі творчої особистості науковця;організаційно-структурну-забезпечує організацію, структурування наукового знання, його синтезування шляхом розробки системи загальнонаукових принципів, підходів, категорій, понять, методів, технологій;евристичну- можливість використання, переносу за певних умов принципів, підходів, категорій, понять, методів, технологій однієї науки в інші науки; прогностичну- відіграє певну роль у розробці стратегії розвитку науки, в оцінці перспектив певного наукового напряму, теорії, школи, течії, на основі чого визначається найімовірніший шлях до отримання потрібного наукового результату;проективну- у розробленні певних комплексних досліджень, в обгрунтуванні цільових програм тощо; інтерпретаційну- забезпечує філософську, світоглядну інтерпретацію отримуваних наукових даних;науково-дослідницьку - забезпечує визначення об´єкта і предмета наукової діяльності, їх співвідношення. Методологія виконує радше конструктивну, аніж критичну функцію, коректуючи дії дослідника. На цьому етапі частіше за все включаються нові поняття, методи обробки даних та інші засоби, придатні до розв´язання поставленого завдання. Значення методології для психології полягає в тому, що:вона необхідна для осягнення, пізнання та перетворення самого предмету психології; без оновлення методологічних систем психологія не здатна охопити безліч фактів, емпіричних матеріалів, експериментальних даних, які здобувають під час наукової психологічної діяльності; психолог-дослідник має бути методологічно грамотним, оскільки на нього покладено величезну відповідальність за отримання і використання наукових даних у теоретичному дослідженні та психологічній практиці.