- •1. Предмет психології вищої школи та її завдання.
- •2. Основні категорії психології вищої школи та її зв'язок з іншими науками.
- •3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •4. Методологія науково-психоогічних досліджень.
- •5. Класифікація та загальна характеристика методів психології вищої школи.
- •6. Проблеми вищої освіти України на сучасному етапі розвитку та напрями її реформування.
- •7. Психологічна характеристика пізнавальних процесів у студентському віці.
- •8.Психологічний аналіз особистості викладача вищої школи.
- •9. Психологічна характеристика «я-концепції» студента та особливості її розвитку у процесі навчання.
- •10. Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини
- •11. Суперечливості та кризи студентського віку і шляхи їх вирішення.
- •12.Психологічна сутність самовизначення особистості.
- •13.Мораль як регулятивний чинник поведінки особистості.
- •15. Делінквентної поведінки студентської молоді, її причини та шляхи подолання ( є різновидом девіантної поведінки).
- •16.Зміст, причини та подолання суїцидальної поведінки студентської молоді.
- •17.Причини, подолання та профілактика алкоголізму та куріння у молодіжному середовищі внз.
- •18.Причини,подолання та профілактика комп’ютерної адикції та ігрозалежності у студентському середовищі.
- •19.Психологічні особливості студентської молоді з аддиктивними формами поведінки
- •20.Здоров’я і здоровий спосіб життя студентської молоді
- •21/Характеристика, структура, причини та подолання конфліктів у студентському середовищі.
- •22.Адаптація студентів-першокурсників до навчання у вищій школі
- •23.Особливості адаптації іноземних студентів до навчання у вищій школі.
- •24Проблема профорієнтації старшокласників і профвідбору абітурієнтів до вищого навчального закладу.
- •25.Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її особливості і функції.
- •26. Аналіз студентської молоді залежно від мотивів обрання нею професії (спеціальності) і здобуття вищої освіти.
- •27. Динаміка проблем і завдань розвитку студента протягом навчання його у вузі.
- •28.Професіоналізація як новоутворення студентського віку
- •29.Етапи розвитку студентської академічної групи.
- •30.Методи вивчення міжособистісних стосунків у студентській групі
- •31. Порівняльна характеристика лідерства та керівництва.
- •32.Роль куратора студентської академічної групи у її становленні та функціонуванні.
- •33.Студентська група та особливості її групової динаміки.
- •34.Психологічна характеристика студентського колективу та його вплив на формування особистості студента.
- •35.Психологічна служба внз, її функції, робота і значення.
- •36.Психологічна сутність учіння студента. Дія механізму творчості
- •37.Шляхи розвитку творчих можливостей студентів.
- •38.Психологічна характеристика самоактуалізованої особистості.
- •39. Втома та перевтома у навчальній діяльності студентів
- •40.Психологічні передумови та показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності.
- •41.Причини неуспішності студентів та шляхи їх подолання.
- •42.Роль та особливості проявів емоційно-вольової сфери студентів у професійному навчанні.
- •43.Характеристика мотиваційної сфери студента.
- •44.Шляхи розвитку мотивації студентів у процесі навчання.
- •45.Мотиваційні тенденції студента: прагнення до успіху та уникнення невдач та їх вплив на процес навчання.
- •46. Самооцінка та її значення у навчальній діяльності студента. Шляхи формування позитивної самооцінки студентів.
- •47. Психологічні особливості професійної адаптації викладачів внз.
- •48. Зміст та компоненти професійної готовності викладача до діяльності.
- •49. Психологічна сутність професіоналізму діяльності викладача.
- •50.Професійна спрямованість викладача, її види та роль у професійній діяльності.
- •51. Педагогічні здібності, їх структура та рівні.
- •52. Психологічна характеристика когнітивної сфери викладача.
- •53. Стилі діяльності викладача та ефективність навчання студентів.
- •54. Сутність, види та роль рефлексії у професійній діяльності викладача.
- •55. Рушійні сили розвитку особистості студента.
- •56.Психологічні способи впливу викладача на студента.
- •57.Психологічні типи викладачів та оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •58.Сутність та види індивідуального стилю діяльності викладача
- •59.Психологічна сутність авторитету викладача.
- •60.Види діяльності викладача та їх психологічна характеристика.
- •61.Психологічні механізми виховання студентської молоді.
- •62. Мета та особливості виховання у вищій школі
- •63.Взаємозвʼязок виховання та самовиховання студентської молоді.
- •64.Сутність самовиховання і саморозвитку майбутнього фахівця із вищою освітою.
- •65.Цілі та аспекти професійно-педагогічного спілкування у вищій школі
- •66.Психологічні механізми взаєморозуміння у педагогічному спілкуванні
- •67.Психологічні бар’єри педагогічного спілкування та шляхи їх подолання.
- •68. Причини та види конфліктів у вищій школі.
- •69.Структура та функції педагогічного конфлікту у вищій школі
- •70. Динаміка розвитку педагогічного конфлікту та його типи.
- •71.Шляхи подолання педагогічного конфлікту в системі «викладач-студент».
- •72.Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів.
- •73. Психологічна культура слухання у педагогічному спілкуванні.
- •74.Психологічна культура говоріння у педагогічному спілкуванні.
- •75. Невербальні засоби у педагогічному спілкуванні.
- •76.Психологічна характеристика стилів педагогічного спілкування та їх вплив на навчально-професійну діяльність студентів.
- •77.Психологічна культура викладача внз.
- •78.Психотехнології збереження професійного здоров’я викладача.
- •79.Стрес та його прояви у навчальній діяльності студентів.
- •80.Стресові фактори роботи викладача внз.
- •81. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.
- •82 .Маніпулювання та актуалізація у педагогічному спілкуванні.
- •83. Екстра та інтроверти їх психологічна характеристика, особливості взаємодії.
- •84. Психотипологічні функції соціонічних типів та соціонічна модель типу.
- •85.Види взаємовідношень між соціонічними типами.
- •86. Сумісність та квадральні відносини типів.
- •87. Роль соціоніки у забезпеченні оптимальної педагогічної взаємодії.
15. Делінквентної поведінки студентської молоді, її причини та шляхи подолання ( є різновидом девіантної поведінки).
Делінквентна поведінка - поведінка індивіда, що порушує норми громадського правопорядку, загрожує благополуччю інших людей або суспільству взагалі та може бути правомірно покараною.
До протиправних дій належать проступки (провини), правопору-шення та злочини. Серед типових проступків неповнолітніх виокремлюють лихослів'я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійкиз однолітками, бешкетування (наприклад, жбурляння з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб тощо).
Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1)індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних об-ставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосві-домості, але пасивним ставленням до інших порушників правовихнорм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) осо-би, що свідомо порушують правові норми.
Основні види делінквентна поведінка:
- Хуліганство.
- Крадіжки.
- Грабіж.
- Вандалізм.
- Фізичне насильство.
- Наклеп.
- Шахрайство.
- Хабарництво.
- Вимагання.
- Зловживання службовим становищем.
- Посадова підробка.
- Випуск недоброякісної продукції і т.д.
16.Зміст, причини та подолання суїцидальної поведінки студентської молоді.
Самогубство в загально-психологічному аспекті трактують як поведінку людини спрямовану на її знищення. "У розгляді суїцидальної поведінки важливим є соціально-психологічні, біологічні, суспільні фактори, які впливають на її мотивацію".В посібнику з психології суїциду самогубство трактують як навмисне самоушкодження зі смертельним фіналом. Проте не всі дії людини які мають в наслідку її смерть можна вважати за суїцидальні. Самогубством вважають лише той вчинок, який людина зробила усвідомлено (галюцинації, стан психозу можуть спровокувати такий вчинок, проте смерть за таких умов кваліфікується як нещасний випадок). Якщо людина вирішує позбавити себе життя, це означає, що в її свідомості відбуваються суттєві зміни. Сенс життя є фундаментальною життєвою категорією. Людина вирішує позбавити себе життя, коли під впливом тих чи інших обставин її існування втрачає сенс."Вихідним в етико-психологічному аналізі самогубств треба вважати категорію життєвого сенсу — одну з найзагальніших, найбільш інтегрованих характеристик розуміння життя та відчуття життя особистості".
Безпосередні причини відмови від життя, зазвичай, тісно пов'язані з його найближчим оточенням – сім'єю, батьками, друзями. Головним ланкою у вирішенні питання «бути же не бути» є сама людина. Від сили її особистість залежить, як поведе він кризового психічний стан, який вибір зробить, у зв'язку труднощами пристосування до найскладніших життєвим ситуацій, і здасться він під впливом тривалих травмуючих психіку обставин.
Але до суїциду студентську молодь можуть підштовхнути кризи, які обов’язково присутні у їхньому житті.Кризи: 1-го року навчання, 2-га третього року навчання-самовизначення,3-тя-випускна-самореалізація + криза відрахування.
Також існує суїцидальний чинник, як неможливість побудови здорових взаємовідносин з протилежною статтю.
За основу взята класифікація причин кризи взаємостосунків з протилежною статтю за І.Попиком, де зазначено, що основними проблемами у побудові взаємовідношень є:
проблеми, пов'язані з високим рівнем вимог до свого обранця;
проблема пов'язана з пошуком (на підсвідомому рівні) партнера, який має реалізувати в житті ті плани, які особистість не здатна реалізувати самостійно;
проблеми на комунікативному рівні;
проблеми пов'язані з нав'язаними стереотипами (розмежування обов'язків між хлопцем і дівчиною, страх перед статевим зближенням, проблеми створення сімейних стосунків);
та проблеми пов'язані з втратою коханою людини, чи то від її смерті, чи від розриву стосунків.
Дослідження суїцидальності молоді, як і суїцидальності загалом, пов'язане з труднощами отримання, пізнання об'єктивної інформації. Хворі з суїцидальними тенденціями потребують медичної, насамперед психіатричної допомоги.
Можна виділити два рівня допомоги:
запобігання суїциду;
допомога після реалізації суїцидальної спроби.
Коротко проаналізуємо кожну з них, детальніше зупинившись на першій, адже цю допомогу може надати кожен з нас. Загальновідомо, що більшість студентів висловлююють свої наміри про самогубство, зазначаючи, що життя вратило для них сенс, вони не бачать себе в майбутньому. Завдання родичів і друзів, почувши таке висловлювання не проігнорувати його, а спробувати ввійти в довіру, пам"ятаючи, що не потрібно боятися прямого запитання про майбутні наміри. Кожна людина в своєму житті прагне спілкування, тож допоможемо один одному. Не варто перконувати себе в тому, що після невдалої суїцидальної спроби, юнак ніколи більше до цього не повернеться. Статистика доводить, що майже половина з тих, хто здійснив незавершений суїцид, повторюють суїцидальні спроби. Серед них приблизно 10 % - протягом першого року. Потрібно пам'ятати, що якщо дитина спромоглася на цей вчинок, без надання належної допомоги, вона спробує це знову і знову.Іноді ми можемо несерйозно сприймати суїдидальні спроби, вважаючи, що дитина таким чином хоче привернути до себе увагу, проте більшість діє дуже серйозно, і треба зробити все для запобігання такого вчинку, щоб потім не шкодувати все своє життя.
